Політична п’єса-2
Шановні френди!
Настав і мій час вас привітати :)
Для найстійкіших - тих, хто ще тут :), я написала кумедний новорічний водевіль - продовження минулорічної п’єси - хтось її напевно пам’ятає. Час не стоїть на місці, з’являються нові дійові особи, а старі змінюють диспозицію…
РІК КРИСИ
Політичний водевіль-утопія
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Хорощенко, Інокентій Леонідович - мер міста Нашин. Розводить кролів (тепер іще успішніше).
Бублик, Акуліна - новопризначений заступник мера. Вродлива, трохи істерична жінка. Носить капелюшка у формі бублика.
Плохович, Вован Сидорович - міський авторитет, колишній заступник мера.
Вундерюк, Вікентій Інокентійович - завідувач канцелярією в мерії. Акуратний підліток в окулярах, з ноутбуком.
Розколова Аліса - секретарка Хорощенка, колишня помічниця Плоховича. Уособлення надійності. У п’єсі не з’являється.
Бурятін, Юрій - начальник охорони в мерії, колишній прораб. У п’єсі не з’являється.
Запроданченко, Олександр Ілліч - колишній завідувач канцелярією в мерії. У п’єсі не з’являється.
Запроданченко, Петро Ілліч - його рідний брат. Торгує антикваріатом. За сумісництвом - керівник депутатської фракції у міськраді.
Лучшенко, Лаврентій Ернестович - начальник муніципальної міліції. Весела людина в пенсне, бороді і береті із зірочкою.
Побратим - ходить в камуфляжі, старому й залатаному.
Оніщенко - майор міліції, товсте огидне хамло.
Жутін, Аполоній Іосіфович - мер сусіднього міста Долгоруково, маленький чоловічок у галіфе і білому кімоно. Носить вуса і постійно палить люльку. Торгує торфом.
Спецушник - права рука Жутіна. Носить довгий чорний плащ з високо піднятим коміром, широкополого капелюха і темні окуляри.
Ведмідь - опудало з глобусом у лапах, стоїть у кабінеті Жутіна.
Студент.
Студентка.
Дід Степан - дідусь Студента. Глухий правильний дідуган із радянськими медалями.
Дід Тодось - дідусь Студентки. Глухий правильний дідуган із медаллю УПА.
Білозерська, Олена (bilozerska) - журналіст і політолог, блондинка.
Населення міста Нашин. Поки не доведуть, працює, п’є пиво, дивиться футбол і серіали та розводить кішок. У п’єсі не з’являється, бо ще, як виявилося, не довели.
Місце дії: місто Нашин і місто Долгоруково.
Час дії: сьогодення.
СЦЕНА І.
Кабінет Жутіна. В центрі - опудало ведмедя, що тримає в лапах глобус Долгорукова. Жутін за письмовим столом відкладає газету і натискає кнопку. Через 1,5 секунди з’являється Спецушник.
СПЕЦУШНИК: Изволили вызывать, Аполоний Иосифович?
ЖУТІН (розмахуючи газетою): Спецушник. Скоро выборы.
СПЕЦУШНИК: Так точно (дістає з однієї кишені пляшечку з великим написом «ПОЛОНИЙ», з іншої - мішечок з написом «ГЕКСАГЕН», ставить на стіл). Готовимся.
ЖУТІН: Нет. Это всем уже надоело. Этот… как его… громкоговоритель есть?
СПЕЦУШНИК: Так точно, Хозяин (дістає з кишені маленький динамік з дротинками).
ЖУТІН: Хорошо. Вставляйте его в медведя, провода мне под стол. И микрофон.
СПЕЦУШНИК: Слушаюсь, Хозяин (швиденько все вставляє і монтує).
Жутін залазить під стіл, ведмідь відкриває рота і говорить голосом Жутіна.
ВЕДМІДЬ: Раз-раз, проверка. Говорит медведь. Теперь я буду мэром Долгоруково вместо Жутина. А потом мы опять поменяемся.
СПЕЦУШНИК: Разрешите идти?
ВЕДМІДЬ: Идите. Стойте (Спецушник вертається від дверей). А крысы? Этот год обязательно должен стать годом Крысы.
СПЕЦУШНИК: Уже организовал.
