Біля ГПУ відбулася презентація знарядь для катування (фото)
У переддень 26 червня - міжнародного Дня захисту жертв катувань (саме цього дня у 1987 році набула чинності Конвенція ООН проти катувань) правозахисники з Української Гельсінської спілки і Харківської правозахисної групи організували біля Генеральної виставку знарядь катувань.
Вони встановили біля будівлі ГПУ три стенди. На одному були зображені середньовічні знаряддя катування, на другому - сучасні, а на третьому розміщене звернення до Генпрокурора і брошурки-пам’ятки, як себе поводити у разі будь-якого з видів спілкування з міліцією.
Причому, якщо середньовічні знаряддя для тортур мали вигляд доволі складних пристроїв, то сучасні - це прості побутові предмети: товста книга (кримінально-процесуальний кодекс), пластикова пляшка з водою, поліетиленовий пакет для сміття, з більш «спеціалізованих» - наручники і акумулятор перемінного струму. Фотографії на стенді докладно зображували, як «правоохоронці» використовують ці предмети для катування затриманих.
Сучасні знаряддя катувань були представлені не тільки у вигляді фотографій на стендах, але й «вживу». Активістка Гельсінської спілки Марина Говорухіна демонструвала їх журналістам, розповідаючи про кожне. Якась наївна журналістка спитала у неї, а звідки правозахисники знають, як саме в міліції катують людей :)
Паралельно на іншому боці вулиці Різницької Генпрокуратуру пікетували мешканці Миколаївщини, які спеціально приїхали з Первомайська до Києва, щоб висловити протест проти того, що покинуті ракетні шахти залишені напризволяще. Їх самовільно демонтують на металобрухт, і людям загрожує екологічне лихо. Кришує це все, за словами активістів, миколаївський прокурор Стоянов. Люди вимагали негайно знайти вихід із цієї ситуації, погрожували перекриттям доріг.
Далі в УНІАНі адвокат, керівник програм ХПГ. голова правління УГСПЛ Аркадій Бущенко і співголова ХПГ, член правління УГСПЛ Євген Захаров провели прес-конференцію з приводу незаконного насильства у міліції.
Вони заявили, що ситуація за 2010 - початок 2011 р. погіршилася. Якщо протягом 2005-2007 років, хоча не можна було сказати, що катувань не було, але спостерігалися певні зрушення у цьому напрямку і намагання щось зробити, правоохоронні органи побоювалися і усвідомлювали, що так робити не можна, - то з 2010 р. правоохоронці ніби отримали певний сигнал: виконувати дане їм завдання і не звертати уваги на шкідливі наслідки. Зникло навіть побоювання розголосу застосування злочинних дій.
Аркадій Бущенко розповів, що дуже показовою в цьому сенсі є справа Якова Строгана, якого вже після того, як він поскаржився на викрадення і катування правоохоронцями, було знову затримано, побито і доставлено до суду у побитому стані. Це ніби демонстрація для всіх, хто зібрався скаржитись на міліцію.
Жорсткі заяви з боку прокурора до поліпшення ситуації не призвели.
Позитивним було рішення КС щодо права на правову допомогу у 2009 р., але це рішення було знівельоване законодавцями шляхом змін до КПК - це право втратило будь-який практчний сенс.
Рада Європи очікувала схвалення проекту нового КПК вже багато років. Нарешті він схвалений, але не опублікований, буде спрямований до Венеціанської комісії і ради Європи. Влада, вочевидь, вважає, що оцінка громадськості не потрібна. Аркадій Бущенко направив запит до Лавриновича з проханням надати цей законопроект, чекає на відповідь.
Євген Захаров пояснив, що коли правоохоронці вимагають зізнання насильством, вони порушують Конституцію, бо згідно Конституції кожний має право не свідчити проти себе. Також це є порушенням Європейської конвенції у частині права на справедливий суд.
