Знайшла, здається, точну цитату з Могильова:
Щоправда, обрізану - без згадки про напалм. Для тих, хто раптом не прочитав минулий пост - інструкцій по виготовленню напалму в моєму компі не було. Але навіть якби й були - це теж не кримінал.
"Теперь то, что касается в отношении Билозир, так сказать, интересный, вообще оригинальный путь у вас. Смотрите, в феврале прошлого года на центральных улицах Киева вот здесь забрасывают магазин дымовыми шашками и лампочками с краской, - заявил Могилев. - Через какое-то время появляется на блоге журналистки Билозир, как вы говорите, появляется картинка со всем этим делом. Закономерный вопрос, спросить ее, материалы, что она снимала и выяснить данный вопрос. Закономерно? Вполне".
Также министр внутренних дел вспомнил, что 1 января 2011 года неизвестные бросили в окно одного из офисов ПР бутылку с зажигательной смесью.
"Через два часа в интернете появляется видеозапись этого броска. Устанавливаем, это сообщение, съемка эта пришла с сайта гражданки Билозир. Закономерно у нее попросить фотографии, документы, потому что она снимала", - сказал Анатолий Могилев".
Коментую:
1. "Закономерный вопрос, спросить ее". Справді, СПИТАТИ закономірно. Журналістів питають офіційним запитом на адресу редакції чи особисту. Або, якщо час підтискає, хоча б ввічливим телефонним дзвінком. А не приходять з обшуком без жодної спроби попросити про добровільну співпрацю.
2. "Через два часа в интернете появляется видеозапись этого броска". Не знаю, коли цей запис з"явився на ЮТубі, а на моєму блозі посилання на нього з"явилося не через 2 години, а через добу - 2 січня о 0:49. Спроба підпалу, згідно з офіційними повідомленнями міліції, відбулася 1 січня о 1:20.
3. "Закономерно у нее попросить фотографии, документы..." Як просять фотографії у журналіста, я вже писала.
4. "...потому что она снимала". Нахабна брехня.
Все, що я роблю, я підписую. Це раз. Коли була та акція біля магазину хутра, на всіх фото стоїть мій підпис. Те, що не можна підписати своїм ім"ям, я і знімати не стану.
І взагалі не попруся у новорічну ніч знімати явний кримінал. Хоча б тому, що нащо ризикувати задля якихось ліваків, а насправді - в інтересах Партії регіонів?
Все, що я роблю, я роблю якісно. Це два.
Головний міліціонер країни звинувачує людину в тому, що не тільки не доведено, а й не може бути доведено, адже оригіналу чи навіть копії цього відеоролику у моїй техніці нема і ніколи не було. Знімала не я. Але їм настільки хочеться, щоб це була я, що Могильов заявляє про це, як про доконаний факт.
Тепер питання: що можна вимагати від рядових міліціонерів, якщо у них такий брехливий і безграмотний шеф?
"Теперь то, что касается в отношении Билозир, так сказать, интересный, вообще оригинальный путь у вас. Смотрите, в феврале прошлого года на центральных улицах Киева вот здесь забрасывают магазин дымовыми шашками и лампочками с краской, - заявил Могилев. - Через какое-то время появляется на блоге журналистки Билозир, как вы говорите, появляется картинка со всем этим делом. Закономерный вопрос, спросить ее, материалы, что она снимала и выяснить данный вопрос. Закономерно? Вполне".
Также министр внутренних дел вспомнил, что 1 января 2011 года неизвестные бросили в окно одного из офисов ПР бутылку с зажигательной смесью.
"Через два часа в интернете появляется видеозапись этого броска. Устанавливаем, это сообщение, съемка эта пришла с сайта гражданки Билозир. Закономерно у нее попросить фотографии, документы, потому что она снимала", - сказал Анатолий Могилев".
Коментую:
1. "Закономерный вопрос, спросить ее". Справді, СПИТАТИ закономірно. Журналістів питають офіційним запитом на адресу редакції чи особисту. Або, якщо час підтискає, хоча б ввічливим телефонним дзвінком. А не приходять з обшуком без жодної спроби попросити про добровільну співпрацю.
2. "Через два часа в интернете появляется видеозапись этого броска". Не знаю, коли цей запис з"явився на ЮТубі, а на моєму блозі посилання на нього з"явилося не через 2 години, а через добу - 2 січня о 0:49. Спроба підпалу, згідно з офіційними повідомленнями міліції, відбулася 1 січня о 1:20.
3. "Закономерно у нее попросить фотографии, документы..." Як просять фотографії у журналіста, я вже писала.
4. "...потому что она снимала". Нахабна брехня.
Все, що я роблю, я підписую. Це раз. Коли була та акція біля магазину хутра, на всіх фото стоїть мій підпис. Те, що не можна підписати своїм ім"ям, я і знімати не стану.
І взагалі не попруся у новорічну ніч знімати явний кримінал. Хоча б тому, що нащо ризикувати задля якихось ліваків, а насправді - в інтересах Партії регіонів?
Все, що я роблю, я роблю якісно. Це два.
Головний міліціонер країни звинувачує людину в тому, що не тільки не доведено, а й не може бути доведено, адже оригіналу чи навіть копії цього відеоролику у моїй техніці нема і ніколи не було. Знімала не я. Але їм настільки хочеться, щоб це була я, що Могильов заявляє про це, як про доконаний факт.
Тепер питання: що можна вимагати від рядових міліціонерів, якщо у них такий брехливий і безграмотний шеф?