ВЕДМІДЬ: Крысы должны ходить маршами. По центру Нашина. И размахивать гербами Долгорукова. На какую-нибудь горку залезть. Повыше. (З почуттям) И нагадить там, нагадить!! Кто будет им мешать - бить и сажать. Вплоть до полного присоединения.
СПЕЦУШНИК: Будет сделано, Аполоний Иосифович.
Затемнення.
* * *
На авансцену, підтримуючи одне одного, виходять два діди з ціпками - старий комуніст і старий упівець.
ДІД ТОДОСЬ: Холєра ясна, два мої онуки знову в міліції ночували.
ДІД СТЕПАН: Ась?
ДІД ТОДОСЬ: Удвох з нашим гербом біля мерії стояли і гімн нашого міста співали. Коли там долгоруківські криси ходили.
ДІД СТЕПАН: Ась?
ДІД ТОДОСЬ надуває щоки і зображує руками товстезну пику в кашкеті.
ДІД СТЕПАН (обурено): Майор Онищенко? В Сибирь гада, на лесоповал!
ДІД ТОДОСЬ: (киває) На гілляку!
Обійнявшись, уходять.
СЦЕНА ІІ
* * *
Кабінет мера. Хорощенко проводжає до дверей Лучшенка.
ХОРОЩЕНКО: Ви ж там розберіться з цим майором Оніщенком, пане Лаврентію... Чому я постійно маю про нього чути? Знову мені цю листівку про нього сунули (показує).
ЛУЧШЕНКО: Не хвилюйтесь, Іннокентію Леонідовичу. Я обов’язково проведу ротацію. Міліція - з народом!
Обоє сміються. Лучшенко виходить. Через інші двері до кабінету заходять Акуліна Бублик, Вундерюк, Плохович і Петро Запроданченко.
ПЛОХОВИЧ (хапаючи Хорощенка за комір): Ты какого, (з-з-з), в натуре, мою секретаршу сманил? (Тицяє пальцем на двері приймальні). Не по-пацански!
ХОРОЩЕНКО (двома пальцями обережно знімає руку Плоховича): Шановний Воване Сидоровичу, то зараз такий акцепт на часі. Хай це стане етапним кроком не лише у розвитку наших відносин, а і в створенні системи загальноміської безпеки.
Плохович кліпає очима і відходить. Всі сідають за стіл.
ХОРОЩЕНКО (підсмикуючи манжети): Любі друзі, у нас проблема. Жутін знову підвищує ціну на торф.
ПЛОХОВИЧ: А Акулина твоя куда смотрит? Она ж теперь заместитель мэра.
АКУЛІНА: (впевнено) Я сподіваюсь на єдність коаліції і допомогу опозиції.
ПЛОХОВИЧ: А чем, (з-з-з), топить зимой будем?
АКУЛІНА (полум’яно): Після холодної зими неодмінно настане весна! Нехай виборців зігріває думка, що я виконаю свої передвиборчі обіцянки і поверну їм всі гроші, які у них вкрали ми і всі наші попередники! Головне - затвердити бюджет на наступний рік.
ПЛОХОВИЧ: Все?! (рахуючи на пальцях): Ты че, (з-з-з), совсем (з-з-з)? Столько денег вообще не бывает! И с какой стати?
ХОРОЩЕНКО (рахуючи на папірці у стовпчик): Пані заступник, я закликаю до вашого почуття відповідальності. І дійсно - з якої статі? Вікентію, проголосує міськрада за такий бюджет?
ВУНДЕРЮК (довго і старанно рахує на ноутбуку): Не проголосує, пане мер.
Акуліна, ніжно всміхаючись, дивиться на Запроданченка.
ЗАПРОДАНЧЕНКО: В принципиальной борьбе с олигархическими кланами мы должны следовать заветам великого Тутанхамона: все во имя человека, все на благо человека!
ПЛОХОВИЧ (не розуміючи): Это ты о ком сейчас, Петь?
ЗАПРОДАНЧЕНКО: О себе, конечно.
Затемнення.
* * *
На авансцені Студент, Студентка і Олена.
ОЛЕНА: Це що, правда, що до вас в універ завтра Хорощенко приходить?
СТУДЕНТКА: Ага, лекцію читатиме.
ОЛЕНА: Ви ж у нього спитайте щось важливе! Де ми торф братимемо, чи коли нам зброю дозволять…
СТУДЕНТ: Так він же так відповідає, що нічого зрозуміти не можна. Краще я в нього спитаю, як пропатчити KDE2 під FreeBSD.
