«Як журналісту спілкуватися з працівниками правоохоронних органів»
Друзі, пробачте, що я зараз мало пишу і майже не відповідаю на коментарі. В мене обмежений Інтернет, бо триває підключення, налаштування, ремонт - самі розумієте. До речі, зібрали і підключили мені сьогодні повернутий ментами комп’ютер (дякую всім, хто пропонував свою допомогу - я все прочитала, просто подякувати не встигла :), так ось, хард-диск на 250 Гб, який чудово працював до вилучення, тепер комп’ютер просто не бачить. А ще одразу після підключення згорів блок живлення - вже замінили. День-два - і все буде в нормі.
А зараз буде черговий репортаж.
Побувала сьогодні на тренінгу «Як журналісту спілкуватися з працівниками правоохоронних органів», який організувала Київська незалежна медіапрофспілка спільно з Українською Гельсінською групою.
Тренінг проводив Володимир Яворський, виконавчий директор УГС з прав людини.
Казав він, між нами, страшненькі речі. Виходило, що ми усі, і журналісти, і тим більше не журналісти, абсолютно безправні перед свавіллям правоохоронних органів. Бо на кожен закон, який нас захищає, є інший закон, який виправдовує будь-які їхні дії. Науковою мовою це називається «правова колізія», а по-простому - бєспрєдєл.
Чесно скажу - я коливалася, чи розміщувати тут свій конспект з цього тренінгу, бо він показує, як на долоні, які ми вразливі і незахищені. А потім вирішила, що чесно покладу повний конспект під кат, а від себе напишу ще дещо.
КОНСПЕКТ ТРЕНІНГУ
Спочатку пан Яворський коротко розповів про УГС: це мережа з 29 організацій, які діють по Україні. УГС була заснована у 1976 р. як дисидентський рух, останні 7 років діє як мережа правозахисних організацій.
15 тис. осіб звертаються щорічно до УГС за консультаціями і порадами, інтереси деяких вона представляє в суді, аналізує ситуацію в країні.
«Наше законодавство і практика заплутані, на багато запитань є багато відповідей», - так В.Яворський перейшов до теми. Далі він попросив самих журналістів сформулювати, які теми їх найбільше цікавлять, про що вони хотіли б почути?
Посипалися запитання.
Фотокор «Газети по-київськи»: Як поводитись з приватною охороною? Як поводитись, коли мєнт каже, що не дозволяв зйомки? Коли вилучають фотоапарати?
Що робити з метро - всі фотокори «Газети по-київськи» сиділи в «обізяннику» за зйомки в метро.
Як знімати міліцію - вони часто бувають проти?
Що робити, коли кажуть, що ви не маєте права знімати будинки, бо вони приватна власність?
На території антимонопольного комітету не дозволяли знімати приміщення.
Не допустили журналістів на пікет проти Януковича (пікетувальники були в кільці міліціонерів).
Я розповіла свою історію з обшуками і вилученням техніки і спитала, що робити, якщо закони, які нас захищають, є, але вони не діють.
До кого звертатися, якщо з журналістом під час виконання професійних обов’язків щось трапилось?
Що робити, якщо слідчий пише, що цей сайт треба закрити?
В.Яворський почав розповідати:
Декілька ключових тез.
Є безліч законів, які суперечать один одному. Журналіст це використвує на свою сторону, правоохоронець на свою. Є така річ, як психологічна перевага - журналісти мають пріоритет перед звичайними громадянами, бо менти їх бояться. Журналіст для мента не те саме, що дядя Вася з Троєщини.
Кримінальні переслідування і адміністративні правопорушення.
Є конкуренція норм при вилученні матеріалів. Якщо у вас є відео вчинення правопорушення, міліція має право його вилучити. В Україні немає захисту джерел інформації. З нового закону про інформацію була вилучена ця стаття. Якби була, це більше гарантувало б безпеку вас і ваших джерел інформації. Тут потрібно змінювати кримінально-процесуальне законодавство. У західних країнах не можна вилучати джерела, але якщо йдеться про тероризм, вилучили б навіть без рішення суду.