Кожного, хто підозрюється у вбивстві, у міліції катують. Бо у міліції завжди є нерозкриті вбивства, і вони списують їх на інших, змушуючи їх зізнатися шляхом катувань. Але, отримавши покарання, людина, якщо вона розумна, починає скаржитись до Європейського суду на порушення 6 статті Європейської конвенції. І суд приймає рішення проти України. Його можна виконати, тільки скасувавши всі вироки і призначивши нове розслідування.
З 4-ї спроби Верховний Суд скасував довічне увязнення Леоніда Лазаренка і направив справу на нове розслідування. По суті, Верховний Суд визнав, що коли докази вини здобуваються незаконним шляхом, вони втрачають сенс.
Цей тиск ззовні і зсередини буде наростати, і має призвести до того, що зникне сенс розслідувати злочини шляхом застосування тортур.
Окрема тема - кримінально-виконавча система. Тільки одна проблема: перенасиченість слідчих ізоляторів - наприклад, у Лук’янівському СІЗО близько 4000 людей при кількості місць 2900. В інших СІЗО така сама ситуація.
За міжнародним стандартами на одну ув’язнену людину має бути 4 м. площі.
За українськими - два з чимось метри. Насправді ж у нас на одну людину припадає менше одного метра. Це катування умовами тримання. І люди знаходяться у таких умовах роками.
10 лютого Європейський суд у справі Харченка проти України зобов’язав Україну протягом 6 міс змінити законодавство про умови тримання. Ці півроку скоро закінчаться, але нічого не міняється.
До Європейського суду треба звертатися, коли порушені статті Європейської конвенції, але до цього треба пройти всі інстанції в Україні.
Тривалість провадження цивільного або кримінального судочинства у нас теж порушує всі можливі строки, і це теж є порушенням 6-ї статті Конвенції - права на справедливий суд.
- Як карають Україну за невиконання рішення Європейського суду? - запитав хтось із журналістів?
- Є різні санкції, - відповів пан Захаров. - Комітет міністрів Ради Європи постійно нам нагадує, як справи з виконанням того чи іншого рішення. Деякі рішення у нас виконуються. Але покарань немає. Крайнє покарання, яке можуть бути, - виключення з Ради Європи. Але я не думаю, що до цього дійде.
Аркадій Бущенко: Будуть санкції з боку інших країн. Не будуть, наприклад, через це видавати в Україну наших переслідуваних злочинців.
ГПУ має змінити своє ставлення до катувань, а суди - до доказів, отриманих шляхом катування. Вони мають постійно скасовувати рішення нижчих судів, якщо докази отримані незаконним шляхом.
Захаров: Ще одна проблема - доступ до правової допомоги. На неї виділяється 2 млн грн на рік - і вони не витрачаються. Якщо у кожного обвинуваченого буде адвокат - то катувань не буде. Допуск до адвоката і лікаря, вчасне складання протоколу про затримання… Це все через погане законодавство про попереднє ув’язнення, яке треба змінювати.
Судова експертиза у нас є тільки державна, а має бути не державна, незалежна. Інакше результати експертизи підробляють.
За факультативним протоколом до Конвенції проти катувань Україна зобов’язалась у 2007 р. створити систему незалежних від держави структур, які контролюватимуть ситуацію у місцях позбавлення волі, психлікарнях, будинках для дітей-інвалідів. Щоб громадськість знала, що там відбувається. Цього досі не зроблено.
Журналістка Олена Талаєва знову підняла тему про схвалений президентом проект КПК, який нікому не показують, хоча приймати збираються вже у вересні.
Казали і про те, що в новому проекті є пункт про електронний моніторинг - GPS-браслет, який відстежує, де знаходиться людина.
Згідно нового КПК, розповідав пан Бущенко, якщо первинну ідею не дуже спотворили, має бути важче довести необхідність застосування будь-якого запобіжного заходу, бо обвинуваченню треба буде довести. що жоден з інших заходів не працюватиме.