СТУДЕНТКА: А я спитаю, як він ставиться до того, що Ктулху обганяє його за рейтингами. А то ж не по приколу! (Уходять).
СЦЕНА ІІІ
* * *
Напівтемний підвал. На стіні висять середньовічні знаряддя для тортур, гасло «Міліція з народом!» і листівка з фотографією майора Оніщенка. З-за стіни чути приглушені зойки катованих мєнтів. Знесилений Лучшенко дрімає у кріслі з нагайкою у руці. Входить Побратим.
ПОБРАТИМ: Привіт, Ернестовичу!
ЛУЧШЕНКО (підхоплюється і замахується нагайкою): Стоять, бояться! Корррупция!!! Ррротация!!! Рррепрррессии!!!... А, це ти? (оглядає Побратима). Знов без копійки сидиш?
ПОБРАТИМ: Ми сильні своїми традиціями.
ЛУЧШЕНКО: Після Нового року зайди. Зовсім без мене розпустилися (падає в крісло і миттєво засинає).
Затемнення.
* * *
На авансцені Хорощенко і Вундерюк.
ХОРОЩЕНКО: Дивись, Вікентію, не підведи мене. Мені, щоб твого попередника, шановного Олександра Ілліча, зняти, всю міськраду розігнати довелось.
ВУНДЕРЮК: Не хвилюйтеся, пане мер. Проголосуємо, як треба. До речі, а як треба?
ХОРОЩЕНКО: Якщо питаєш, значить, я вже в тобі не помилився. Розумний, далеко підеш. (раптом жорстко) Акуліну треба підтримати.
ВУНДЕРЮК: Але не одразу? (пауза, зраділо) Так у мене такий ноутбук - може і похибку видать. Машина - що з нього взять. Хай ще якісь поступки нам зробить.
ХОРОЩЕНКО (схвально посміхаючись): Ти ж тільки не загравайся, бо це може призвести до негативного… (урвавши). Порве.
ВУНДЕРЮК: Так ми потім за неї проголосуємо.(посміхається) Обома руками.
ХОРОЩЕНКО: Молодець. Справжній демократ. З такими хлопцями, як ти, ми посядемо гідне місце у сузір’ї європейських міст. (Уходять).
СЦЕНА IV
* * *
Кабінет Акуліни. Спартанська обстановка. Плохович і Петро Запроданченко сидять на табуретках, вона - на розкладачці.
ЗАПРОДАНЧЕНКО (нервово озираючись): А где Хорощенко?
АКУЛІНА: Домой поехал, кроликов разводить. Тренируется.
ПЛОХОВИЧ тихенько піднімається і, підморгнувши Запроданченку, йде до виходу.
АКУЛІНА: Разбежался. В приемной Алиса твоя сидит. Она в кабинет никого не пустит.
ПЛОХОВИЧ: Оборзел Кеша, (з-з-з)!
АКУЛІНА: У меня от него бублик дыбом. А начальником охраны Бурятина поставил.
ПЛОХОВИЧ: Он же вроде прораб, (з-з-з), строитель. Че он с охраной делать будет?
АКУЛІНА: Строить.
ЗАПРОДАНЧЕНКО: Мы не допустим кровавых репрессий реакционной буржуазии! Я думаю, теперь все будет зависеть от того, кто проявит наибольшую заботу об интересах трудящихся.
ПЛОХОВИЧ: Ты это о ком, Петя?
ЗАПРОДАНЧЕНКО: О себе, конечно (пересідає до Акуліни на розкладачку)
ПЛОХОВИЧ: Беспредел. Полный акцепт.
Затемнення.
* * *
На авансцені з’являються дід Степан і дід Тодось.
ДІД СТЕПАН: Пойдем, отметим?
ДІД ТОДОСЬ: Га?
ДІД СТЕПАН: Новый год! (клацає себе по горлянці).
ДІД ТОДОСЬ (теж клацає) Аякже! За Бандеру! 99 Провіднику.
ДІД СТЕПАН: (замріяно) А вот ты как думаешь, старый хрыч, доживем мы с тобой до такого времени, чтоб нас дурить перестали?
ДІД ТОДОСЬ: Самі не зробимо, то хто ж за нас зробить? Ходім.
Обійнявшись, уходять.
ЗАВІСА.