Треба знати просту річ: щоб втручатися у вашу діяльність, у правоохоронців мають бути підстави. Їх буває три:
1. Міліція підозрює, що ви вчинили злочин або ви є свідками злочину.
2. Ви вчиниили адміністративне правопорушення або є його свідками.
3. Закон про оперативно-розшукову діяльність дає широку можливість правоохоронним органам робити з вашою інформацією все, що вони захочуть. Він не відповідає Конституції, але у будь-якому помешканні дозволяються негласні обшуки, навіть без санкції суду. Можна і прослуховувати, і вилучати інформацію. Навіть якщо немає кримінальної справи, заводиться оперативно-розшукова справа.
Коли до вас приходить міліція, ви поводитесь, як громадянин. В рішенні суду має бути пояснення, що саме шукають. Якщо ця сама інформація є в редакції, працівник СБУ може отримати її навіть без рішення суду.
Українське законодавство настільки незбалансоване, закони протирічать один одному.
Все, що робиться відповідно закону про ОРД, є державною таємницею, ви навіть не отримаєте інфомрацію, на якій підставі це було зроблено. До журналістів це застосовується не так часто, як до звичайних громадян.
Навіть при підозрі про скоєння адміністративного правопорушення, менти мають право затримати до трьох годин і обшукати речі під протокол.
Дуже важливо розрізняти, з ким ви спілкуєтесь: з працівниками правоохоронних органів, приватної охоронної фірми чи державної охорони.
Державна охорона користується закритими для громадськості інструкціями, які діють ще з радянських часів і забороняють фотографувати наприклад, метро - захищають нас від іноземних шпигунів :) Заборонено фотографувати всі державні об’єкти, об’єкти інфраструктури і транспортні комунікації. Тобто, у Києві взагалі нічого фотографувати не можна. Державні охоронці користуються цим маразмом.
І є водночас закон, який дозволяє фотографувати всі відкриті об’єкти на публічній території.
Приватна охорона не має права застосовувати насильство, затримувати і вилучати речі.
Фотографування приватних обєктів. З 1 січня в Україні діє закон про захист персональних даних. Тобто, не можна поширювати інформацію про будь-яку людину без її згоди, якщо вона не є держслужбовцем найвищого рангу. Цьому жахливому закону суперечить закон про інформацію. На сьогодні незрозуміло, якою буде практика застосування цих норм.
Готуються зміни до кримінального кодексу - буде кримінальна відповідальність за поширення інформації про людину без її згоди. Це стане засобом вибіркової боротьби із невгодними журналістами.
Єдиний засіб для журналіста перемогти - використовувати оцю психологічну перевагу.
Приклад: з адвокатом Монтян. Коли її не пропустили до затриманої і затримали саму, це був той випадок, коли психологічна перевага не спрацювала. А в інші рази вона перла, як танк - і спрацьовувало.
ПОРАДИ:
1. Якщо вам забороняють щось знімати, вимагайте письмову заборону, з підписом. Одразу пропадає бажання. Посилатись на закон про інформацію.
2. Показати посвідчення і попросити його посвідчення.
3. Спитати, хто його безпосередній керівник, який віддав наказ про заборону знімати, де знаходиться цей керівник. Якщо це його свавільне рішення, йому не сподобається, що ви зараз підете до його начальника.
Те саме з приватною охороною.
Загальна порада: ніколи не хамити, не ображати міліціонера і не торкатися його руками. Легенько штурхнеш - це підстава для адмінстатті - невиконання вимог працівника міліції, до 15 діб. Вони провокують, підходять, напирають - а відштовхнути його не можна. Тримайте дистанцію.
Всюди цитуйте закон про інформацію - не прогадаєте. Через 2 місяці, щоправда, його редакція буде трохи змінена. Зараз прийняли новий закон «Про доступ до публічної інформації» і змінили старий - Закон про інформацію.
- Як реагувати журналістам, коли хапають камеру їх операторів, затуляють?
- Це незаконні дії. Вони мають право це робити, тільки якщо ви чините правопорушення. Спитайте: яке правопорушення я вчинив?
