Про зустріч з американським послом
Обіцяла більш докладно написати про зустріч із послом США Джефрі Пайєттом, про яку вже трохи писала тут: http://bilozerska.livejournal.com/764928.html і викладала фото з мобільного.
Зараз викладу якісні фото, зроблені працівниками американського посольства, і розповім про все трохи докладніше.
На зустріч запросили близько 15 медіа-активістів, з яких я особисто знаю лише кількох. Одразу відповім на питання, які мені постійно задають: за якими критеріями запрошували, не знаю, грошей (принаймні, мені) не пропонували. Спілкування відбувалося українською, через перекладача.
Спочатку пан посол зробив короткий виступ. Він казав про важливість соціальних мереж для свободи слова. Казав, що за їхньою допомогою здійснюється "дипломатія в реальному часі". Коли, наприклад, в Україні перебувають закордонні дипломати, то те, що вони пишуть у Твіттері, є не менш важливим, ніж те, що кажуть перед телекамерами. І саме звідти, з їхніх акаунтів у Твіттері, найпростіше дізнатися їхню думку чи почути якусь новину. Пан посол показав свій Твіттер-акаунт і пізніше, відповідаючи на питання, запевнив, що веде його особисто (англійською мовою), а колеги допомагають перекладати українською. Казав, що його робочий день починається з моніторингу соціальних мереж.
Після цього Джефрі Пайєтт сказав, що хоче почути рекомендації, "чи добре ми використовуємо соціальні медіа і як нам краще використовувати їх у своїй роботі".
Питань було більше, ніж рекомендацій. Казали про те, що у блогах мало гарної аналітики, про небезпеку переходів протестів з офлайну в онлайн. Обговорювали, які онлайн-ЗМІ у перспективі можуть подавати правдиву інформацію, не замовлену їхніми власниками. Журналіст і блогер Коля Воробйов, представник ініціативи "Європатруль", приніс символічну каску з відповідним написом на ній, у якій всі залюбки фотографувалися. Послу він сказав, що таку каску повинен мати кожен блогер, оскільки у нас на північному сході дуже шумні сусіди.
Я спробувала, як уміла, підняти питання політв’язнів та інших несправедливо засуджених. Ось розшифровка мого питання і відповіді посла:
Я: В Україні є така дуже серйозна проблема, як сфабриковані кримінальні справи. Частково це робиться з політичних мотивів - всі знають випадок Юлії Тимошенко, але в Україні досить велика кількість кримінальних справ фабрикується з політичних мотивів проти менш відомих людей. Також багато справ фабрикується просто тому, що від міліції вимагають розкриття справ, а вони не можуть знайти справжніх злочинців і звинувачують невинуватих. Ці люди отримують вироки аж до довічного позбавлення волі. В Україні взагалі відсутній механізм перегляду справ цих "довічників", це дуже велика проблема. У мене таке питання: великі ЗМІ про це, як правило, не пишуть, а пишуть нові медіа, пишуть блогери у соціальних мережах. Чи ви якось моніторите такі випадки, чи тримаєте їх на контролі, чи знаєте взагалі про них?
Джефрі Пайєтт: Дві речі хочу зазначити. Вчора у нас відбувалося засідання двосторонньої робочої групи Україна-США щодо демократії і верховенства права. Це комісія під егідою Хартії про стратегічне партнерство. І це дуже серйозне обговорення питань. На українському рівні цю комісію представляють міністр юстиції Олена Лукаш, перший заступник міністра закордонних справ Олефіров, від президентської адміністрації Андрій Портнов. І це відбувалося в атмосфері транспарентності, на цій розмові присутні представники громадянського суспільства тощо.
Ми зосереджували увагу на тому, що Сполучені Штати вважають важливим, на чому Україна має зосередитись - йдеться про законодавство щодо прокуратури, щодо судової реформи і щодо виборчої системи. І ми вважаємо, що цей уряд, теперішня влада заслуговує на визнання того, що вона робить у просуванні реформ. Ми цінуємо оновлення Кримінально-процесуального кодексу, і нас надихає те, що за кілька днів ви побачите, що будуть зміни в законі про прокуратуру, і будуть враховані рекомендації, зроблені Венеціанською комісією. Чи ви в опозиції, чи в уряді - я сподіваюся, що українці вітатимуть ці зміни, що відбудуться.