Олена БІЛОЗЕРСЬКА
Настав і мій час вас привітати :)
Для найстійкіших - тих, хто ще тут :), я написала кумедний новорічний водевіль - продовження минулорічної п’єси - хтось її напевно пам’ятає. Час не стоїть на місці, з’являються нові дійові особи, а старі змінюють диспозицію…
РІК КРИСИ
Політичний водевіль-утопія
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Хорощенко, Інокентій Леонідович - мер міста Нашин. Розводить кролів (тепер іще успішніше).
Бублик, Акуліна - новопризначений заступник мера. Вродлива, трохи істерична жінка. Носить капелюшка у формі бублика.
Плохович, Вован Сидорович - міський авторитет, колишній заступник мера.
Вундерюк, Вікентій Інокентійович - завідувач канцелярією в мерії. Акуратний підліток в окулярах, з ноутбуком.
Розколова Аліса - секретарка Хорощенка, колишня помічниця Плоховича. Уособлення надійності. У п’єсі не з’являється.
Бурятін, Юрій - начальник охорони в мерії, колишній прораб. У п’єсі не з’являється.
Запроданченко, Олександр Ілліч - колишній завідувач канцелярією в мерії. У п’єсі не з’являється.
Запроданченко, Петро Ілліч - його рідний брат. Торгує антикваріатом. За сумісництвом - керівник депутатської фракції у міськраді.
Лучшенко, Лаврентій Ернестович - начальник муніципальної міліції. Весела людина в пенсне, бороді і береті із зірочкою.
Побратим - ходить в камуфляжі, старому й залатаному.
Оніщенко - майор міліції, товсте огидне хамло.
Жутін, Аполоній Іосіфович - мер сусіднього міста Долгоруково, маленький чоловічок у галіфе і білому кімоно. Носить вуса і постійно палить люльку. Торгує торфом.
Спецушник - права рука Жутіна. Носить довгий чорний плащ з високо піднятим коміром, широкополого капелюха і темні окуляри.
Ведмідь - опудало з глобусом у лапах, стоїть у кабінеті Жутіна.
Студент.
Студентка.
Дід Степан - дідусь Студента. Глухий правильний дідуган із радянськими медалями.
Дід Тодось - дідусь Студентки. Глухий правильний дідуган із медаллю УПА.
Білозерська, Олена (bilozerska) - журналіст і політолог, блондинка.
Населення міста Нашин. Поки не доведуть, працює, п’є пиво, дивиться футбол і серіали та розводить кішок. У п’єсі не з’являється, бо ще, як виявилося, не довели.
Місце дії: місто Нашин і місто Долгоруково.
Час дії: сьогодення.
СЦЕНА І.
Кабінет Жутіна. В центрі - опудало ведмедя, що тримає в лапах глобус Долгорукова. Жутін за письмовим столом відкладає газету і натискає кнопку. Через 1,5 секунди з’являється Спецушник.
СПЕЦУШНИК: Изволили вызывать, Аполоний Иосифович?
ЖУТІН (розмахуючи газетою): Спецушник. Скоро выборы.
СПЕЦУШНИК: Так точно (дістає з однієї кишені пляшечку з великим написом «ПОЛОНИЙ», з іншої - мішечок з написом «ГЕКСАГЕН», ставить на стіл). Готовимся.
ЖУТІН: Нет. Это всем уже надоело. Этот… как его… громкоговоритель есть?
СПЕЦУШНИК: Так точно, Хозяин (дістає з кишені маленький динамік з дротинками).
ЖУТІН: Хорошо. Вставляйте его в медведя, провода мне под стол. И микрофон.
СПЕЦУШНИК: Слушаюсь, Хозяин (швиденько все вставляє і монтує).
Жутін залазить під стіл, ведмідь відкриває рота і говорить голосом Жутіна.
ВЕДМІДЬ: Раз-раз, проверка. Говорит медведь. Теперь я буду мэром Долгоруково вместо Жутина. А потом мы опять поменяемся.
СПЕЦУШНИК: Разрешите идти?
ВЕДМІДЬ: Идите. Стойте (Спецушник вертається від дверей). А крысы? Этот год обязательно должен стать годом Крысы.
СПЕЦУШНИК: Уже организовал.