Мене дивує, сказав пан Яворський, що жоден журналіст ще не подав цивільний позов за це хапання камери - матеріальна і моральна шкода.
Коли є колізія законодавства, вступає в силу ієрархія норм. Кримінально-процесуальний кодекс, прийнятий за часів СРСР, завжди буде вищий за закони, які захищають журналістів, хоч у нас і немає пріоритету законів.
Подавати до прокуратури безпереспективно (це про моє вилучення техніки). В Україні немає правових механізмів проти багатьох речей, зокрема, проти обшуків. Немає що робити у деяких випадках арешту - тримають 6 годин без протоколу, а потім відпускають. І нічого не можна зробити.
Міліціонер може не знати закону про захист персональних даних. Тому варто роздрукувати закон про інформацію і тицяти йому.
На багатьох телеканалах під час телешоу вже страхуються - беруть у політиків письмову згоду на зйомку.
Питання:
- Ситуація: у редакцію дзвонять, що у райвідділку когось б’ють або незаконно затримано. Ти туди їдеш, тебе туди не пускають. Що робити?
- Вимагати начальника райвідділу, він там цар. Якщо це вночі - без варіантів.
Психологічна війна. Або ви мені зараз показуєте цю людину, що з нею все гаразд, або завтра про це всі знають, підуть скарги у МВС, у ГПУ. Але взагалі-то, ви до людини не проб’єтесь.
- Чи є сенс підтягати про райвідділок людей, журналістів, використовувати соціальні мережі?
- Це діє, але нечасто. Краще знайти когось з близьких і адвоката, адвокат підпише з ними угоду, після цього його не мають права не допустити.
У Житомирі був випадок: восени обукали активістів міжнародної амністії, серед яких був один білорус, приїхала журналістка 5 каналу, виникла суперечлива ситуація, в результаті зараз цих всіх людей відпустили, на них справ нема, а на ментів ведеться кримінальна справа - тільки через те, що трапились адекватні люди у системі внутрішньої безпеки.
- Найкращий спосіб, - сказав хтось, - застосував Мустафа Найєм: він одразу ж зателефонував знайомому депутату.
Яворський: "Але ж не можна у всіх ситуаціях використовувати депутатів! І не в кожного є знайомі депутати".
Зв’язуватися з журналістами мєнти не люблять. Але якщо ситуація стосується третіх осіб, наприклад, якщо у райвідділку когось б’ють, то ви туди не достукаєтесь. Тільки шукати рідних, укладати угоду з адвокатом.
171-а стаття «Про перешкоджання законній професійній діяльності журналістів» - за всю історію її існування лише одна людина була посаджена, але, на мій погляд, сказав пан Яворський, це була замовна справа, там не було складу злочину.
- Закон про соціальний захист журналістів був прийнятий пізніше, ніж кримінально- процесуальний кодекс...
- У нас немає пріоритету законів, але для правоохоронців кодекс - це святе.
- У законі про соціальний захист журналістів є норма, що злочин проти журналістів прирівнюється до злочину проти працівника правоохоронних органів.
- Ці норми не діють і не можуть діяти, бо вся кваліфікація кримінальних злочинів міститься виключно у кримінальному кодексі.
Чим більше буде голосних судових справ, організованих журналістами через доступ до інформації, тим буде краще.
- Якщо менти забороняють знімати, наприклад, на Майдані за парканчиком, кажучи, що там відбуваються слідчі дії?
- Слідчий може заборонити будь-яке пересування у межах проведення слідчих дій. Просити письмову заборону.
Яворський: у мого знайомого, свідка по кримінальній справі, забрали автомобіль і 5 років не віддають, бо на ньому хтось їхав вчиняти злочин. Так само в редакціях вилучають обладнання і не віддають по кілька місяців.
Коли щось вилучають, має бути постанова і протокол, де чітко зазначено, що вилучається. Всі входи до комп’ютера мають бути опечатані, бо раптом потім у ньому знайдеться порнографія. Мають бути щонайменше двоє понятих-свідків.
- Якщо вихоплюють посвідчення, мої дії?
- Не давати в морду :) Це складне питання. Шматок паперу (посвідчення) важко назвати власністю. Особу він теж не підтверджує, лише те, що ви є журналістом. Статус цього документу законодавством не визначений.
