Про те, чого нема
Вчора ВАСУ визнав легітимним «виїзне засідання Верховної Ради» в адміністрації президента. Тепер Януковичу буде на що послатися, коли він підпише «прийняті» на ньому закони.
Я час від часу буваю на процесах, де людей звинувачують у «неповазі до суду». Але для того, аби щось поважати, це щось, як мінімум, повинно бути. А в Україні судів немає.
Щоб зватися чимось, треба мати всі ознаки цього. Наприклад, золото - воно жовте, воно метал і воно не іржавіє. А якщо щось просто жовте, без решти властивостей золота - то це може бути, наприклад, кульбабка. Це м’яко кажучи.
Якщо я вдягну мантію і почну всіх судити, абсолютно чесно і неупереджено, не беручи хабарів і не виконуючи вказівок згори - чи буде це легітимним судом? Ні, не буде - хоча б тому, що в мене немає юридичної освіти, необхідної для суддів.
А в них юридична освіта є, але немає чесності й неупередженості, вони продажні. Тобто, мають не більше прав зватися суддями, ніж я.
Треба не поважати когось лише за те, що він суддя, а робити людину суддею через те, що її поважають люди. Суддів мала б обирати громада з числа юристів, яких знають і поважають за професіоналізм і чесність. І щоб можна було через притомний термін суддю відкликати, якщо він не виправдав сподівань.
Продажні судді були і будуть завжди, але вони мають бути ганебними одиницями, на яких полюють, як за часів СРСР на спекулянтів. Кого впіймали - тому великі терміни з конфіскацією, кого не впіймали - ті все життя тремтять зі страху і не сплять ночами. А якщо ціла система така - не просто усі продажні і ворожі своїй державі, а ще й нахабні і не криються з цим - значить, єдиний вихід - люструвати цілу систему. Хто впіймається на злочинах - тих за грати, хто не впіймається - просто геть з роботи і юридичної сфери взагалі (бо такі й на адвокатській чи прокурорській посаді знатимуть, куди хабарі нести).
Можуть сказати - це ж скільки людей залишаться без роботи! Відповім: а скільки невинних людей не потраплять за грати! Воно того варте.