ВЕДМІДЬ: Крысы должны ходить маршами. По центру Нашина. И размахивать гербами Долгорукова. На какую-нибудь горку залезть. Повыше. (З почуттям) И нагадить там, нагадить!! Кто будет им мешать - бить и сажать. Вплоть до полного присоединения.
СПЕЦУШНИК: Будет сделано, Аполоний Иосифович.
Затемнення.
* * *
На авансцену, підтримуючи одне одного, виходять два діди з ціпками - старий комуніст і старий упівець.
ДІД ТОДОСЬ: Холєра ясна, два мої онуки знову в міліції ночували.
ДІД СТЕПАН: Ась?
ДІД ТОДОСЬ: Удвох з нашим гербом біля мерії стояли і гімн нашого міста співали. Коли там долгоруківські криси ходили.
ДІД СТЕПАН: Ась?
ДІД ТОДОСЬ надуває щоки і зображує руками товстезну пику в кашкеті.
ДІД СТЕПАН (обурено): Майор Онищенко? В Сибирь гада, на лесоповал!
ДІД ТОДОСЬ: (киває) На гілляку!
Обійнявшись, уходять.
СЦЕНА ІІ
* * *
Кабінет мера. Хорощенко проводжає до дверей Лучшенка.
ХОРОЩЕНКО: Ви ж там розберіться з цим майором Оніщенком, пане Лаврентію... Чому я постійно маю про нього чути? Знову мені цю листівку про нього сунули (показує).
ЛУЧШЕНКО: Не хвилюйтесь, Іннокентію Леонідовичу. Я обов’язково проведу ротацію. Міліція - з народом!
Обоє сміються. Лучшенко виходить. Через інші двері до кабінету заходять Акуліна Бублик, Вундерюк, Плохович і Петро Запроданченко.
ПЛОХОВИЧ (хапаючи Хорощенка за комір): Ты какого, (з-з-з), в натуре, мою секретаршу сманил? (Тицяє пальцем на двері приймальні). Не по-пацански!
ХОРОЩЕНКО (двома пальцями обережно знімає руку Плоховича): Шановний Воване Сидоровичу, то зараз такий акцепт на часі. Хай це стане етапним кроком не лише у розвитку наших відносин, а і в створенні системи загальноміської безпеки.
Плохович кліпає очима і відходить. Всі сідають за стіл.
ХОРОЩЕНКО (підсмикуючи манжети): Любі друзі, у нас проблема. Жутін знову підвищує ціну на торф.
ПЛОХОВИЧ: А Акулина твоя куда смотрит? Она ж теперь заместитель мэра.
АКУЛІНА: (впевнено) Я сподіваюсь на єдність коаліції і допомогу опозиції.
ПЛОХОВИЧ: А чем, (з-з-з), топить зимой будем?
АКУЛІНА (полум’яно): Після холодної зими неодмінно настане весна! Нехай виборців зігріває думка, що я виконаю свої передвиборчі обіцянки і поверну їм всі гроші, які у них вкрали ми і всі наші попередники! Головне - затвердити бюджет на наступний рік.
ПЛОХОВИЧ: Все?! (рахуючи на пальцях): Ты че, (з-з-з), совсем (з-з-з)? Столько денег вообще не бывает! И с какой стати?
ХОРОЩЕНКО (рахуючи на папірці у стовпчик): Пані заступник, я закликаю до вашого почуття відповідальності. І дійсно - з якої статі? Вікентію, проголосує міськрада за такий бюджет?
ВУНДЕРЮК (довго і старанно рахує на ноутбуку): Не проголосує, пане мер.
Акуліна, ніжно всміхаючись, дивиться на Запроданченка.
ЗАПРОДАНЧЕНКО: В принципиальной борьбе с олигархическими кланами мы должны следовать заветам великого Тутанхамона: все во имя человека, все на благо человека!
ПЛОХОВИЧ (не розуміючи): Это ты о ком сейчас, Петь?
ЗАПРОДАНЧЕНКО: О себе, конечно.
Затемнення.
* * *
На авансцені Студент, Студентка і Олена.
ОЛЕНА: Це що, правда, що до вас в універ завтра Хорощенко приходить?
СТУДЕНТКА: Ага, лекцію читатиме.
ОЛЕНА: Ви ж у нього спитайте щось важливе! Де ми торф братимемо, чи коли нам зброю дозволять…
СТУДЕНТ: Так він же так відповідає, що нічого зрозуміти не можна. Краще я в нього спитаю, як пропатчити KDE2 під FreeBSD.
