Мій вчорашній ефір (про війну і не тільки) на 112-му каналі
http://vk.com/wall-58015400_40178
Прошу вибачення у журналістів каналу, які всі були дуже приємні й милі, дуже добре мене приймали і ставили цікаві запитання. Вийшла незручна ситуація. Я в ефірі трималася цілком вільно, казала те, що думаю, і те, що звикла писати. В тому числі з моїх вуст тричі, здається, пролунало словосполучення "Правий сектор". Вперше - в контексті "Добровольчий Український корпус Правого сектора", вдруге - відповідаючи на питання, як ставляться до нас мешканці звільнених міст і сіл, сказала, що загалом позитивно, а коли дізнаються, що ми "Правий сектор" і бачать нас без рогів і копит, у них відбувається розрив шаблонів. Втретє - коли мене спитали, як я, як журналіст, ставлюся до того, що деякі журналісти балотуються - не замислюючись, відповіла: "Так я ж сама балотуюся, я другий номер у списку нашої партії, Правого сектора"). Звичайно, крім цього, ми обговорювали багато інших моментів, де про ПС не йшлося.
Після ефіру мені дорікнули, що я, як журналіст, мала б знати виборче законодавство: що на ТБ не можна займатися агітацією. Агітацією вважається будь-яка згадка назви політичної сили, що йде на вибори. Я щиро відповіла, що треба ж було мене попередити, що певні речі не можна казати в ефірі, я б тоді цього не казала. У них був такий вигляд... Схоже на те, що їх за мої слова можуть покарати. Мені не хотілося б цього.
Взагалі, дивно. Минулий ефір за моєї участі був на Інтері, у прайм-тайм, у "Подробицях тижня". Там нас - мене і двох "кіборгів" - підписали в титрах, що ми з ПС. І ми за це, звісно, нічого не платили.
Ці журналісти зі 112-го - класні і ні в чому не винні. Вони виконують закон і розпорядження свого керівництва. Але в цілому, якщо подумати - жахлива ситуація. На ТБ був вже не один сюжет про наших героїв, зокрема, довгий сюжет про Яну, яка витягла із самого пекла десятки поранених - і ні слова про те, в якому підрозділі Яна служить. І про мене таке було, і про інших. Виходить, ми маємо право тільки гинути в Пісках і в аеропорту - і не маємо право сказати, хто ми і під якими прапорами ми воюємо й гинемо?
Чи для того, щоб мати право вільно це казати, наша партія повинна не йти на вибори?
Тоді виходить, що у владі мають залишатися ті самі жирні криси, а ми повинні всі анонімно передохнути на фронтах і не заважати їм.
Цей закон, що дозволяє демонструвати у ЗМІ політичну рекламу і все, що на неї схоже, лише за гроші - як мені пояснили, був прийнятий, щоб забезпечити рівність усіх на виборах. Хтось вірить, що завдяки цьому рівності стало більше?
І взагалі, що вважати виборчою агітацією? Якщо я кажу: "Наша партія найкраща" чи "Голосуйте за нашу партію" - зрозуміло, що це агітація. Я не вчора народилася і чудово знаю, що існує непряма реклама, до якої належать усі публічні згадки найменування товару чи назви політсили. Але якщо в такому повідомленні не міститься брехні - це ж просто донесення до людей інформації, що дана політсила існує і щось робить. В нашому разі - що воює на фронті проти озброєних чужинців, а не їсть російськомовних немовлят. Виборець вирішить сам, за кого йому голосувати. Може, він пацифіст і взагалі не любить тих, хто воює. А може, він ватник, тоді він вже точно не буде за нас голосувати. Але ж ЗНАТИ, з-поміж яких сил у нього є вибір, виборець має право?
Ну звісно ж, має. Платіть гроші і розказуйте про себе на ТБ що завгодно. Але ж це і є найбільша нерівність. Бо де такій партії, як наша, взяти гроші? Продатися якомусь олігарху чи взагалі зовнішнім силам? Чим ми тоді будемо кращі за інших?
Взагалі, я сприймаю цей закон як юридичне виправдання для замовчування конкурентів. Бо зрозуміло ж, що про президента, прем’єра чи навіть лідера опозиційної парламентської фракції не можуть не писати - кожного дня по багато разів. Він кудись поїхав, щось зробив, виступив із заявою - про все це пишеться. А новеньких намагаються замовчувати.
І взагалі, як буза під Радою, до якої ми непричетні - так купа ЗМІ пише, що це Правий сектор. А як подвиги на фронті - так це анонімні "бійці АТО". Ну не скотство?