(About this roundtable in English)Ну ось, провели ми наш круглий стіл «Журналісти і міліція».
Я просто щаслива, як вдало усе вийшло. Прекрасне приміщення у «Інтерньюза», прекрасні співробітники. Присутність трьох народних депутатів. Я неймовірно вдячна Лесі Оробець, Андрію Парубію і Андрію Павловському за те, що вони прийшли і виступили - всі троє коротко, чітко і по ділу. Леся Оробець влучно розставила всі крапки над «і», витягла на поверхню те, що всі знають, але ніхто не може сформулювати, Андрій Павловський профорсував ініціативу якнайшвидшого внесення змін у закони, а Андрій Парубій запропонував свою особисту допомогу як нардепа усім, хто зазнає політичних переслідувань.
Я вперше організовувала такий захід. Ми втрьох, тобто три організації його готували, але все одно величезна частка роботи дісталася мені, і без Олексія Ярославцева, без Андрія Яніцького і Оксани Романюк, так само, як і без «Інтерньюзу», нічого б не вийшло. В подальшому, звісно, нам усім буде легше.
Окрема подяка юристам Роману Головенку і Сидору Кізіну, які підготували пропозиції про внесення змін до законодавства. І взагалі всім, хто витратив свій час і прийшов.
Зараз буде якомога більш повний звіт, поки що без відео, його ще треба змонтувати. Згодом я потроху повикладаю у блог матеріали круглого столу, з яких ми сформували прес-пакети і роздали всім учасникам.
Прошу пробачення за невластивий мені напів-офіційний стиль звіту. Через брак часу я писала його так, щоб потім легко було скоротити для офіційного релізу.
1 березня 2011 р. у приміщенні МГО «Інтерньюз-Україна» відбувся круглий стіл на тему: «Журналісти і міліція: Як уникнути протистояння».
Організаторами заходу виступили Київська незалежна медіа-профспілка, яку представляли голова її Комітету Юрій Луканов та модератор заходу Андрій Яніцький, МГО «Інтерньюз-Україна» та інформагентство «Поряд з вами. Білозерська та Ярославцев».
У круглому столі взяли участь більше 30 учасників - журналісти, медіаюристи, представники МВС, правозахисники, громадські діячі, а також народні депутати - Леся Оробець, Андрій Павловський, Андрій Парубій.
Учасники обговорили випадки тиску на журналістів з боку працівників МВС, перешкоджання фотокорам і операторам виконувати свої професійні обов’язки, нереагування міліції на напади на працівників ЗМІ з боку інших осіб. Також темою обговорення стала правова колізія між законами України, які не дозволяють певні слідчі дії щодо журналістів, і Кримінально-процесуальним кодексом, де працівники ЗМІ не згадуються.
Юрій ЛУКАНОВ сказав, що влада і силові структури дуже часто сприймають журналістів як проплачених ворожих агентів, не усвідомлюючи, що журналіст, як громадянин, може мати свої переконання. Він розповів про конкретні випадки нападів на журналістів і попросив представників МВС донести до свого керівництва думку, що журналісти їм не вороги, а вартові пси демократії. Боротися з ними безглуздо, бо, по-перше, інформувати суспільство - це їхня робота, а по-друге, здійметься галас, і міліція опиниться у незручному становищі.
Журналістка Олена БІЛОЗЕРСЬКА, в якої протягом останнього року двічі проводились міліцейські обшуки і було вилучено все обладнання, запропонувала виробити такі правила співіснування, які в подальшому унеможливлять перешкоджання правоохоронцями професійній діяльності журналістів. Вона підкреслила необхідність внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу, згідно яких журналісти були б дорівняні до лікарів і священнослужителів, що мають право на професійну таємницю, а рішення щодо слідчих дій стосовно журналіста мають прийматися на високому рівні, щоб журналістів не могли обшукувати після кожного висвітленого ними незначного епізоду, по якому порушено кримінальну справу.
«Є птахи, які виловлюють з моря рибу. А птахи іншого виду, які самі рибу ловити не вміють, переслідують птахів-риболовів, аж поки ті рибу не випустять і вона не дістанеться переслідувачам. Це нагадує нинішні стосунки між журналістами і деякими правоохоронцями. Ми здобуваємо інформацію, як рибу, а ті, хто самі ловити її не вміють, полюють на нас, бо ми ж під водою, як риби, не ховаємося, ми на виду», - сказала вона.
Представник міжнародної організації «Репортери без кордонів» в Україні Оксана РОМАНЮК підкреслила, що закони, які захищають журналістів, не працюють, і це є дуже небезпечним не тільки для іміджу України за кордоном, але й для внутрішнього іміджу держави. Якщо журналіст не може захистити свої права, що ж казати про решту людей? О.Романюк звернулася до правоохоронців проханням стати більш прозорими і відкритими для громадськості, замість формальних відписок робити реальні кроки і довести до кінця хоча б одну резонансну справу, пов’язану з нападом на журналістів.