Усунено з КПК згадку про суд присяжних, що була там, і це дуже прикро, суд присяжних зробив би наше правосуддя значно здоровішим. Наша правоохоронна система не готова зустрітися віч-на-віч з присяжними, бо вона не зможе їх ні в чому переконати.
Текст звернення правозахисників до генпрокурора Пшонки:
Ми, що підписалися нижче, маємо звернутися до прокуратури України з констатацією фактів суттєвого погіршення ситуації з дотриманням прав людини в України і відсутності адекватного прокурорського реагування на випадки застосування катувань та іншого нелюдського поводження в місцях несвободи, підпорядкованих МВС України.
За даними соціологічних досліджень, проведених Харківським інститутом соціальних досліджень спільно з Харківською правозахисною групою, кількість жертв незаконного насильства в підрозділах міліції в 2010 році складає 780 тисяч українців, в порівнянні з 604 тисячами у 2009 році. Тобто кожні 40 секунд в Україні відбувається акт незаконного насильства в міліції.
Кількість смертних випадків в підрозділах міліції, які потрапили до публічної сфери, в 2009 році налічується 23, в 2010 році, ця цифра складає вже 51 випадок загибелі людей.
Але прокуратурою всі ці надзвичайні події не розслідуються належним чином, а причетні до катувань правоохоронці не відповідають за свої злочини у відповідності до чинного законодавства.
Про це свідчать факти щодо розслідування справи Ігоря Індило, яка набула безпрецедентного суспільного резонансу, але не зважаючи на очевидні докази побиття Ігоря (тілесні ушкодження на тілі, покази свідків), справа так і не набула з боку прокуратури відповідної юридичної оцінки і кваліфікації злочинів, скоєних правоохоронцями, саме за ознаками заподіяного.
Це і справа харків'янина Якова Строгана, якого двічі катували, останній раз навіть привезли зі слідами тортур до залу суду, але не зважаючи на очевидні і переконливі докази застосування незаконного насильства з боку правоохоронців, прокуратура відмовляє в порушенні кримінальної справи відносно катів у погонах, чим сама стає на межу скоєння злочину.
В поточному році ми спостерігаємо тенденцію до збільшення випадків смертей в підрозділах МВС, що свідчить про неефективність прокурорського нагляду за дотриманням законності під час затримання осіб і тримання під вартою. На сьогоднішній день до публічної сфери потрапила інформація про 26 випадків загибелі людей в підрозділах міліції. Тільки за останній місяць ми спостерігаємо:
10 червня 2011 року на місці події в будинку по вул. Лайоша Гавро, 2А кв.168, був знайдений труп чоловіка 1975 р.н. Олександра Дубовенка. Як зазначають свідки події, 10.06.11 року Олександра забрали співробітники міліції в цивільному живого і неушкодженого, а близько 19-00 10.06. був знайдений труп за місцем помешкання з чисельними слідами катувань. Як стверджує адвокат, є всі підстави стверджувати, що чоловіка вбили (проломили йому череп), а потім підкинули під квартиру, де Олександр мешкав.
Апеляційний суд Харківської області виправдав двох обвинувачуваних у потрійному вбивстві, визнавши, що правоохоронці катуванням змусили їх узяти на себе чужу провину. Юристи відзначають, що це рішення майже безпрецедентне для України, - і водночас сумніваються, що в прокуратурі порушать справу проти міліціянтів.
В пмт Врадієвка що на Миколаївщшгі, зізнання у вбивстві 15-річної дівчинки, яке відбулося в січні поточного року, під тиском правоохоронців підписали 11 осіб.
21.06.11 року в Кривому Розі Дніпропетровської області в Долгінцевському РВВС, за версією МВС, покінчив життя самогубством затриманий 46-річний місцевий мешканець, який визнав себе винним у вбивстві співмешканки.
Степан Корнило із переламаними носом, ребром, увесь у синцях і саднах вийшов з Гусятинського райвідділу міліції Тернопільської області. Йому дали на дорогу півпляшки пива, три сигарети і випустили у глуху ніч. Він прошкандибав п'ятнадцять кілометрів до рідного села.