І я думаю, що з точки зору довгострокової перспективи, це найліпший підхід до того, щоб запобігти таким порушенням, про які ви казали, щоб вони не мали місця у майбутньому.
Також ми щорічно випускаємо доповідь про стан дотримання прав людини в Україні, який намагається якомога чесніше відбити справжній стан дотримання прав людини в Україні. Але мій персональний інтерес зосереджується на тому, які зміни в Україні здійснюватимуться і який ці зміни матимуть вплив на розвиток країни у довгостроковій перспективі. Що допоможе інституалізувати і поглибити демократичну поведінку в Україні. І нас надихають ті кроки, які адміністрація президента Януковича робить у цьому напрямку.
"Але щоб знати правду, саме правду від людей, знизу, а не від політиків - треба читати соціальні медіа", - додала я.
На чиєсь питання, які зовнішньополітичні виклики чекають на Україну після підписання угоди про євроінтеграцію, посол Джефрі Пайєтт відповів, що спочатку її ще треба підписати. Це виглядало так, що він не вважає це підписання справою вирішеною. З іншого боку, він дуже хвалив зміни у європейському напрямку, які нібито впроваджує нинішня українська влада, і це, як на мене, якраз свідчить про протилежне - що з Україною підписати угоду, в принципі, готові.
Втім, одну річ посол сказав гранично чітко: "Сподіваюся, що президент Янукович і уряд України пройдуть через ці двері, що зараз для них відчинені. А щодо того, що Росія хоче обмежити вільний вибір українського народу - Європа і США докладуть усіх зусиль, щоб цьому перешкодити. Україна має підписати угоду, і ми всі разом стаємо володарями акцій того, щоб Україна стала успішною. Але спочатку цю угоду треба підписати. Я особисто докладаю до цього всіх зусиль".
Єдиний недолік зустрічі, як на мене - трохи завелика офіційність, бо весь час розмови ми стояли на ногах, півколом перед паном послом. Краще було б просто побалакати, сидячи за чаєм з печивом, так було б приємніше. Втім, нас запевнили, що ця зустріч не остання.
P.S. Коли я тільки виклала перший коротенький звіт з "мобільними" фото, подію, посилаючись на мене, розпіарив один з ворожих сайтів, якщо вірити якому, на зустрічі йшлося чи то про гранти, чи то про їхнє розкрадання. Що, звісно, повна брехня, про це не йшлося взагалі. (Єдиний раз при мені слово "грант" пролунало, коли я взяла буклет Фонду розвитку українських ЗМІ). Я б не згадувала про цю їхню замітку, але мені сподобалось, як про мене там написали: "Любительница творчества Гитлера, блоггерша Елена «хайль» Билозерская". Я навіть подумала, чи не взяти собі такий підпис, але про всяк випадок почекаю підписання угоди, а вже потім буду агітувати за заборону Компартії брати собі епатажні псевдоніми, бо, даруйте, все ж таки думаю трохи про свою державу. Комуняку, звісно, на гілляку, але трошки потім :)
P.P.S. А взагалі - це так смішно, коли нас невідомо чому намагаються переконати, що те, що ми робимо - якогось дідька соромно робити. Послу США соромно зустрічатись з "нацисткою" Білозерською. Білозерській соромно спілкуватись з американським послом. Активістам соромно отримувати американські гранти.
Та йдіть до біса. Все це походить з Росії. Почитайте будь-яку сварку на російських ресурсах, з будь-якого приводу: між росіянами і кавказцями, між тими, хто за владу, і тими, хто за опозицію, тощо - у будь-якій дискусії обов’язково приходить хтось і починає казати: "Припиняйте сварку, це вигідно американцям! Вони хочуть пересварити нас, щоб завоювати без проблем". З нашого берега це страшенно кумедно виглядає, але для них таки справді США - це втілення ворога.
А для нас - ні. Ми не колишня наддержава, яку ці Штати трошки посунули з її позицій. І нескоро будемо наддержавою, якщо будемо. Для нас Штати - це просто така країна з певними можливостями. Якщо може чимось нам допомогти - то й добре. Якщо ні - теж не трагедія.
Соромно, друзі, лише бути московською колонією. Соромно працювати на загарбника. (Попереджаючи контраргументи: жоден американець ще не казав, що американці і українці - це один народ зі спільною історією, жоден американський політик не претендував на частку території України). А те, що соромно з точку зору загарбника - самі розумієте.