Проблема наших правоохоронців - що всі вони служили в армії, без цього не беруть. А нормальні люди зараз в армію не йдуть :)
Також у них надзвичайно велика плинність кадрів. Дільничні інспектори змінюються в середньому кожні 2 роки. «Середній вік слідчого - 23 роки», - додав хтось.
При затриманні:
1. Вимагати право на дзвінок до захисника. Головне завдання - передзвонити комусь назовні, щоб люди дізналися, щоб приїхав юрист.
2. Вимагати складення протоколу.
3. Вас повинні одразу зареєструвати у журналі, де реєструють всіх, кого привозять. Ваше прізвище, дата - все це вилучити буде неможливо.
Запам’ятовуйте прізвища, номери кабінетів, зовнішній вигляд ментів, найменші деталі кабінетів. Коли перевіряють справи про побиття, розпитують такі подробиці.
Журналіст Інтеру, який попрацював трохи слідчим, каже: права на дзвінок у нас немає, але вони зобов’язані повідомити рідних. Цього і треба вимагати. А то буває - надивляться люди американських фільмів і кричать: у мене є право на дзвінок! Ніколи не починайте цитувати закони, бо людей у формі це ображає. Вони самі їх не знають, і думають, що ти сильно розумний.
Краще спокійно все владнати. Почуватися спокійно, тоді будь-який міліціонер заспокоюється і можна його переконати, що ви така сама людина, як він. Вимагати дзвінка - це для них, як червона ганчірка.
Яворський: до вас не мають права застосовувати будь-яких слідчі дії без адвоката.
Журналіст-колишній слідчий: «Тактика «не буду розмовляти без адвоката», як правило, спрацьовує».
Яворський: Клерк в установі, наприклад, має повне право не хотіти, щоб її обличчя показали на всю країну. Це не є суспільно важливою інформацією.
Зйомка в судах - окрема тема, там права журналістів обмежені, як ніде.
Якщо мєнт просить показати зміст сім-картки мобільного - без санкції суду не має права, бо це втручання в особисте життя.
Одна журналістка радить: при спілкуванні з приватною охороною, коли хочуть забрати фотоапарат, попереджати, що апаратура редакційна, матимете справу з редакцією. Як не дивно, це діє.
- Чи маю право я вимагати зміни понятих?
- Так. Найкраще зателефонувати сусідам. Непотрібно їх міняти, просто додайте своїх.
На сайті helsinki.org.ua є всі контакти, у робочі години ми доступні, юрист може дати безкоштовні поради.
Людям, що виховувалися на зразках західних демократій, взагалі незрозуміло, як можна цьому бєспрєдєлу протистояти. У них, наприклад, вчать, що якщо до вас підійшов грабіжник, негайно, на першу вимогу, віддайте йому все, що маєте, щоб не спровокувати агресію, а вже далі звертайтеся до поліції. І дуже дивувалися ці західні демократи, коли хирлявої статури емігрант з СРСР, до якого підійшов здоровезний негр-наркоман і спробував пограбувати, розлютився так, що забив того грабіжника до смерті важкою урною для сміття. Ще більше вони здивувалися, коли з’ясувалося, що з собою у емігранта були якісь копійки. Це був принцип, а не страх за свої гроші.
Якщо один закон протирічить іншому, як зараз у нас, це означає, що законів нема. У ситуації, коли законів нема, перемагає той, хто сильніший. Оце і вся істина. Треба бути сильнішими за них, інакше стопчуть.
Причому жодна людина, навіть якщо це нардеп, не може бути сильнішою за систему. Система - це спільнота, зі спільнотою може воювати тільки інша спільнота, і на кривду, нанесену одному, мають реагувати всі.
Не треба думати, що якщо ви не порушуєте законів, то вам нема чого боятися. Доберуться до всіх, просто до когось раніше, а до когось пізніше.
Ще раз кажу: час забути всі конфлікти, всю конкуренцію, взаємні образи і звинувачення до кращих часів. Лише тоді вистоїмо.