В Дніпропетровській обласній лікарні ім. Мечникова, так і не повертаючись до тями, помер від багаточисельних травм 29-річний чоловік, який 27 травня випав із вікна 3 поверху Ленінського РВВС (його доправили до райвідділу за підозрою в пограбуванні).
У Хортицькому райвідділі міліції м. Запоріжжя під час допиту помер 59-річний українець, що підозрювався у шахрайстві.
Цю акцію у вигляді демонстрації знарядь катувань, які застосовуються у повсякденній практиці правоохоронними органами, ми влаштували з метою спонукати прокуратуру України більш ретельно перевіряти повідомлення про застосування незаконного насильства в МВС і показати, що для катування людей не обов’язково застосовувати якісь специфічні знаряддя, як це відбувалося за часів Середньовіччя, а достатньо використовувати предмети повсякденного побуту.
Ми вимагаємо:
1. Провести якісну прокурорську перевірку відносно кожного випадку загибелі людей у відділках МВС.
2. Неупереджено і об’єктивно реагувати на факти незаконного насильства в МВС.
3. Кваліфікувати дії правоохоронців, що причетні до скоєння незаконного насильства, саме за ознаками відповідної норми закону, що відповідає скоєному правопорушенню.
Реліз прес-конференції
За останні півтора роки ситуація із катуваннями та поганим поводженням в Україні загострилася. За даними соціологічних досліджень на національному рівні, які були проведені за нашим проектом за підтримки Європейської Комісії в 2009 та 2010 рр. оціночна кількість постраждалих від незаконного насильства в міліції в 2010 р. склала 780-790 тисяч (в 2009 р. - 604 тис). Це означає, що кожні 40 секунд в міліції відбувається акт незаконного насильства. Відомо, що в 2010 році в установах міліції загинула 51 людина ( в 2009 р. - 23 загиблих), а на 20 червня 2011 року вже маємо 26 загиблих.
В деяких слідчих ізоляторах (насамперед в Києві, Харкові, Донецьку. Сімферополі, Дніпропетровську та інш.) спостерігаються катування умовами тримання. Зокрема, внаслідок значної переповненості в окремих камерах підслідні сплять в ліжку по черзі один раз на дві доби, а іноді навіть один раз на три доби. Так, в Лук’янівському СІЗО знаходиться близько 4000 обвинувачених у скоєнні злочину за наявності 2900 місць (насправді місць значно менше). Уряд пояснює погані умови утримання під вартою «обмеженими фінансово-економічними можливостями держави». Однак проблема переповненості слідчих ізоляторів лише частково пов'язана з фінансуванням системи установ утримання під вартою. У набагато більшій мірі вона залежить від ідеології і системи кримінального правосуддя щодо утримання під вартою обвинувачуваних. На практиці в багатьох випадках зберігається презумпція на користь утримання під вартою, не розвивається система застосування застави, затримані мають дуже обмежені процесуальні права під час слухань про затримання, законом не визначений граничний термін утримання під вартою.
Нашу стурбованість, як і раніше, викликають такі проблеми, як безкарність у випадках застосування катувань, конфлікт функцій прокуратури, що утруднює ефективне розслідування випадків катувань, рутинна практика порушення права на свободу і прав затриманих, практика масового застосування насильства в установах виконання покарань. Відсутність цілісної системи попередження катувань і поганого поводження підриває значення конституційних гарантій.
Хоча стаття 29 Конституції передбачає обов'язковість рішення суду для будь-якого випадку позбавлення волі, можна вказати, що законодавство і практика ставляться до цієї конститутивної норми вкрай нешанобливо. Збільшує ризик затриманих піддатися катуванням і поганому поводженню можливість продовження затримання під контролем міліції до 10 днів.
Засудження агентів держави, які застосували катування, залишається рідким явищем. Покарання, що призначаються судами, часто не відповідають тяжкості злочину.
