«Враження, неначе я опинився в 1937-му році» (Інтерв'ю з Ігорем Мосійчуком
До Вашої уваги - інтерв’ю Олеся Вахнія з ув’язненим «васильківським террористом», одним з лідерів Соціал-Національної Асамблеї, депутатом Васильківської міської ради Ігорем Мосійчуком.
Ігор Мосійчук на прес-конференції в УНІАН 23 серпня 2011 року, за кілька годин до арешту
«Враження, неначе я опинився в 1937-му році»
(Розмова з “політичним терористом”)
14 листопада 2011 року одного з фігурантів кримінальної справи “Васильківських терористів” Ігоря Мосійчука етапували зі слідчого ізолятору СБУ до прозваного в народі “Лук'янівською в'язницею” Київського слідчого ізолятору, який підпорядкований Державній Пенітенціарній Службі. Послаблення режиму утримання уможливило налагодити зв'язок, тож, скориставшись нагодою, я попрохав Ігоря відповісти на декілька запитань.
- Ігорю, перш ніж поставлю кілька запитань, зізнайся: як самопочуття?
- Значно краще, ніж в часі затримання. Але серце турбує. Ковтаю карвалдин.
- Здоров'я тобі. Ти розумієш, що поширення навіть в мережі Інтернет цього інтерв'ю може стати причиною багатьох неприємностей - в першу чергу для тебе та співкамерників? Ти готовий до тиску, який створюють нині слідчі СБУ, додати й “прес” адміністрації Київського слідчого ізолятора?
- Після того, що відбулось 24-го серпня та пред'явлених згодом мені звинувачень я вже нічому не дивуюсь. Психологічно готовий до будь-якого повороту подій і розумію, що моя розмова з тобою може мати більш ніж вкрай неприємні для мене наслідки. Попри те, вважаю доцільнішим не мовчати.
- А тепер про справу. Що відбулось насправді 24-го серпня, і чи відповідає дійсності повідомлення прес-центру СБУ про спробу вчинити терористичний акт на День Незалежності в громадському місці?
- Звичайно, ні. Зараз в матеріалах кримінальної справи йдеться виключно про наш намір підірвати пам'ятник Леніну в м.Бориспіль, що на Київщині. Ні про який теракт в громадському місці на День Незалежності не згадується. Більше того, вибухотехнічна експертиза встановила, що заздалегідь підкинутий, а потім “вилучений” і продемонстрований телеглядачам всієї України вибуховий пристрій ніяких цвяхів в собі не містив, а радіус його враження сягав п'ятнадцять метрів. Окрім того, навіть на підкинутих до наших помешкань і потім “виявлених та долучених до матеріалів кримінальної справи речових доказах” (тротиловій шашці, пістолеті, набоях) наших відбитків та слідів ДНК експертизою не зафіксовано.
- Як гадаєш, які причини порушення проти тебе й хлопців з “Патріоту України” кримінальної справи?
- Людина не має змоги зазирнути в душу іншій, тим паче тим, хто свідомо лицемірить, тож висновки можу робити лише на підставі розмов зі слідчими та дізнавачами. Вони зухвалі й впевнені у безкарності, і ця обставина стає причиною ганебного свавілля. Щодо твого питання про причини порушення кримінальної справи й арешту. Ми, як депутати Васильківської міської ради, борючись з поширенням наркотиків в нашому місті, чорним ріелторством, незаконним гральним бізнесом, земельними аферами, демонстрували українській громадскості, як можуть, а головне повинні працювати в органах місцевого самоврядування депутати-націоналісти. Наша принциповість багатьох позбавляла нагоди збагачуватись кримінальним шляхом. Окрім того, ми протистояли антинародній системі, а вона в своєму прагненні зберегти існуючий нині стан речей не зупиниться ні перед яким злочином.
- Кілька слів про методи збору працівниками СБУ “доказової бази”. Вони сильно різняться від тих, якими нині послуговуються їхні колеги з МВС?
- В часі ознайомлення з матеріалами кримінальної справи я не знайшов жодного вагомого аргументу, який би підтверджував висунуті обвинувачення. До аналогічних висновків дійшли й мої захисники. Працівники СБУ навіть не приховували, що змушували моїх знайомих підписувати складені ними ж свідчення, які нічого спільного з дійсністю не мають. Ці методи є злочинними, і вони нічим не різняться від практикованих нині працівниками МВС. Тому й критикуються заслужено журналістами і громадськістю. Перечитав нещодавно “Сад Гетсиманський” Івана Багряного й порівняв поневіряння дійових осіб з нерадісним сьогоденням. Позитивних зрушень у справі ставлення до людей я так і не знайшов. В СБУ на допитах пальці мені, звичайно, не ламали і пістолетом перед обличчям не вимахували, проте показово-зверхня форма спілкування аналогічна змальованій Багряним. Враження, неначе я опинився в 1937-му році. Доречі, факт мого знайомства з тобою для них є обтяжуючою обставиною.
