Скурвий закон
Всі знають відомий вислів: "Плюнь курві в очі - вона скаже: "Дощ іде".
Про що він? Про те, що курвам (у широкому розумінні цього слова) не буває соромно. Бо - курви, сер. (с)
Щоб було зрозуміло, про що я збираюся писати, для початку одна малесенька кумедна історія. В кінці минулого року у Шевченківському суді розглядали одну цілком звичайну цивільну справу, і якийсь секретар чи помічник, за прикладом відомої історії з "прем’єром Піпіськіним", узяв і вписав у резолютивну частину рішення суду слово "оборжаться". Пізніше це слово довелося вилучати шляхом окремої ухвали суду. Випадок не поодинокий, таких досить багато. Але як вам формулювання: "При підписанні виконавчого листа головуючим у справі було виявлено, що в резолютивній частині рішення ЧЕРЕЗ ТЕХНІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КОМП'ЮТЕРА помилково в резолютивну частину рішення було вставлено слово, яке не стосується вирішення спору по суті".
Замість просто написати: сталася помилка.
Тут річ навіть не в тому, що вони не червоніють від того, що брешуть. Річ у тому, що вони не червоніють, коли брешуть так, що всім очевидно, що вони брешуть. Ясно же, що комп’ютер тут ні до чого. (Заради справедливості додам, що суд, приймаючи рішення про вилучення зайвого слова, все-таки зазначив, що це була "описка та неуважність помічника").
Звісно, вся ця історія зі словом "оборжаться" у судовому рішенні - дрібничка. Але вона показує ні багато ні мало - моральний рівень людей, дотичних до творення і виконання законів.
Всі ми не святі і час від часу брешемо. Іноді це навіть необхідно - так звана white lie. Але я ніколи в житті не змогла б, фізично не змогла б себе примусити з виглядом, ніби нічого не сталося, нести якусь маячню, коли всім очевидно, що відбувається насправді. Мені було б соромно! А їм - не соромно.
Порядні люди спокійно визнають і виправляють свої помилки. Якщо зроблена ними дурість аж занадто псує репутацію - відмовчуються, уникають давати коментарі. Але не вигадують у своє виправдання такого, чого не може бути.
До чого я це все веду? До того, що закон, створений заради однієї людини, в даному разі Юлії Тимошенко - незалежно від того, свята вона чи злочинниця - це скурвий закон.
Їжаку зрозуміло, що на інших людей він розповсюджуватися ніколи не буде. І навіть не тому, що іншим засудженим судді не дозволять виїхати за кордон.
Припустимо, засуджений справді має захворювання і має гроші, щоб купити потрібне йому рішення суду. Він отримує дозвіл на тимчасове лікування за кордоном. Що далі? Зрозуміло, що у жодній іншій країні тримати його під вартою і пильнувати, щоб не втік, ніхто не буде, бо не зобов’язані. Це означає, що людина за гроші купила собі свободу і в Україну більше не повернеться. Якщо нас це не влаштовує - має рацію Турчинов: Україні в такому разі доведеться створювати філіали своїх в’язниць по всій Європі. Це ще більша маячня, ніж звільнення з тюрми за гроші.
У цієї проблеми є нормальне, красиве, законне вирішення. Вихідні дані: Янукович не хоче ні до Росії, ні до Європи, а хоче мати в Україні необмежену довічну владу - спочатку для себе, потім для своїх синів. Але Путін остаточно охамів і тисне все сильніше, тож Януковичу, якщо він не хоче розділити долю Ходорковського, а то й Березовського, доводиться підписувати угоду про асоціацію з ЄС. А Захід дав зрозуміти: угоди не буде, поки Тимошенко за гратами і не може брати участь у виборах. Що ж робити?
Помилувати її й відпустити, оце і все. Насправді це не так небезпечно для Януковича, як йому здається.
Бо троє лідерів опозиції не дурніші за нас із вами і розуміють, наскільки вигідніше було б мати в першому турі єдиного кандидата. Вони давно б уже могли домовитись: Кличко - президент (його не бояться ні на сході, ні на заході України і поважають у Європі), Яценюк - прем’єр (за людину з такою інтелігентською зовнішністю наш народ все одно не проголосує, а економіку він потягне), Тягнибок - спікер (найкраща посада для старту президентської кампанії - можна скільки завгодно заявляти свою позицію з різних питань, а за економіку відповідати не треба). Чому ж вони досі не домовились?
Бо в цьому "тріумвіраті" немає місця для Юлії Тимошенко. Якщо вона буде на волі - хай навіть із судимістю - її можна буде призначити прем’єром. І як тоді ділити посади? Якщо ж вона зможе балотуватися - тим більше. На розклад "Кличко - президент, Тимошенко прем’єр" Юлія Володимирівна може не погодитись. Якщо ж вона президент - хто тоді прем’єр? Яценюк, Кличко (який не потягне ці обов’язки) чи взагалі хтось з біло-синього табору?
Звільнення і повна виборча реабілітація Тимошенко - це, по-перше, чесно, по-друге, це усуне конфлікт з Європою, по-третє, це "темна вода во облацех", і там ще можливі безліч варіантів, деякі з яких можуть бути навіть на руку Януковичу. Але він, як ті генерали, що готуються до минулої війни, уперся, бо бачить усі свої проблеми лише в Тимошенко і боїться лише її. (А дарма).
Впевнений, вочевидь, що асоціацію підпишуть і так, бо дуже не хочуть, аби "русскій мір" посунув на захід і наблизився до їхніх кордонів. (Щоб не пролетіли ми всі з цією його хамською самовпевненістю). І продовжують - що влада, що опозиція - працювати над скурвим законом під єдиний випадок. Ми й без нього добре знаємо, як пишуться у нас закони і як потім виконуються. А у світі що про нас подумають?