"Шла Саша по шоссе"
Click to viewБоян, звісно, але я цю пісню почула тільки зараз - побачила одночасно з кліпом.
ІМХО, супер. Це про всіх нас, а не лише про Росію.
Відеоряд за глибиною не поступається пісні, що трапляється нечасто. Примітивно виконаний і смисловий - замість так модного зараз безглуздого комп’ютерного мигтіння.
"Прихіпована" дівчинка Саша, неприяканий і нікому нічим не зобов’язаний підліток, "во всей своей красе, в кроссовках и джинсе", топає по шосе, проходячи всю територію колишнього СРСР. Іде по руїнах совка, на яких жирують щури - під ногами у неї уламки першого супутника, серп і молот, пляшки з-під кефіру, якісь недоїдки... Для когось це ностальгічні , для когось болючі спогади, а для неї - сміття під ногами.
Проходячи, Саша бачить, як живе народ - це треба слухати і дивитися. Проходить повз алкоголізм і наркоманію - пляшки і отруйні гриби, повз зруйновані церкви, обірвані дроти, поламану сільгосптехніку на полях, де ростуть лише мак і бур’яни. Проходить повз заводи, "где трудятся в дыму и производят дым, не нужный никому, ни мертвым, ни живым", а в землі від отруйних викидів цих заводів кроти поздихали. Йде повз шахти на Донбасі, "где добывают смерть с углем напополам" - в Інтернеті пишуть, що шахтарі плачуть, коли чують ці рядки. Люди у глухих селах, де не ходить транспорт, на зупинках пустили коріння в землю, а на їхніх головах звили гнізда птахи.
Саша бачить, як люди виконують важку, непрестижну і безглузду роботу - кожен наступний закопує ями, що викопав попередній. І це в жодному разі не насмішка з тих, хто працює - це зла сатира на ситуацію, коли людей зайняли важкою і непродуктивною працею, щоб не заважали чиновникам крисити.
Але йде Саша не просто так - йде до батюшки-царя у Білий дім - геніальна пародія на казочки про всіх добрих царів, від Сталіна до Путіна з Януковичем, які нібито не знають, як важко живе їхній народ, але хтось рано чи пізно їм розкаже, і все зміниться на краще.
А щури, черв"яки і таргани насмішкувато машуть їй ручками: біжи-біжи, мовляв...
Я сам ее видал
Меж Нижним и Торжком
И даже денег дал
На пиво с пирожком.
Не плачь, моя страна,
Надейся, мой народ,
Я верю, что она
Когда-нибудь дойдет.
И всполошится царь,
И поперхнется власть,
И людям просто в дар
Земли и денег даст.
Взойдет любви заря
И засмеются все -
Нельзя же, чтобы зря
Шла Саша по шоссе!
Дівчинка з’їла пиріжок, сп’яніла від пива і раптово підросла, загупала ніжками так, що затремтіла пластилінова Москва (Майдан і всі інші майдани!)... Але закінчується все одно тим, що вона марно бігає по колу, а хто вірить у доброго царя - отримає дірку від надкушеного бублика.
Скільки там смислових пластів - я навіть переказати безсила. Той, хто дав їй трошки грошенят, наприклад, - відкупився від власної совісті, узяв маленьку посильну участь у загальній справі, як робимо ми всі. Але ж усі не можуть іти по шосе - на це, як давно відомо зі скоромовки, здатна тільки Саша... І для того, щоб вийшло бодай щось, її треба підгодовувати.
А фраза "и поперхнется власть" - поперхнеться вона соками країни, до якої присмокталася. А цар "всполошится" не від того, що у нього відкриються очі на народні біди, а тому, що, почувши гупання, злякається долі Каддафі.
Виходить так, що поки молодь не прийде і не загупає ногами - точно нічого не буде. Але в можливість таких змін автори вірять не більше, ніж у казочку про доброго царя. Поза рамками кліпу лишається те, що багаторічна біганина по колу зазвичай рано чи пізно проривається іншим сценарієм...