- На якій стадії справа нині? Чому термін досудового розслідування вам продовжили ще на два місяці?
- Станом справ на даний час, ми ознайомлюємось з матеріалами кримінальної справи. Користуючись нагодою, хочу запевнити громадськість у тім, що ми не вдавались до боротьби з несправедливістю методами, які нині нам інкримінують. До матеріалів кримінальної справи долучені роздруківки й записи моїх телефонних розмов. З них я довідався, що мій телефон перебував на прослуховуванні СБУ з часів зриву Фестивалю Традиції Духу «Русь», який мав відбутись неподалік Василькова влітку минулого року. Замовником зриву був депутат ВР Вадим Колесніченко. Звинуваченням мені слугують окремі, вирвані з контексту фрази, де я іноді емоційно висловлююсь про нинішніх можновладців та систему, репрезентантами якої вони є. Доречі, я не впевнений, що телефон, яким спілкуюсь з тобою, а тим паче твій, не прослуховується, тож дозволь згадки про деякі речі залишити до судового розгляду. Не хочу дарувати безпринципним й аморальним недоброзичливцям зайвих супроти себе й товаришів “аргументів”.
- Тебе більш ніж два місяці тримали в слідчому ізоляторі СБУ. Чому нарешті перевели до ізолятора лихої слави, творцем якого був дід Лук'ян?
- Я переконаний, що, утримуючи мене в слідчому ізоляторі СБУ, слідчі та дізнавачі мали на меті схилити або навіть змусити мене до співпраці. Зрозумівши, що я ніколи не погоджусь оббрехати обвинувачених спільно зі мною керівників київського відділення “Патріоту України” Сергія Бевза й Володимира Шпару, облишили марну справу й “перекинули” до цієї геть не затишної і вкрай неприємної місцини.
- А вона дійсно така негостинна?
- Ну що за питання? Уяви собі, що в камеру, в якій лише чотири ліжка, запихають п'ятого. Як хочете, панове арештанти, так і вживайтесь.
- Кілька слів товаришам й громадськості.
- Борітеся - поборете. Нам Бог помагає. Я оптиміст, тож сподіваюсь лише на перемогу. Я ніколи не мав жодного сумніву щодо неї. А думки, як правило, мають властивість матеріалізовуватись. Тим паче, що вірять в неї і прагнуть її тріумфу вольові й принципові люди.
- Дякую за відповіді. Тримайся! Ми приречені на перемогу!
- Слава Україні!
Розмовляв Олесь Вахній
Ігор Мосійчук на прес-конференції в УНІАН 23 серпня 2011 року, за кілька годин до арешту
«Враження, неначе я опинився в 1937-му році»
(Розмова з “політичним терористом”)
14 листопада 2011 року одного з фігурантів кримінальної справи “Васильківських терористів” Ігоря Мосійчука етапували зі слідчого ізолятору СБУ до прозваного в народі “Лук'янівською в'язницею” Київського слідчого ізолятору, який підпорядкований Державній Пенітенціарній Службі. Послаблення режиму утримання уможливило налагодити зв'язок, тож, скориставшись нагодою, я попрохав Ігоря відповісти на декілька запитань.
- Ігорю, перш ніж поставлю кілька запитань, зізнайся: як самопочуття?
- Значно краще, ніж в часі затримання. Але серце турбує. Ковтаю карвалдин.
- Здоров'я тобі. Ти розумієш, що поширення навіть в мережі Інтернет цього інтерв'ю може стати причиною багатьох неприємностей - в першу чергу для тебе та співкамерників? Ти готовий до тиску, який створюють нині слідчі СБУ, додати й “прес” адміністрації Київського слідчого ізолятора?
- Після того, що відбулось 24-го серпня та пред'явлених згодом мені звинувачень я вже нічому не дивуюсь. Психологічно готовий до будь-якого повороту подій і розумію, що моя розмова з тобою може мати більш ніж вкрай неприємні для мене наслідки. Попри те, вважаю доцільнішим не мовчати.
- А тепер про справу. Що відбулось насправді 24-го серпня, і чи відповідає дійсності повідомлення прес-центру СБУ про спробу вчинити терористичний акт на День Незалежності в громадському місці?
- Звичайно, ні. Зараз в матеріалах кримінальної справи йдеться виключно про наш намір підірвати пам'ятник Леніну в м.Бориспіль, що на Київщині. Ні про який теракт в громадському місці на День Незалежності не згадується. Більше того, вибухотехнічна експертиза встановила, що заздалегідь підкинутий, а потім “вилучений” і продемонстрований телеглядачам всієї України вибуховий пристрій ніяких цвяхів в собі не містив, а радіус його враження сягав п'ятнадцять метрів. Окрім того, навіть на підкинутих до наших помешкань і потім “виявлених та долучених до матеріалів кримінальної справи речових доказах” (тротиловій шашці, пістолеті, набоях) наших відбитків та слідів ДНК експертизою не зафіксовано.
