CivicAction Barcamp у Рівному
Я зараз у Рівному, на CivicAction Barcamp.
Слухаю доповіді, фотографую.
Сама теж читала доповідь на тему «Протидія тиску з боку влади на громадських журналістів».
Фото мої і Миколи Малухи а.к.а jesfor.
Голова місцевого осередку ФРІ Зураб Кантарія розповідав, як можна інтерактивно обмінюватися інформацією, планувати якісь дії і акції, в т.ч. за допомогою Googledocs і Googlegroups, сторінок у ФБ, скайп-конференцій, груп вконтакті.
Наприклад, гуглгрупа «rivne_molod», 90 чоловік.
Наступний крок - повідомити про цю подію, створити першоджерело, з якого інфа буде розходитись далі.
Якщо є сайт громадської організації - на ньому повісити інфу.
Можна створити блог, наприклад, на ЖЖ, і далі вже розкидувати посилання на цю сторінку.
Керівник місцевого відділення «ОГО» Юліана Тет розповіла про журналістику у соціальних мережах, про те, як журналісти позичають інфу у блогерів.
Вона радить спочатку навести порядок у власному місті, а вже потім казати, які Янукович чи Азаров погані. І завжди дивитися вперед.
Порекомендувала статтю «6 причин, чому мене немає у Фейсбук» - ніколи не публікуйте у соцмережах свою особисту інформацію. Бо за допомогою цієї інформації людей обкрадають, дітей знаходять педофіли тощо.
На заході Фейсбук втрачає статус суперділової і суперкорисної мережі. У нас фільтрація - у «контакті» малолітки, а у ФБ - розумні серйозні люди. А на Заході малолітки всі сидять у ФБ.
Корисна сторінка kartaproblem.dp.ua - куди люди заходять, залишають контактну інформацію (за бажанням, реєструватися не треба) і пишуть про проблеми міста (наприклад, звалища). А якщо вимагати реєстрацію і схвалення модератором - люди звідти йдуть.
Девіз Юліани Тет: «Не треба дивитися услід часу, що минає, треба його обігнати».
Найцікавіша, як на мене, лекція була у Миколи МАЛУХИ «Громадські мобілізаційні кампанії у соціальних медіа: принцити та алгоритм».
Ось її короткий конспект.
Користувачі соціальних медіа є більш активними і викликають більше довіри (наприклад, якщо гроші на хвору дівчинку не збирають по ТБ, а пожертвував твій френд - це вищий рівень довіри).
Досвід з грою Monopoly - голосування в Інеті за кращі міста світу - щоб вони потрапили у гру. Ми вирішили зробити промоушн нашому місту і країні, розповів Микола Малуха. І автори гри теж добре продумали - зекономили гроші на рекламі, щоб люди самі поширювали про гру інформацію.
Ми почали створювати ажіотаж в блогосфері, і Київ потрапив у цю гру, зайнявши 16-е місце і обійшовши Москву, Санкт-Петербург і Мінськ.
Десь 200 тис. людей після цієї гри запам’ятають Київ. 2 тис. осіб приїде. Це 400 тис. доларів інвестицій - без жодних грошових вкладень. КПД зашкалює.
Наявність концепції і стратегії - запорука, що не буде провалу.
Визначення союзників і опонентів у соціальних медіа. Наприклад, «Українська правда» дуже відкрита для колумністів - це дуже хороший піар.
Складання карти соціальних медіа - типу звичайної медійної карти.
Список авторитетних блогерів. Їх регулярно читають політики і журналісти. Наприклад, Навального читають тисяч 50 людей на добу - це повноцінне ЗМІ.
Визначення медійного потенціалу союзників і опонентів.
Конкурентна розвідка. (Особистий досвід - Малуха писав незручні питання у блозі Яценюка. На нього анонімно запостили порнографічну карикатуру, де він займається сексом з Тягнибоком. ІР тих, що запостили карикатуру, належав штабу Яценюка, і Малуха це оприлюднив.
Розробка логотипу.
Далі треба дуже голосно заявити про початок кампанії (наприклад, у топового блогера)
Відкриття офіціальних представництв (стратегія Кока-Кола і стратегія Пепсі).
Краще за все фан-сторінка у Фейсбук. Може навіть замінити сайт. Недоступна для хакерських атак.
На другому місці - "Вконтакті". Це вже зараз не соціальна мережа, а розважальний портал. Тому рівень громадської активності там низький. Але все ще дуже популярний.
ЖЖ не програє Фейсбуку, але перетворюється на громадську платформу, альтернативну традиційним медіа. «Літдибр» весь пішов на ФБ.
Наповнення контентом та інформування:
- оперативність
- інформативність
- ексклюзивність
- оригінальність
- прогресивність,
- антагоністичність.
Через 40-50 хвилин після акції має з’являтися коротке повідомлення про акцію, ще за півгодини - фотоальбом, ще через півгодини - повноцінний репортаж, тисяч на 6-7 знаків, ще через півгодини - відео.
Перетворювати союзників на партнерів.
Формування команди за принципом: є відповідальність, немає фюрерів (делегування повноважень). Щоб це не виглядало приватним проектом, бізнесом конкретної особистості. Будь-яка акція з «яканням» приречена на невдачу. Це ще може пройти в офлайні, а в соціальних медіа не пройде, люди побачать, що їх хочуть використати. («Офлайнеру» показали по ТБ гарного чувачка - і все. А блогер погуглить, а хто ж це такий?)
Придумати назву типу «Громадська коаліція», «Ініціатива громадян» тощо. Щоб ніхто не запідозрив, що тільки одна організація піариться.
Приклад: під час антитабачної акції був конфлікт зі «свободівцями», які всюди були з прапорами - аж до того, щоб звати міліцію: «Це провокатори!», і щоб вона примушувала свободівців знімали прапори. Бо боялися, що люди, побачивши «Свободу», не долучаться до акції, бо подумають, що на ній «Свобода» піариться.
(Щодо цього маю цілком протилежну думку: коли хтось проти прапорів, це означає, що хтось узяв гроші за те, що приведе людей, і хоче видати чужу масовку за свою - О.Б.)
Громадськість повинна побачити, що ви є живим та масовим рухом, а не ініціативою двох-трьох віртуальних активістів.
Перетворюйте ваші акаунти на місця генерації ідей.
Проривайте інформаційну блокаду.
Сергій ПАСЮТА - журналіст, копірайтер, блогер. «Навіщо люди та компанії перетворюються на ЗМІ». Він розповів на прикладі одного високооплачуваного бізнес-тренера, як спочатку заробити собі ім’я і авторитет і потім заробляти на цьому гроші: авторитет-контакт-дохід.
Його презентація почалася портретами Кольта і Аль Капоне. Інтернет, як Кольт, зробив усіх рівними. А Аль Капоне сказав, що добрим словом і револьвером можна досягти більшого, ніж просто добрим словом.
Зараз він сказав би те саме про Інтернет. Журнал Тіmе у 2006 р. назвав людиною року You - просту людину, бо вона контролює інформаційний простір.
Сергій КЛИМОВИЧ розповів про Government Relations - стосунки з владою - за допомогою соціальних мереж і про те, чим Джіар відрізняється від піару, адвокацій і лобізму.
Захід мені дуже сподобався - в першу чергу своєю неформальністю, тим, що це була «туса», як сказав хтось.
Що людей було не дуже багато - десь 25, і все це було дуже камерно, по-дружньому, з обговоренням просто під час лекцій, яке нікому не заважало.
Так що - друзі, до нових зустрічей :)
