Піймався - сиди тихо
А давненько щось ми з вами, друзі, не сміялися з комуністів :) Гріх це не надолужити, якщо вони вчергове дають привід.
Передісторія: 31 березня минулого року я була у Запоріжжі на суді над тризубівцями, які спиляли голову встановленого комуністами пам’ятнику Сталіну. Там був присутній і, звісно, вимагав покарати хлопців якнайсуворіше перший секретар запорізького обкому Компартії, народний депутат Олексій Бабурін.
Один із присутніх у залі суду звернув мою увагу на наручний годинник Бабуріна, сказавши, що він дорогий, і попросив його сфотографувати. Що я і зробила. Це фото було включене у мій репортаж із зали суду із підписом: "Попросили мене сфотографувати годинник Бабуріна. Я в них не розуміюся, але кажуть - дорогий...":
http://bilozerska.livejournal.com/422178.html
Години через дві з половиною після публікації цього матеріалу Бабурін зателефонував мені і погрожував судом, звинувативши у тому, що я нібито написала, що годинник коштує 7 тисяч доларів, хоча жодних сум я насправді не називала:
http://bilozerska.livejournal.com/422622.html
http://www.poryad.com/?p=9778
Ми ще довго сміялися потім на тему "Сам спалився" :)
На початку цього року запорізьке видання "Субота Плюс" зробило пост-новорічний огляд місцевих ляпів і курйозів, куди потрапила й історія з годинником. І Олексій Бабурін написав їм довжелезного листа з вимогою вибачитись і спростувати "недостовірну інформацію".
(Інформація і скани звідси: http://blogs.telekritika.ua/?id=2768)
Зокрема, у листі є такі рядки:
"Посилання в указаній публікації на "журналістку та блогера Олену Білозерську" є безпідставним. До мене "журналістка та блогер Олена Білозерська" з приводу фотографування мене чи будь-яких моїх речей не зверталася. Ні вказаній особі, ні будь-кому іншому я не надавав згоди на доступ до інформації про себе, про огляд та фотографування моєї власності-годинника й розміщення подібної інформації у ЗМІ".
Далі він звинувачує газету у брехні: "Твердження щотижневика "Субота плюс" про те, що "після публікації знімку годинника пан Бабурін дзвонив Олені Білозерській і обіцяв судовий позов за наклеп" є завідомо неправдивою вигадкою та принижує мою честь та гідність". Отже, звинувачує у брехні й мене, адже журналісти "Суботи Плюс" дізналися про цей телефонний дзвінок з моїх публікацій.
Далі "перший секретар запорізького обкому Компартії Олексій Бабурін" обурюється, що його цілком безпідставно назвали "головним запорізьким комуністом", і вважає, що його навмисно образили журналістським жаргонізмом "нардеп", адже насправді він є "народним депутатом України". І так далі.
Щодо останнього пункту - тут я навіть можу з товаришем Бабуріним погодитись. Мене теж ображає, що він нардеп.
Щодо іншого, цього разу без жартів.
1. Бабурін справді телефонував мені і погрожував судом, і якщо треба, я готова про це в суді свідчити. Також мою телефонну розмову з "товаришем Бабуріним" чули люди, які в цей момент стояли поруч зі мною у коридорі Жовтневого суду. І не всі з цих людей (тонкий натяк про всяк випадок) - мешканці Запоріжжя. Я вже не кажу, що за запитом суду або ще якось можна через оператора пробити факт дзвінка з номера Бабуріна на мій.
2. Трохи законодавства.
Ст. 34 Конституції України передбачає право громадян на «вільний збір, збереження, використання та поширення інформації». Обмеження цієї статті може бути запроваджено лише спеціальним законом і лише в інтересах національної безпеки. Не думаю, що чийсь годинник може бути питанням національної безпеки. Втім, може - якщо його подарували українському політику закордонні товариші - наприклад, китайці.
Ст. 307 Цивільного кодексу України. "Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається (рос. подразумевается - О.Б.), якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру".
І головне. Ст. 5 Закону України "Про захист персональних даних". "Персональні дані фізичної особи, яка претендує зайняти чи займає виборну посаду (у представницьких органах) або посаду державного службовця першої категорії, не належать до інформації з обмеженим доступом, за винятком інформації, яка визначена такою відповідно до закону".
3. Трохи моралі. Це ж подумати тільки: той, хто плюнув в душу мільйонам людей, встановивши пам’ятник, який їх дуже сильно ображає і принижує - обурюється тим, що неточно зазначили його посаду чи сфотографували якусь його річ, яку він вдягнув добровільно і носив відкрито. Немає слів.
Отже, якщо "перший секретар запорізького обкому Компартії Олексій Бабурін" раптом вирішить через цю історію судитися з журналістами - це буде просто чудово. Скільки буде галасу, скільки піару журналістам і порядним політикам, які їх підтримають, скільки бруду перед парламентськими виборами виллється на комуністів і особисто на Бабуріна - м-м-м...