Сьогоднішній день - історична віха
Сьогодні великий день.
Не тому, що були прийняті конкретні антикомуністичні закони і визнані - нарешті, на 24-му році незалежності! - ті, хто воювали за цю незалежність.
Врешті-решт, Ющенко вже визнавав героями Бандеру і Шухевича, Янукович потім це скасував, а для людей нічого не змінилося: Бандеру і Шухевича почали вважати героями не після указу Ющенка, і після указу Януковича їх не перестали вважати героями.
Сьогоднішній день - історична віха. Від сьогодні у нас з Росією нарешті офіційно різна історія.
Ми навіть у різних війнах перемогли.
Вони перемогли у Великій Вітчизняній, 9 травня.
Ми - у Другій світовій, 8-го.
Історія - частина державної політики. Це нормально і правильно, коли у різних держав - різна історія й різні герої.
Звичайно, це стало можливим тільки через українсько-російську війну. (Згадайте, як розбивалися об п'яту колону і тонули у воросі газорублів всі героїчні намагання Ющенка примирити ветеранів ВОВ та УПА - 10 років тому, коли вони ще живі і в силі були, і це мало значно більше сенсу, ніж зараз). Більше 20 років члени молодіжних патріотичних організацій бігали по лісах і стріляли на підпільних полігонах, готуючись воювати з Росією. Не знаю, який відсоток з них вірив у реальність цієї війни. Я, скажу чесно - і стріляла, і бігала, але не вірила.
Ця війна здавалася неможливою, але насправді була неминучою.
Члени об'єднання можуть розійтися мирно лише в одному випадку: коли всі щиро згодні на це розлучення. Як Чехія і Словаччина. Якщо ж окупант відпустив окупованого виключно через свою тимчасову слабкість і мріє про реванш - то війна неминуча. Визвольна війна з відтермінуванням у часі.
Розпад СРСР був міною уповільненої дії, яка вибухнула у 2014 році. Тепер я розумію, що завадити, зарадити цій війні було неможливо.
Нації і держави будуються на крові. Лише проливши цю кров, ми отримаємо справжній, а не фіктивний суверенітет.
Все, Рубікон перейдено. Україна вже ніколи не буде з Росією.
Не тому, що були прийняті конкретні антикомуністичні закони і визнані - нарешті, на 24-му році незалежності! - ті, хто воювали за цю незалежність.
Врешті-решт, Ющенко вже визнавав героями Бандеру і Шухевича, Янукович потім це скасував, а для людей нічого не змінилося: Бандеру і Шухевича почали вважати героями не після указу Ющенка, і після указу Януковича їх не перестали вважати героями.
Сьогоднішній день - історична віха. Від сьогодні у нас з Росією нарешті офіційно різна історія.
Ми навіть у різних війнах перемогли.
Вони перемогли у Великій Вітчизняній, 9 травня.
Ми - у Другій світовій, 8-го.
Історія - частина державної політики. Це нормально і правильно, коли у різних держав - різна історія й різні герої.
Звичайно, це стало можливим тільки через українсько-російську війну. (Згадайте, як розбивалися об п'яту колону і тонули у воросі газорублів всі героїчні намагання Ющенка примирити ветеранів ВОВ та УПА - 10 років тому, коли вони ще живі і в силі були, і це мало значно більше сенсу, ніж зараз). Більше 20 років члени молодіжних патріотичних організацій бігали по лісах і стріляли на підпільних полігонах, готуючись воювати з Росією. Не знаю, який відсоток з них вірив у реальність цієї війни. Я, скажу чесно - і стріляла, і бігала, але не вірила.
Ця війна здавалася неможливою, але насправді була неминучою.
Члени об'єднання можуть розійтися мирно лише в одному випадку: коли всі щиро згодні на це розлучення. Як Чехія і Словаччина. Якщо ж окупант відпустив окупованого виключно через свою тимчасову слабкість і мріє про реванш - то війна неминуча. Визвольна війна з відтермінуванням у часі.
Розпад СРСР був міною уповільненої дії, яка вибухнула у 2014 році. Тепер я розумію, що завадити, зарадити цій війні було неможливо.
Нації і держави будуються на крові. Лише проливши цю кров, ми отримаємо справжній, а не фіктивний суверенітет.
Все, Рубікон перейдено. Україна вже ніколи не буде з Росією.