Вінчання Вікторії та Ігоря - другий день весілля
Сьогодні Вікторія Омельченко та Ігор Дніпрук обвінчалися у Видубицькому монастирі. На вінчанні були присутні і дуже тепло вітали молодят голова ВО "Свобода" Олег Тягнибок і його заступник Андрій Мохник.
А ми з Павлом, відомим більше як Павлусь, - дружба і дружка, тримали над ними вінці :)
Зараз відриваємось на повну у ресторані. Тобто, це молодята і гості відриваються, а мене вони називають маніячкою - я вже годину опрацьовую фото і ставлю їх в Інет :)
Фото знімалися на два фотоапарати, і відібрати і впорядкувати їх як слід у мене немає можливості - просто ставлю побільше гарних фото, частина з яких, певно, дублюються, - ну та й Бог із ними.
Вікторія та Ігор, мабуть, поставили за мету дотримати усі весільних традицій - як українських народних, так і пізніших, суто міських і навіть суто київських. Ми вже й біля пам"ятників фотографувалися - вчора і сьогодні, і букета у човен засновникам Києва Вікторія кидала, і батьки їх з короваєм на порозі зустрічали, і гроші ми з боярином на хлопчика і дівчинку у повзунки збирали, і тещу свою молодий взував, і хусткою молоду накривали... А біля Кия, Щека і Хорива і сестри їхньої Либеді, виявляється, є таке дерево - усе в різнокольорових стрічках, пов"язаних молодятами. Вікторія з Ігорем були першими, хто прив"язав до дерева синьо-жовту стрічку, яку задля цього я зняла зі свого фотоапарата. Прив’язана до нього у День незалежності, коли ще на Володимирській були масові сутички з "Беркутом", стрічка дочекалася свого часу :)
Кульмінація веселого бєспрєдєлу - коли в нареченої вкрали чобота, і щоб повернути його, боярин мав десять разів перенести дружку (мене, тобто :) зі стільця на стілець, причому всі десять разів у різних позах. Хтось навіть знімав це на відео і фотографував :)
Рушник, яким у храмі молодятам поєднували руки, вишивала мама Ігоря. Вона померла, не встигши його закінчити, і недовишитий рушник лежав багато років - поки візерунок не закінчила Вікторія...
Взагалі, весілля - супер, одне з найрадісніших, мабуть, які я бачила у своєму житті. Хай ці молодята все життя будуть такі щасливі, як сьогодні...