- Як гадаєш, які причини порушення проти тебе й хлопців з “Патріоту України” кримінальної справи?
- Людина не має змоги зазирнути в душу іншій, тим паче тим, хто свідомо лицемірить, тож висновки можу робити лише на підставі розмов зі слідчими та дізнавачами. Вони зухвалі й впевнені у безкарності, і ця обставина стає причиною ганебного свавілля. Щодо твого питання про причини порушення кримінальної справи й арешту. Ми, як депутати Васильківської міської ради, борючись з поширенням наркотиків в нашому місті, чорним ріелторством, незаконним гральним бізнесом, земельними аферами, демонстрували українській громадскості, як можуть, а головне повинні працювати в органах місцевого самоврядування депутати-націоналісти. Наша принциповість багатьох позбавляла нагоди збагачуватись кримінальним шляхом. Окрім того, ми протистояли антинародній системі, а вона в своєму прагненні зберегти існуючий нині стан речей не зупиниться ні перед яким злочином.
- Кілька слів про методи збору працівниками СБУ “доказової бази”. Вони сильно різняться від тих, якими нині послуговуються їхні колеги з МВС?
- В часі ознайомлення з матеріалами кримінальної справи я не знайшов жодного вагомого аргументу, який би підтверджував висунуті обвинувачення. До аналогічних висновків дійшли й мої захисники. Працівники СБУ навіть не приховували, що змушували моїх знайомих підписувати складені ними ж свідчення, які нічого спільного з дійсністю не мають. Ці методи є злочинними, і вони нічим не різняться від практикованих нині працівниками МВС. Тому й критикуються заслужено журналістами і громадськістю. Перечитав нещодавно “Сад Гетсиманський” Івана Багряного й порівняв поневіряння дійових осіб з нерадісним сьогоденням. Позитивних зрушень у справі ставлення до людей я так і не знайшов. В СБУ на допитах пальці мені, звичайно, не ламали і пістолетом перед обличчям не вимахували, проте показово-зверхня форма спілкування аналогічна змальованій Багряним. Враження, неначе я опинився в 1937-му році. Доречі, факт мого знайомства з тобою для них є обтяжуючою обставиною.
- На якій стадії справа нині? Чому термін досудового розслідування вам продовжили ще на два місяці?
- Станом справ на даний час, ми ознайомлюємось з матеріалами кримінальної справи. Користуючись нагодою, хочу запевнити громадськість у тім, що ми не вдавались до боротьби з несправедливістю методами, які нині нам інкримінують. До матеріалів кримінальної справи долучені роздруківки й записи моїх телефонних розмов. З них я довідався, що мій телефон перебував на прослуховуванні СБУ з часів зриву Фестивалю Традиції Духу «Русь», який мав відбутись неподалік Василькова влітку минулого року. Замовником зриву був депутат ВР Вадим Колесніченко. Звинуваченням мені слугують окремі, вирвані з контексту фрази, де я іноді емоційно висловлююсь про нинішніх можновладців та систему, репрезентантами якої вони є. Доречі, я не впевнений, що телефон, яким спілкуюсь з тобою, а тим паче твій, не прослуховується, тож дозволь згадки про деякі речі залишити до судового розгляду. Не хочу дарувати безпринципним й аморальним недоброзичливцям зайвих супроти себе й товаришів “аргументів”.
- Тебе більш ніж два місяці тримали в слідчому ізоляторі СБУ. Чому нарешті перевели до ізолятора лихої слави, творцем якого був дід Лук'ян?
- Я переконаний, що, утримуючи мене в слідчому ізоляторі СБУ, слідчі та дізнавачі мали на меті схилити або навіть змусити мене до співпраці. Зрозумівши, що я ніколи не погоджусь оббрехати обвинувачених спільно зі мною керівників київського відділення “Патріоту України” Сергія Бевза й Володимира Шпару, облишили марну справу й “перекинули” до цієї геть не затишної і вкрай неприємної місцини.
- А вона дійсно така негостинна?
- Ну що за питання? Уяви собі, що в камеру, в якій лише чотири ліжка, запихають п'ятого. Як хочете, панове арештанти, так і вживайтесь.
- Кілька слів товаришам й громадськості.
- Борітеся - поборете. Нам Бог помагає. Я оптиміст, тож сподіваюсь лише на перемогу. Я ніколи не мав жодного сумніву щодо неї. А думки, як правило, мають властивість матеріалізовуватись. Тим паче, що вірять в неї і прагнуть її тріумфу вольові й принципові люди.
- Дякую за відповіді. Тримайся! Ми приречені на перемогу!
- Слава Україні!
Розмовляв Олесь Вахній