Отруєні сливи
Була у нас в селі сусідка-крадійка.
Власне, там ціла родина була крадіїв. Але найбільше допікала нам стара бабка. О 5-й ранку, коли ми ще спали, вона обривала з нашого городу манюнькі огірки й кабачки, які ми лишали, щоб підросли трошки.
На межі з їхнім городом росли наші сливи. Мали достигнути десь за тиждень-два. А тут нам, як на гріх, треба всією родиною поїхати на два тижні. Зрозуміло, що залишаємось без слив.
Думали ми, думали - і придумали. У відро з водою намішали трошки молока, щоб вода білуватою стала. Взяли оприскувач і давай із великим шумом і ґвалтом поливати сливи.
Пів-вулиці збіглося: «Гей, сусіди! А що то ви робите?»
- Та, - кажемо, - пліснява на сливі завелася. То ми отрутою прискаємо. Така страшна імпортна отрута - написано, два тижні не можна їсти, а то помреш!
Великі, смачні сливи нас дочекалися.
Власне, там ціла родина була крадіїв. Але найбільше допікала нам стара бабка. О 5-й ранку, коли ми ще спали, вона обривала з нашого городу манюнькі огірки й кабачки, які ми лишали, щоб підросли трошки.
На межі з їхнім городом росли наші сливи. Мали достигнути десь за тиждень-два. А тут нам, як на гріх, треба всією родиною поїхати на два тижні. Зрозуміло, що залишаємось без слив.
Думали ми, думали - і придумали. У відро з водою намішали трошки молока, щоб вода білуватою стала. Взяли оприскувач і давай із великим шумом і ґвалтом поливати сливи.
Пів-вулиці збіглося: «Гей, сусіди! А що то ви робите?»
- Та, - кажемо, - пліснява на сливі завелася. То ми отрутою прискаємо. Така страшна імпортна отрута - написано, два тижні не можна їсти, а то помреш!
Великі, смачні сливи нас дочекалися.