Ми з О.Ярославцевим (фото з сайту "Медіаняня")
P.S. До речі, мого партнера по ІА "Поряд з вами" Олексія Ярославцева слідчий Дмитро Цуркан знову викликає до міліції. Він піде давати свідчення до Печерського РУГУ МВС у Києві сьогодні, 11 лютого, о 19 вечора.
А зараз буде черговий репортаж.
Побувала сьогодні на тренінгу «Як журналісту спілкуватися з працівниками правоохоронних органів», який організувала Київська незалежна медіапрофспілка спільно з Українською Гельсінською групою.
Тренінг проводив Володимир Яворський, виконавчий директор УГС з прав людини.
Казав він, між нами, страшненькі речі. Виходило, що ми усі, і журналісти, і тим більше не журналісти, абсолютно безправні перед свавіллям правоохоронних органів. Бо на кожен закон, який нас захищає, є інший закон, який виправдовує будь-які їхні дії. Науковою мовою це називається «правова колізія», а по-простому - бєспрєдєл.
Чесно скажу - я коливалася, чи розміщувати тут свій конспект з цього тренінгу, бо він показує, як на долоні, які ми вразливі і незахищені. А потім вирішила, що чесно покладу повний конспект під кат, а від себе напишу ще дещо.
КОНСПЕКТ ТРЕНІНГУ
Спочатку пан Яворський коротко розповів про УГС: це мережа з 29 організацій, які діють по Україні. УГС була заснована у 1976 р. як дисидентський рух, останні 7 років діє як мережа правозахисних організацій.
15 тис. осіб звертаються щорічно до УГС за консультаціями і порадами, інтереси деяких вона представляє в суді, аналізує ситуацію в країні.
«Наше законодавство і практика заплутані, на багато запитань є багато відповідей», - так В.Яворський перейшов до теми. Далі він попросив самих журналістів сформулювати, які теми їх найбільше цікавлять, про що вони хотіли б почути?
Посипалися запитання.
Фотокор «Газети по-київськи»: Як поводитись з приватною охороною? Як поводитись, коли мєнт каже, що не дозволяв зйомки? Коли вилучають фотоапарати?
Що робити з метро - всі фотокори «Газети по-київськи» сиділи в «обізяннику» за зйомки в метро.
Як знімати міліцію - вони часто бувають проти?
Що робити, коли кажуть, що ви не маєте права знімати будинки, бо вони приватна власність?
На території антимонопольного комітету не дозволяли знімати приміщення.
Не допустили журналістів на пікет проти Януковича (пікетувальники були в кільці міліціонерів).
Я розповіла свою історію з обшуками і вилученням техніки і спитала, що робити, якщо закони, які нас захищають, є, але вони не діють.
До кого звертатися, якщо з журналістом під час виконання професійних обов’язків щось трапилось?
Що робити, якщо слідчий пише, що цей сайт треба закрити?
В.Яворський почав розповідати:
Декілька ключових тез.
Є безліч законів, які суперечать один одному. Журналіст це використвує на свою сторону, правоохоронець на свою. Є така річ, як психологічна перевага - журналісти мають пріоритет перед звичайними громадянами, бо менти їх бояться. Журналіст для мента не те саме, що дядя Вася з Троєщини.
Кримінальні переслідування і адміністративні правопорушення.
Є конкуренція норм при вилученні матеріалів. Якщо у вас є відео вчинення правопорушення, міліція має право його вилучити. В Україні немає захисту джерел інформації. З нового закону про інформацію була вилучена ця стаття. Якби була, це більше гарантувало б безпеку вас і ваших джерел інформації. Тут потрібно змінювати кримінально-процесуальне законодавство. У західних країнах не можна вилучати джерела, але якщо йдеться про тероризм, вилучили б навіть без рішення суду.
Треба знати просту річ: щоб втручатися у вашу діяльність, у правоохоронців мають бути підстави. Їх буває три:
1. Міліція підозрює, що ви вчинили злочин або ви є свідками злочину.
2. Ви вчиниили адміністративне правопорушення або є його свідками.