СТУДЕНТКА: А я спитаю, як він ставиться до того, що Ктулху обганяє його за рейтингами. А то ж не по приколу! (Уходять).
СЦЕНА ІІІ
* * *
Напівтемний підвал. На стіні висять середньовічні знаряддя для тортур, гасло «Міліція з народом!» і листівка з фотографією майора Оніщенка. З-за стіни чути приглушені зойки катованих мєнтів. Знесилений Лучшенко дрімає у кріслі з нагайкою у руці. Входить Побратим.
ПОБРАТИМ: Привіт, Ернестовичу!
ЛУЧШЕНКО (підхоплюється і замахується нагайкою): Стоять, бояться! Корррупция!!! Ррротация!!! Рррепрррессии!!!... А, це ти? (оглядає Побратима). Знов без копійки сидиш?
ПОБРАТИМ: Ми сильні своїми традиціями.
ЛУЧШЕНКО: Після Нового року зайди. Зовсім без мене розпустилися (падає в крісло і миттєво засинає).
Затемнення.
* * *
На авансцені Хорощенко і Вундерюк.
ХОРОЩЕНКО: Дивись, Вікентію, не підведи мене. Мені, щоб твого попередника, шановного Олександра Ілліча, зняти, всю міськраду розігнати довелось.
ВУНДЕРЮК: Не хвилюйтеся, пане мер. Проголосуємо, як треба. До речі, а як треба?
ХОРОЩЕНКО: Якщо питаєш, значить, я вже в тобі не помилився. Розумний, далеко підеш. (раптом жорстко) Акуліну треба підтримати.
ВУНДЕРЮК: Але не одразу? (пауза, зраділо) Так у мене такий ноутбук - може і похибку видать. Машина - що з нього взять. Хай ще якісь поступки нам зробить.
ХОРОЩЕНКО (схвально посміхаючись): Ти ж тільки не загравайся, бо це може призвести до негативного… (урвавши). Порве.
ВУНДЕРЮК: Так ми потім за неї проголосуємо.(посміхається) Обома руками.
ХОРОЩЕНКО: Молодець. Справжній демократ. З такими хлопцями, як ти, ми посядемо гідне місце у сузір’ї європейських міст. (Уходять).
СЦЕНА IV
* * *
Кабінет Акуліни. Спартанська обстановка. Плохович і Петро Запроданченко сидять на табуретках, вона - на розкладачці.
ЗАПРОДАНЧЕНКО (нервово озираючись): А где Хорощенко?
АКУЛІНА: Домой поехал, кроликов разводить. Тренируется.
ПЛОХОВИЧ тихенько піднімається і, підморгнувши Запроданченку, йде до виходу.
АКУЛІНА: Разбежался. В приемной Алиса твоя сидит. Она в кабинет никого не пустит.
ПЛОХОВИЧ: Оборзел Кеша, (з-з-з)!
АКУЛІНА: У меня от него бублик дыбом. А начальником охраны Бурятина поставил.
ПЛОХОВИЧ: Он же вроде прораб, (з-з-з), строитель. Че он с охраной делать будет?
АКУЛІНА: Строить.
ЗАПРОДАНЧЕНКО: Мы не допустим кровавых репрессий реакционной буржуазии! Я думаю, теперь все будет зависеть от того, кто проявит наибольшую заботу об интересах трудящихся.
ПЛОХОВИЧ: Ты это о ком, Петя?
ЗАПРОДАНЧЕНКО: О себе, конечно (пересідає до Акуліни на розкладачку)
ПЛОХОВИЧ: Беспредел. Полный акцепт.
Затемнення.
* * *
На авансцені з’являються дід Степан і дід Тодось.
ДІД СТЕПАН: Пойдем, отметим?
ДІД ТОДОСЬ: Га?
ДІД СТЕПАН: Новый год! (клацає себе по горлянці).
ДІД ТОДОСЬ (теж клацає) Аякже! За Бандеру! 99 Провіднику.
ДІД СТЕПАН: (замріяно) А вот ты как думаешь, старый хрыч, доживем мы с тобой до такого времени, чтоб нас дурить перестали?
ДІД ТОДОСЬ: Самі не зробимо, то хто ж за нас зробить? Ходім.
Обійнявшись, уходять.
ЗАВІСА.
Олена БІЛОЗЕРСЬКА