ТІК про інтелектуалів та еліту: bilozerska

bilozerska

ТІК про інтелектуалів та еліту

May 05, 2011 13:03

Побувала вчора на черговому засіданні ТІК - "Толоки інтелектуальних комунікацій", яка цього разу відбулася у Ворзелі, в рамках XVIІ семінару української творчої молоді, який щороку зорганізовує видавництво «Смолоскип».

Якщо вивести за дужки те, що мені взагалі не до душі формат семінарів і круглих столів (ну, це особисте) - було цікаво. Участь взяли десь півсотні молодих людей, а також письменник Віталій Капранов, громадський діяч Євген Золотарьов, політолог Дмитро Потєхін, видавець Ростислав Семків і я. Модератором, як і завжди, був письменник Сергій Пантюк.

Головною темою було поняття "еліта" і все, що з нею пов’язано. Довго сперечалися, що спільного, а що відмінного між поняттями "інтелігент", "інтелектуал" і "представник еліти", і якими якостями представники еліти повинні володіти. За Пантюком - це патріотизм, освіченість (ну дуже вже його дратують помилки Президента) і здатність до самопожертви.

На рахунок "інтелектуала" я погодилась із Ростиславом Семківим - що це просто людина з потужним інтелектом (найчастіше зі знаннями та ерудицією), яка може займатися чим завгодно, навіть і фізичною працею. Інтелігент для мене - це морально-психологічна категорія, це людина, яка завжди може поставити себе на місце іншого і через це регулярно жертвує власним інтересом задля інтересу іншої, часто незнайомої людини. У такому розумінні інтелігентною може бути проста сільська бабуся. І через це своє невміння пробиватися, плюючи на інших, інтелігентні люди до еліти не потрапляють.

Представників еліти я умовно розділила на людей творчих, науковців тощо (від цих вимагається лише талант і патріотизм) і на ту еліту, яка при владі або має шанс бути при владі. У цих має бути патріотизм і правильність. Що таке ця правильність, ілюструвала рядками з "Берестечка" Ліни Костенко:

Не випросив. Не вкрав. Не збогарадив.
Узяв свободу, приналежну нам.
Дивуйся, світе, я ще їх і зрадив!
А що я, власне, винен тим панам?

Настав мій час, і я задав їм хлости.
Хіба я раб, щоб жити з їх щедрот?
Для них я - вождь збунтованого хлопства.
Для мене я - замучений народ.

Щодо освіченості, то, якщо ми кажемо про керівника найвищої ланки, про Президента, наприклад, - то, звісно, добре, якщо він освічений - але ця правильність головніша. Рейган усе плутав не гірше за Януковича, а який президент для свого народу був! Якщо лідер правильний, він візьме собі грамотних порадників і помічників, які допоможуть у тих речах, на яких він не розуміється.

Але головна проблема з нашою так званою "елітою" - що 90% людей ідуть у політику, як у бізнес - щоб на цьому заробити. Молоденький студент із масляними оченятами засновує громадську організацію, щоб отримати грант і на нього жити. Політик посолідніше іде технічним кандидатом до когось більш потужного - причому навіть не для того, щоб на цьому розпіаритись, примусити людей почути про себе і на наступних виборах іти вже реальним гравцем - а теж, щоб заробити на квартири-машини.

З тих доповідей, які я почула з "попереднього" семінару, що не стосувались еліт, була доповідь Ігоря Суржика на тему літератури. Він казав про те, що література занепадає через свій егоцентризм і саморефлексії авторів. Багато століть вся література була повчальною, у ній не повинно було бути рефлексій, інакше твір оголосили б шкідливим.
З кінця 18 століття почався розвиток історичного роману, неможливий без перегляду моральних установок. Але і тоді письменники схилялися перед своїми попередниками і максимально применшували власну роль.
А от з поширенням і полегшенням книгодрукування егоцентризм у літературі посів перше місце. Розвиток природничих наук також підірвав філософську повчальну літературу. "З кінця 19 століття література люмпенізується".

Висновок, який зробив Ігор Суржик, - що потрібна література не егоцентрична, література для людей, а не для себе, альтруїзм замість егоїзму. На що одна дівчина одразу ж зауважила, що альтруїзм - це той самий егоїзм, просто людина задовольняє себе, своє его, в іншому.

Кожен з нас виступав по 5-7 хвилин, а далі було обговорення за участі молоді. Хлопці і дівчата були настільки розумні і зацікавлені, що мене це вразило. Що то значить - добровільно приїхали. Згадала, як нас студентами ганяли на подібні заходи - так ми нічого не слухали принципово і весь час на годинник дивилися. Я, щоправда, конспектувала - все одно сиджу, а раптом потім навіщось знадобиться? - але робила це без жодного ентузіазму.

Коли вже були підсумки дискусії, Дмитро Потєхін сказав, що найбільш прийнятною ідеологією для інтелектуалів є лібералізм. На що Віталій Капранов зауважив, що лібералізм - ідеологія дорослих, ми для нього ще занадто молоді. А я сказала, що нічого не маю проти лібералізму, нормальна така теорія, але він не здатен вирішити існуючі у нас проблеми, а так нічого :)