3. Закон про оперативно-розшукову діяльність дає широку можливість правоохоронним органам робити з вашою інформацією все, що вони захочуть. Він не відповідає Конституції, але у будь-якому помешканні дозволяються негласні обшуки, навіть без санкції суду. Можна і прослуховувати, і вилучати інформацію. Навіть якщо немає кримінальної справи, заводиться оперативно-розшукова справа.
Коли до вас приходить міліція, ви поводитесь, як громадянин. В рішенні суду має бути пояснення, що саме шукають. Якщо ця сама інформація є в редакції, працівник СБУ може отримати її навіть без рішення суду.
Українське законодавство настільки незбалансоване, закони протирічать один одному.
Все, що робиться відповідно закону про ОРД, є державною таємницею, ви навіть не отримаєте інфомрацію, на якій підставі це було зроблено. До журналістів це застосовується не так часто, як до звичайних громадян.
Навіть при підозрі про скоєння адміністративного правопорушення, менти мають право затримати до трьох годин і обшукати речі під протокол.
Дуже важливо розрізняти, з ким ви спілкуєтесь: з працівниками правоохоронних органів, приватної охоронної фірми чи державної охорони.
Державна охорона користується закритими для громадськості інструкціями, які діють ще з радянських часів і забороняють фотографувати наприклад, метро - захищають нас від іноземних шпигунів :) Заборонено фотографувати всі державні об’єкти, об’єкти інфраструктури і транспортні комунікації. Тобто, у Києві взагалі нічого фотографувати не можна. Державні охоронці користуються цим маразмом.
І є водночас закон, який дозволяє фотографувати всі відкриті об’єкти на публічній території.
Приватна охорона не має права застосовувати насильство, затримувати і вилучати речі.
Фотографування приватних обєктів. З 1 січня в Україні діє закон про захист персональних даних. Тобто, не можна поширювати інформацію про будь-яку людину без її згоди, якщо вона не є держслужбовцем найвищого рангу. Цьому жахливому закону суперечить закон про інформацію. На сьогодні незрозуміло, якою буде практика застосування цих норм.
Готуються зміни до кримінального кодексу - буде кримінальна відповідальність за поширення інформації про людину без її згоди. Це стане засобом вибіркової боротьби із невгодними журналістами.
Єдиний засіб для журналіста перемогти - використовувати оцю психологічну перевагу.
Приклад: з адвокатом Монтян. Коли її не пропустили до затриманої і затримали саму, це був той випадок, коли психологічна перевага не спрацювала. А в інші рази вона перла, як танк - і спрацьовувало.
ПОРАДИ:
1. Якщо вам забороняють щось знімати, вимагайте письмову заборону, з підписом. Одразу пропадає бажання. Посилатись на закон про інформацію.
2. Показати посвідчення і попросити його посвідчення.
3. Спитати, хто його безпосередній керівник, який віддав наказ про заборону знімати, де знаходиться цей керівник. Якщо це його свавільне рішення, йому не сподобається, що ви зараз підете до його начальника.
Те саме з приватною охороною.
Загальна порада: ніколи не хамити, не ображати міліціонера і не торкатися його руками. Легенько штурхнеш - це підстава для адмінстатті - невиконання вимог працівника міліції, до 15 діб. Вони провокують, підходять, напирають - а відштовхнути його не можна. Тримайте дистанцію.
Всюди цитуйте закон про інформацію - не прогадаєте. Через 2 місяці, щоправда, його редакція буде трохи змінена. Зараз прийняли новий закон «Про доступ до публічної інформації» і змінили старий - Закон про інформацію.
- Як реагувати журналістам, коли хапають камеру їх операторів, затуляють?
- Це незаконні дії. Вони мають право це робити, тільки якщо ви чините правопорушення. Спитайте: яке правопорушення я вчинив?
Мене дивує, сказав пан Яворський, що жоден журналіст ще не подав цивільний позов за це хапання камери - матеріальна і моральна шкода.
Коли є колізія законодавства, вступає в силу ієрархія норм. Кримінально-процесуальний кодекс, прийнятий за часів СРСР, завжди буде вищий за закони, які захищають журналістів, хоч у нас і немає пріоритету законів.