Усіх журналістів вона закликала до солідарності і взаємодопомоги. Солідарність і публічність - дві запоруки захисту журналістів.
МВС представляли начальник відділу головного слідчого управління Олег Татаров і заступник начальника департаменту зв’язків з громадськістю Сергій Бурлаков. Вони запропонували проводити спільні семінари з журналістами, щоб працівники ЗМІ знали не лише свої права, а й кримінально-процесуальне право. Представники МВС наполягали на тому, що поки не буде внесено змін до Кримінально-процесуального кодексу, міліція керуватиметься лише ним, а там про журналістів нічого не сказано.
Народний депутат Леся ОРОБЕЦЬ: «Нікому не приємно визнавати власні помилки. І чим більше ми будемо взаємно тицяти один одного в помилки, тим більшою буде озлобленість і менше бажання дійти якогось конструктиву. Тому, якщо можна, я запропонувала б ввести мораторій на взаємні звинувачення.
Спробую окреслити мотивацію, чому варто домовлятися. Бо в останні кілька місяців ситуація дійшла до точки кипіння. Міністр з трибуни Верховної Ради був змушений відповідати на дуже гострі питання щодо журналістів.
Мотивація правоохоронців має бути в тому, щоб публічно карати винних і тим самим піднімати власний авторитет. Бо честь мундиру не в тому, щоб створювати кругову поруку.
Ще мотивація має бути в тому, що завдяки журналістам ви отримуєте якісний і всюдисущий моніторинг вашої діяльності, не платячи за це ні копійки».
Леся Оробець влучно пояснила, у чому проблема:
«Музику зараз встановлюють ті міліцейські чини, чиї особистісні характеристики сформувалися ще років 30-40 тому, а тоді і журналісти були іншими, і ставлення до них було іншим, і ніколи таких проблем не було.
Також дуже часто, щоб вислужитися перед начальством, керівники нижчого рівня роблять таке, що це начальство потім рве на собі волосся.
Оскільки проблема настає не тоді, коли стався прокол, а тоді, коли він «всплив», то міліція починає боятися демонстрації проколів більше, ніж їх допущення.
Журналісти вам не вороги, їм не доплачують за те, що вони якось по-особливому дадуть пинка міліції. Завдання журналістів - забезпечувати потреби суспільства. І оскільки люди цікавляться питаннями міліції, то вони ці смаки задовольняють, і вже в другу чергу формують їх».
Наприкінці Леся Оробець закликала журналістів не писати про всіх міліціонерів як про «нелюдів у погонах», бо тоді в міліції не залишиться місця чесним людям, а керівництво МВС - покарати винних співробітників.
Журналіст Артем СКОРОПАДСЬКИЙ висловив переконання, що оскільки міліція робить те, що вигідно владі, озвучена проблема може бути вирішена лише зі зміною режиму.
Правозахисник Андрій ДІДЕНКО казав про масові порушення прав людини, про переслідування за політичними ознаками, до яких, на його думку, відноситься і переслідування журналістів, про те, що склад правопорушення є часто навіть у заявах міністра.
Олесь ВАХНІЙ розповів про безпідставні затримання активістів молодіжних рухів за минулої влади, недостатня громадська реакція на які, на його думку, спровокувала сьогоднішні репресії, і розповів про власний негативний досвід спілкування з правоохоронцями, спричинений, зокрема, його публікаціями.
Правозахисник Едуард БАГІРОВ розповів про слабке виконання наказу Міністра МВС №88 про покращення взаємодії з журналістами і пообіцяв озвучити резолюцію круглого столу на Інформаційній раді МВС, яка відбудеться 3 березня.
Народний депутат Андрій ПАРУБІЙ сказав, що у круглому столі акцент зроблено на законах, а зараз законні методи не працюють. Зокрема, годину або дві тому його і ще кількох народних депутатів, які прийшли до голови МВС, щоб передати йому звернення щодо арештованих тризубівців, не пропустили до його кабінету. Хоча згідно закону вони мають право доступу до всіх державних установ.
Залишається один метод боротьби - публічність, розголос, корпоративна солідарність - не тільки журналістів, а всіх, хто чинить опір режиму. Він пообіцяв особисто реагувати всіма доступними йому як депутату методами - запитами, зверненнями, а коли необхідно, і особистою присутністю - на кожне звернення щодо політичного тиску.
Андрій ПАВЛОВСЬКИЙ запропонував створити робочу групу з народних депутатів і юристів, щоб протягом місяця доопрацювати і подати на розгляд запропоновані зміни до законодавства щодо журналістів - для усунення ситуації, коли журналісти керуються одним законом, а правоохоронці іншим. Представникам МВС він порадив розробити методичні поради для молодшого складу, як поводити себе із журналістами.
