Холодний Яр. Освячення зброї і дуб Максима Залізняка (фото): bilozerska

bilozerska

Холодний Яр. Освячення зброї і дуб Максима Залізняка (фото)

Apr 18, 2011 17:27

Третій і останній сюжет з Холодного Яру (ще пізніше буде відео) - освячення зброї на Монастирському ставку.

Сором мені - я, мабуть, чи не єдина з націоналістів, яка до цього не була у Холодному Ярі. Так ось, хлопці і дівчата, які раніше святили зброю у Холодному Ярі, розповідали про неймовірне піднесення, яке відчували - хоча раніше на це дійство збиралося не більше 50 чоловік.

Зараз людей було значно більше, і виглядало справді гарно - козаки у традиційних козацьких одностроях і в камуфляжах, просто хлопці "по формі" і "по цивілу", діти і навіть дівчата вишикувались уздовж ставка, приготувавши зброю - переважно холодну, але були й пістолети, і макети гвинтівок. Наскільки я встигла побачити - дві третини або три чверті посвяченої зброї були бутафорією. Гарні дівчата з якогось міліцейського ліцею принесли для освячення ММГ ПМ-ів, на яких так і було написано: "Макет".

Оце, і саме оце мені не сподобалось. Коли традиція стає тільки мертвою традицією - це не дуже гарно. Як на мене, посвячена зброя не обов’язково має призначеною для війни і вбивства людей - вона може бути і мисливською, і спортивною - пневматичною або ще якоюсь, але не бутафорською, бо це нівелювання ідеї освячення зброї.
Це не стосується іграшкової зброї хлоп’ят. Її можна і потрібно святити.

Хоча, якщо підходити з такими критеріями - дуже мало зброї принесуть для освячення :)

А ще - багато людей святили книги Шкляра. Ну що ж, це теж зброя. Мені ось панотець посвятив фотоапарата :)

Козаки били у великого тулумбаса. Запалили два вогнища, біля них виступили Роман Коваль і нардеп Андрій Парубій, панотці прочитали молитви, і почалося освячення - гартування духу, як сказав хтось. Хлопці без одностроїв і козацьких регалій святили кишенькові ножі, які, безумовно, не вважаються холодною зброєю, але користі від них більше, ніж від десятків визолочених настінних шаблюк...

Після цього ми поїхали до Дуба Залізняка і фотографувалися біля нього. Цей дуб - місцева пам’ятка, його обнесли парканом, за який забороняється заходити, але ми не втримались і трошки порушили - такі старовинні дерева дають силу, як було не обійняти його всією громадою? :) Що ми нашвидкуруч і зробили.

Наостанок скажу, можливо, банальну річ: такі поїздки дуже потрібні, щоб не зневірюватись у тих умовах, в яких ми зараз живем і ще якийсь час житимемо.

UPD: Інформація про дуб з Вікіпедії, люб’язно підкинута alek_ya:"Дуб Максима Залізняка - 1100-літній дуб, що росте на південному схилі Кириківського яру на території урочища Холодний Яр за селищем Буда Чигиринського району Черкаської області.

Дуб є патріархом українських лісів і одним із природних чудес України. Його обхват 8 метрів 90 сантиметрів, висота - 24 метри. Стовбур шість раз вражали громовиці.
Під його шатром відпочивали Богдан Хмельницький, Северин Наливайко, Павло Павлюк, Максим Залізняк, Андрій Журба, Семен Неживий, Тарас Шевченко та інші.

У 1972 році дуб отримав статус державної пам'ятки природи місцевого значення (ботанічний релікт). Це найбільше дерево в Україні та одне з десяти найбільших дерев у Європі.

Зараз Дубом Максима Залізняка опікується Національний історико-культурний заповідник «Чигирин».

У 1997-1998 роках дуб почав засихати. Аби його врятувати, в свердловини глибиною 70 метрів навколо стовбура закачали спецдобрива. Під корінь закопали кілька здохлих корів". (звідси)