Подавати до прокуратури безпереспективно (це про моє вилучення техніки). В Україні немає правових механізмів проти багатьох речей, зокрема, проти обшуків. Немає що робити у деяких випадках арешту - тримають 6 годин без протоколу, а потім відпускають. І нічого не можна зробити.
Міліціонер може не знати закону про захист персональних даних. Тому варто роздрукувати закон про інформацію і тицяти йому.
На багатьох телеканалах під час телешоу вже страхуються - беруть у політиків письмову згоду на зйомку.
Питання:
- Ситуація: у редакцію дзвонять, що у райвідділку когось б’ють або незаконно затримано. Ти туди їдеш, тебе туди не пускають. Що робити?
- Вимагати начальника райвідділу, він там цар. Якщо це вночі - без варіантів.
Психологічна війна. Або ви мені зараз показуєте цю людину, що з нею все гаразд, або завтра про це всі знають, підуть скарги у МВС, у ГПУ. Але взагалі-то, ви до людини не проб’єтесь.
- Чи є сенс підтягати про райвідділок людей, журналістів, використовувати соціальні мережі?
- Це діє, але нечасто. Краще знайти когось з близьких і адвоката, адвокат підпише з ними угоду, після цього його не мають права не допустити.
У Житомирі був випадок: восени обукали активістів міжнародної амністії, серед яких був один білорус, приїхала журналістка 5 каналу, виникла суперечлива ситуація, в результаті зараз цих всіх людей відпустили, на них справ нема, а на ментів ведеться кримінальна справа - тільки через те, що трапились адекватні люди у системі внутрішньої безпеки.
- Найкращий спосіб, - сказав хтось, - застосував Мустафа Найєм: він одразу ж зателефонував знайомому депутату.
Яворський: "Але ж не можна у всіх ситуаціях використовувати депутатів! І не в кожного є знайомі депутати".
Зв’язуватися з журналістами мєнти не люблять. Але якщо ситуація стосується третіх осіб, наприклад, якщо у райвідділку когось б’ють, то ви туди не достукаєтесь. Тільки шукати рідних, укладати угоду з адвокатом.
171-а стаття «Про перешкоджання законній професійній діяльності журналістів» - за всю історію її існування лише одна людина була посаджена, але, на мій погляд, сказав пан Яворський, це була замовна справа, там не було складу злочину.
- Закон про соціальний захист журналістів був прийнятий пізніше, ніж кримінально- процесуальний кодекс...
- У нас немає пріоритету законів, але для правоохоронців кодекс - це святе.
- У законі про соціальний захист журналістів є норма, що злочин проти журналістів прирівнюється до злочину проти працівника правоохоронних органів.
- Ці норми не діють і не можуть діяти, бо вся кваліфікація кримінальних злочинів міститься виключно у кримінальному кодексі.
Чим більше буде голосних судових справ, організованих журналістами через доступ до інформації, тим буде краще.
- Якщо менти забороняють знімати, наприклад, на Майдані за парканчиком, кажучи, що там відбуваються слідчі дії?
- Слідчий може заборонити будь-яке пересування у межах проведення слідчих дій. Просити письмову заборону.
Яворський: у мого знайомого, свідка по кримінальній справі, забрали автомобіль і 5 років не віддають, бо на ньому хтось їхав вчиняти злочин. Так само в редакціях вилучають обладнання і не віддають по кілька місяців.
Коли щось вилучають, має бути постанова і протокол, де чітко зазначено, що вилучається. Всі входи до комп’ютера мають бути опечатані, бо раптом потім у ньому знайдеться порнографія. Мають бути щонайменше двоє понятих-свідків.
- Якщо вихоплюють посвідчення, мої дії?
- Не давати в морду :) Це складне питання. Шматок паперу (посвідчення) важко назвати власністю. Особу він теж не підтверджує, лише те, що ви є журналістом. Статус цього документу законодавством не визначений.
Проблема наших правоохоронців - що всі вони служили в армії, без цього не беруть. А нормальні люди зараз в армію не йдуть :)
Також у них надзвичайно велика плинність кадрів. Дільничні інспектори змінюються в середньому кожні 2 роки. «Середній вік слідчого - 23 роки», - додав хтось.