Підписання Україною Факультативного протоколу до Конвенції, крім усього іншого, передбачає створення національних превентивних механізмів, спрямованих на попередження катувань і поганого поводження. Проте за 5 років жодного практичного кроку для втілення протоколу зроблено не було.
Закони України передбачають обов'язок органів прокуратури проводити розслідування скарг й іншої інформації про факти катувань і поганого поводження. Однак системною проблемою для правової системи України є відсутність ефективного розслідування заяв про такі факти. Така ситуація створює у співробітників правоохоронних органів, що використовують катування, відчуття безкарності, і сприяє тому, що катування і погане поводження сприймаються більшістю з них не як злочин, а як рутинний елемент практики боротьби зі злочинністю.
Відсутність незалежного, об'єктивного й ефективного розслідування і судового переслідування працівників правоохоронних органів у зв'язку з заявами про катування і погане поводження почасти корениться в двоїстій ролі прокуратури в Україні. Прокуратура відповідальна і за розслідування і підтримку обвинувачення в суді за кримінальними справами, і за ухвалення рішення, чи відкривати справи проти працівників міліції, що беруть участь у такому розслідуванні. Відсутність незалежного органа розслідування означає, що справи проти працівників правоохоронних органів розслідуються неадекватно, затягуються, припиняються чи не відкриваються зовсім.
У правовій системі України можливість для жертви одержати незалежну експертну думку вкрай обмежена. Також дуже часто неможливо одержати документи медичних установ, у яких потерпілий обстежувався чи лікувався. Також є складності з доступом до матеріалів справи.
Предмет особливої стурбованості - особи, що позбавлені волі. Прокуратура, як правило, не діє і не піклується про безпеку ув'язнених, які заявили скарги на катування.
Цивільний кодекс України передбачає можливість одержання відшкодування у випадку застосування катувань. Однак для того, щоб задіяти це положення, необхідно остаточне рішення суду, яким дії даної посадової особи визнаються незаконними.
Конституція і Кримінально-процесуальний кодекс України забороняють використання визнань, що отримані «з порушенням кримінально-процесуального закону». Однак у практиці кримінального судочинства досить поширено використання визнань, добровільність яких викликає серйозні сумніви. Законом не передбачені процедури оцінки і виключення визнань, отриманих, можливо, під катуваннями.
Досить слабким виглядає захист із боку кримінального закону від застосування сили агентами держави «з метою виконання законного наказу чи розпорядження» при затриманні підозрюваних.
На наш погляд, рекомендації Комітету ООН проти катувань широко поширити в Україні висновки Комітету усіма відповідними мовами, ознайомити населення через пресу й інші ЗМІ з основними положеннями Конвенції проти катувань і увести вивчення правил і норм Конвенції співробітниками органів дізнання і слідства і персоналом кримінально-виконавчої системи не виконані державою. Частково цей пробіл заповнюють неурядові правозахисні організації, що видають і поширюють численну літературу щодо попередження катувань і проводять спеціалізовані семінари і тренінги для суддів, адвокатів і співробітників органів внутрішніх справ. Вони також здійснюють безпосередній захист жертв катувань. За допомогою Центру професійного захисту жертв катувань, заснованого ХПГ в 2003 р., більш ніж 200 осіб отримали кваліфіковану правову допомогу. За фінансової підтримки Фонду було підготовлено близько 150 заяв до Європейського суду з прав людини, більше 40 справ виграні, більше 30 справ знаходяться на стадії комунікації із урядом України, решта справ чекає на розгляд.
Учасники прес-конференції зазначили, що їхня подальша робота буде спрямована на те, щоб рішення Європейського суду виконувались національними судами та правоохоронними органами. Так, нещодавно, Верховний Суд скасував вироки про довічне ув'язнення Леоніда Лазаренка і спрямував справу на нове слідство - внаслідок визнання Європейським судом незаконності доказів вини, отриманих під катуваннями. Це має бути сигналом для правоохоронних органів: незаконне насильство для отримання доказів скоєння злочину, має бути припинене.