Медіа-юрист Роман ГОЛОВЕНКО назвав журналістів активними носіями свободи слова в Україні, і сказав, що їхню взаємодію з міліцією варто поділити на дві категорії:
1. Спілкування журналістів зі слідчими (тут ідеться про захист журналістських джерел)
2. Взаємодія журналістів з рядовим складом міліції (що патрулюють, охороняють метрополітен тощо).
Загальноєвропейською нормою є, що журналіст розкриває свої джерела органам влади лише за рішенням суду. Тому що якщо джерело інформації не хоче, щоб інформація потрапила до правоохоронців, він взагалі не повідомить її журналісту, і суспільство про цю інформацію не довідається. Дуже імовірно, що і до міліції ця інформація не потрапить. Статистика буде хороша, але рано чи пізно ця проблема випливе.
Також після обшуку і вилучення джерел міліцією на журналіста може чекати помста з боку правопорушника, який не буде розбиратися, добровільно чи ні той співпрацював з міліцією.
Він презентував підготовлені ним пропозиції змін до КПК - про неможливість допиту журналістів як свідків, і про те, що «обшук, виїмка проводяться за вмотивованою постановою голови апеляційного суду за місцем провадження слідства на підставі подання прокурора області» з обов’язковим зазначенням, що обшук проводитиметься у журналіста.
Юрист Сидір КІЗІН доповнив свого колегу, розповівши про те, що слідчі вводять в оману суд, не повідомляючи суддю про те, що той, кого вони збираються обшукати, є професійним журналістом, і суддя виносить постанову, яка суперечить статті 17 закону про захист журналістів.
Можна створити які завгодно закони, що захищатимуть журналістів, але міліція продовжуватиме керуватися лише КПК.
Він запропонував, щоб міліція дала месидж своїм працівникам, що такі вчинки караються, притягнувши до відповідальності, як мінімум, дисциплінарної, слідчих Коновода і Цуркана, які проводили обшуки у Білозерської.
А є ж іще стаття 171 перша КК - про кримінальну відповідальність за перешкоджання законній професійній діяльності журналістів.
На це представники МВС відповіли, що це компетенція прокуратури, і що вони не можуть коментувати, бо не розглядали цю скаргу.
Заступник голови ВО «Свобода» Андрій МОХНИК казав, що в очах міліції всі тут присутні - потенційні злочинці. Ні журналістам, ні опозиціонерам вони прагнуть не дати висловити власну думку. Затримують учасників опозиційної акції і всім «шиють» нецензурну лайку у публічному місці.
Від працівників МВС, казав А.Мохник, нічого не залежить. Вони вмонтовані в систему, яку треба руйнувати.
Він згадав про затримання журналіста Ігоря Мірошниченка у квітні під час відкриття в Українському домі виставки «Жертви УПА», і поскаржився, що журналістський цех не завжди захищає своїх.
Журналісти, студенти, підприємці - сприймаються як різні групи людей, це використовує влада - «розділяй і пануй». А насправді це справа всіх.
Якщо не буде громадського тиску з боку усіх верств суспільства, якщо не оприлюднювати кожен факт беззаконня з боку влади, відбудеться путінізація України.
Журналістка Тетяна ЯКУБОВИЧ запропонувала, щоб журналісти мали при собі пам’ятку під грифом МВС, як міліціонери мають поводитись із журналістами.
Виступали також пані Оксана ПРИХОДЬКО, громадський діяч Володимир ЛЕСИК, який повідомив, що Ігор Гаркавенко у СІЗО розпочав голодування (йому інкримінують забивання кілків на Майдані у той день, коли він був у Харкові!), та редактор газети «Коломийський вісник» Василь ДЕМ’ЯНІВ, якого рік тому сильно побили, і цей злочин належним чином розслідуваний не був. Він закликав більше залучати до спільної діяльності регіональних журналістів.
Всі учасники круглого столу погодились, що тиск на журналістів, якими б причинами він не пояснювався, є неприпустимим, і що назріла необхідність у серйозному реформуванні існуючого законодавства. Народним депутатам був переданий перший варіант законопроекту, який має усунути неузгодженість між Кримінально-процесуальним кодексом і законами, що захищають права журналістів, для подальшої роботи і якнайшвидшого винесення на розгляд парламенту.
Крім законодавчих ініціатив, за допомогою круглого столу було вчергове привернено увагу суспільства, і в тому числі правоохоронців, до проблеми їхнього ставлення до журналістів. Чітке формулювання проблеми і її розголос - половина вирішення.
Леся Оробець і Олексій Ярославцев
Нардепи Андрій Парубій і Леся Оробець
Я хоч і сиділа ніби в президії, але робота є робота, і я періодично бігала туди-сюди з фотоапаратом. Ну, і паралельно контролювала, що робить камера :)
Андрій Павловський
Олена Білозерська, Юрій Луканов, Андрій Яніцький
Після круглого столу даю інтерв’ю польському журналісту Якубу Парусинському