При затриманні:
1. Вимагати право на дзвінок до захисника. Головне завдання - передзвонити комусь назовні, щоб люди дізналися, щоб приїхав юрист.
2. Вимагати складення протоколу.
3. Вас повинні одразу зареєструвати у журналі, де реєструють всіх, кого привозять. Ваше прізвище, дата - все це вилучити буде неможливо.
Запам’ятовуйте прізвища, номери кабінетів, зовнішній вигляд ментів, найменші деталі кабінетів. Коли перевіряють справи про побиття, розпитують такі подробиці.
Журналіст Інтеру, який попрацював трохи слідчим, каже: права на дзвінок у нас немає, але вони зобов’язані повідомити рідних. Цього і треба вимагати. А то буває - надивляться люди американських фільмів і кричать: у мене є право на дзвінок! Ніколи не починайте цитувати закони, бо людей у формі це ображає. Вони самі їх не знають, і думають, що ти сильно розумний.
Краще спокійно все владнати. Почуватися спокійно, тоді будь-який міліціонер заспокоюється і можна його переконати, що ви така сама людина, як він. Вимагати дзвінка - це для них, як червона ганчірка.
Яворський: до вас не мають права застосовувати будь-яких слідчі дії без адвоката.
Журналіст-колишній слідчий: «Тактика «не буду розмовляти без адвоката», як правило, спрацьовує».
Яворський: Клерк в установі, наприклад, має повне право не хотіти, щоб її обличчя показали на всю країну. Це не є суспільно важливою інформацією.
Зйомка в судах - окрема тема, там права журналістів обмежені, як ніде.
Якщо мєнт просить показати зміст сім-картки мобільного - без санкції суду не має права, бо це втручання в особисте життя.
Одна журналістка радить: при спілкуванні з приватною охороною, коли хочуть забрати фотоапарат, попереджати, що апаратура редакційна, матимете справу з редакцією. Як не дивно, це діє.
- Чи маю право я вимагати зміни понятих?
- Так. Найкраще зателефонувати сусідам. Непотрібно їх міняти, просто додайте своїх.
На сайті helsinki.org.ua є всі контакти, у робочі години ми доступні, юрист може дати безкоштовні поради.
Людям, що виховувалися на зразках західних демократій, взагалі незрозуміло, як можна цьому бєспрєдєлу протистояти. У них, наприклад, вчать, що якщо до вас підійшов грабіжник, негайно, на першу вимогу, віддайте йому все, що маєте, щоб не спровокувати агресію, а вже далі звертайтеся до поліції. І дуже дивувалися ці західні демократи, коли хирлявої статури емігрант з СРСР, до якого підійшов здоровезний негр-наркоман і спробував пограбувати, розлютився так, що забив того грабіжника до смерті важкою урною для сміття. Ще більше вони здивувалися, коли з’ясувалося, що з собою у емігранта були якісь копійки. Це був принцип, а не страх за свої гроші.
Якщо один закон протирічить іншому, як зараз у нас, це означає, що законів нема. У ситуації, коли законів нема, перемагає той, хто сильніший. Оце і вся істина. Треба бути сильнішими за них, інакше стопчуть.
Причому жодна людина, навіть якщо це нардеп, не може бути сильнішою за систему. Система - це спільнота, зі спільнотою може воювати тільки інша спільнота, і на кривду, нанесену одному, мають реагувати всі.
Не треба думати, що якщо ви не порушуєте законів, то вам нема чого боятися. Доберуться до всіх, просто до когось раніше, а до когось пізніше.
Ще раз кажу: час забути всі конфлікти, всю конкуренцію, взаємні образи і звинувачення до кращих часів. Лише тоді вистоїмо.
Ми з О.Ярославцевим (фото з сайту "Медіаняня")
P.S. До речі, мого партнера по ІА "Поряд з вами" Олексія Ярославцева слідчий Дмитро Цуркан знову викликає до міліції. Він піде давати свідчення до Печерського РУГУ МВС у Києві сьогодні, 11 лютого, о 19 вечора.