Пробачте, хлопці, що не можемо вас витягнути з-під Іловайська.
У нас нема бронетехніки, нема важкої артилерії. Тому ми, зціпивши зуби, просто продовжуємо робити свою справу - хто ходить у зухвалі рейди, після яких техніки і живої сили противника трохи меншає, хто тримає фронт, сидячи в окопах, хто на базі ремонтує зброю, хто вишколює новобранців, хто (не будемо показувати пальцем) вже більше двох тижнів не бере участі у боях, а знімає всілякі відео і викладає їх в Інтернет.
При цьому ми, як не дивно, не відучилися сміятися і жартувати. Життя триває, точиться війна... (с)
Click to view
Сьогодні їздили на полігон, випробовували трофейний міномет "Васильок" (нині "Волошка"), захоплений під Савур-могилою, який ви пам'ятаєте з моїх тодішніх відео. Перша одиниця нашої артилерії. Хлопці його відремонтували, і він стріляє цілком нормально. Звісно, мінометні розрахунки ще вчити і вчити. Питаю в хлопців сьогодні: "Скажіть як артилеристи, де краще поставити камеру, щоб усе було добре видно?". А вони сміються: "О, ми великі артилеристи. Ми з таких штук іще не стріляли, лише по нас".
Це наша пані Алла, вона ж Меггі. Вона журналіст і займається інформаційною роботою, але в разі потреби може і медичну допомогу надати (має кваліфікацію медсестри), а у стрільбі з АК і СВД дасть фору багатьом хлопцям.