Юлія Тимошенко (2004)
19.06.2007. Чоловіки-політики - теж чоловіки. Вони бачать тільки загальний силует вродливої мініатюрної жінки з великими виразними очима. Що саме виражають ці очі - не розуміють. Якби розуміли - не ставали б на її шляху.
У певних колах її називають «Піранья». Це несправедливо: піраньї плавають і нападають зграями, а вона самодостатня. Ім’я «Акула» пасувало б їй ліпше. Роздаючи автографи, вона майже завжди пише «З любов’ю».
Здається, вона єдиний з українських політиків, ким в такій значній мірі керує почуття помсти. З’єднати б її з Ющенком - і Україна, можливо, була б непереможна. Але вона ніколи не зможе йому довіряти, а він ніколи не перестане її боятися.
Вона завжди грає ва-банк, і тому частіше за інших програє. Якщо Ющенко і Янукович домовляться, їй в цій угоді місця не буде. Вона занадто небезпечна для обох.
(Уривок зі статті "Стрельбы не будет" //Журнал "Украинские Итоги", номер за апрель-май 2007)