Про вчорашні обшук і допит
Друзі, я на волі. Зараз нарешті прочитаєте інформацію з перших рук.
Все по порядку.
О пів на дев"яту ранку до мене приїхала група з шістьох чоловік. Головним був слідчий Печерського РУГУ МВС майор Цуркан Дмитро. До групи входили двоє понятих - студенти юрфаку, які явно проходять практику у міліції, але казали, що о 8 ранку просто прогулювались повз мій будинок і були запрошені понятими.
Мені пред"явили ордер на обшук, підписаний суддею Печерського суду на прізвище Горкава. Там зазначалося, що йдеться про кримінальну справу, порушену за фактом спроби підпалу офісу Партії регіонів (якщо не помиляюся, Печерський узвіз, 19). Стаття, за якою порушено справу - 194 ч.1 - "Пошкодження майна шляхом підпалу" (пишу з пам"яті). В ордері було сказано, що у мене вдома можуть знаходитись носії інформації, що мають відношення до цієї кримінальної справи.
Як ви пам"ятаєте, я розміщувала на сайті ІА "Поряд з вами", а потім на блозі замітку про цей інцидент з лінком на відеоролик. Цей лінк нам надіслали на Е-мейл якісь невідомі.
Обшук тривав приблизно з 8:30 до 14:30. Перерили квартиру догори дном, конфіскували всю техніку, а саме - системний блок, нетбук, принтер, сканер, фотоапарат, відеокамеру, усі можливі флешки і всі жосткі і компакт-диски, навіть із фільмами, диктофон, і навіть стареньку "мильничку" батька. Тобто - повністю позбавили мене можливості працювати.
Для тих, хто ще не знає: це пряме порушення ст. 17 Закону України "Про державну підтримку ЗМІ і соціальний захист журналістів", де сказано: "Службова діяльність журналіста не може бути підставою для його арешту, затримання, а також вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених ним матеріалів та технічних засобів, якими він користується у своїй роботі".
Я їм, звісно, одразу ж пред"явила своє журналістське посвідчення, членський квиток КНМП і акредитацію до ВР і зацитувала цю статтю, і докладно написала потім про це у протоколі обшуку і протоколі допиту.
МЕНІ НЕ ДОЗВОЛЯЛИ ЗВ"ЯЗАТИСЯ З МОЇМ АДВОКАТОМ СИДОРОМ КІЗІНИМ! Я встигла лише набрати його номер, як у мене одразу ж відібрали всі телефони. Мамі подзвонили по роботі - і мобільник забрали у мами.
Коли Кізін передзвонив, слухавку узяв слідчий і не дозволив йому переговорити зі мною. Тоді Кізін просто приїхав і трохи побув зі мною, через що запізнився на судове засідання по "руйнаторах Леніна". Потім адвокат поїхав на суд, і обшук тривав без нього. Після суду Сидір Кізін повернувся з журналістами і громадськими активістами.
Далі мене мали одразу везти на допит, але оскільки ми з адвокатом обоє не снідали, він попросив годину-півтори на обід. Як тільки він пішов, пообіцявши заїхати за мною, міліціонери, які вже начебто пішли, повернулися - оперуповноважений отримав наказ не спускати з мене очей і доправити до відділку. Так і сидів у нас на кухні, поки не повернувся адвокат. За цей час приїздив телеканал СТБ, двоє журналістів знімали у мене вдома і взяли інтерв"ю.
Далі мене повезли на допит, який тривав приблизно чотири або чотири з половиною години. Питали багато разів у різних варіантах, яке розміщений у мережі відеоролик має відношення до моєї журналістської діяльності, як і яким чином я його поширювала (а я ж не поширювала!), і хто мені його надіслав, і чи це я його знімала, і чи брала я участь у тому підпалі, і де я була в ту ніч.
До речі, другий день підряд, і зараз теж, у мене під під"їздом товкуться "якісь невідомі люди".
Після допиту мені повернули мобільні телефони, принтер, сканер і ще кілька дрібних речей, але не повернули головне - комп"ютер, нетбук, фотоапарат і відеокамеру, без чого я реально не можу працювати. Коли повернуть - невідомо.
Коли я вийшла з райвідділу, на мене чекала група підтримки - чоловік 20. Було ще більше, але дехто не зміг дочекатися - зокрема, телеканал СТБ. Приїздив нардеп Андрій Парубій, але вже не застав мене у відділку. Я їх як побачила - тих, хто дочекався - одразу зрозуміла, що таке мати друзів.
Друзі! Я ще не бачила новин. Я ще дуже мало знаю.
Але передусім хочу подякувати всім, хто допоміг, або пропонував допомогу, чи просто хвилювався за мене.
Передусім, це мій адвокат Сидір КІЗІН. Він вже не вперше приходить мені на допомогу, кидаючи власні важливі справи.
Це мій друг і партнер Олексій ЯРОСЛАВЦЕВ alek_ya, свою безмірну подяку якому я краще висловлю особисто.
Це нардепи Андрій ПАРУБІЙ (цілий день шукав мене по райвідділках), Леся ОРОБЕЦЬ, Віктор УКОЛОВ.
Це голова Київської незалежної медіапрофспілки (до якої я належу) Юрій ЛУКАНОВ - телефонував цілий день, підготував заяву від КНМП (http://www.pravda.com.ua/news/2011/01/12/5777044/)
Це свободівці, зокрема, Андрій МОХНИК, які першими, мабуть, повідомили журналістів про те, що трапилось: http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/018702/
Це Оксана РОМАНЮК, представник "Репортерів без кордонів" в Україні - зателефонувала однією з перших.
Це Вікторія ОМЕЛЬЧЕНКО, яка здійняла в Інтернеті неабияку бучу, збираючи людей до райвідділку, і приїхала туди сама.
Це Ігор ГУРЧИК, який разом з усіма кілька годин чекав мене, а потім зробив фотографії, як я виходжу з міліції.
Це голова Вінницької правозахисної групи Дмитро ГРОЙСМАН (до речі, колега по нещастю - проти нього зараз порушено кримінальну справу, у нього були обшуки), який попри не одну віртуальну сутичку між нами теж встав на мій захист. Заява ВПГ: http://www.vpg.org.ua/2011/01/blog-post_12.html
Це людина-легенда Анатолій СУХИЙ, автор "Крука".
Це, звісно, Віктор КРУК.
Це всі інші, хто стояв там кілька годин, хто приходив до мене додому під час обшуку, хто просто допоміг - журналіст "Коммерсанта" Артем СКОРОПАДСЬКИЙ, журналісти СТБ, 5-го каналу, "Газети по-українськи", Бюро журналістських розслідувань "Свідомо", "Конфліктів і законів", і всі інші журналісти і видання, які миттєво відреагували на обшук у колеги.
Це Ігор МАЗУР (Тополя), це Микола КОХАНІВСЬКИЙ, це Олександр МІСЮРА, це Сашко, Едуард, Інна, інші хлопці і дівчата, деяких я навіть імен не знаю, а кого забула, пробачте мені, будь ласка - важкий день :)
І це всі, хто почали збирати і надсилати гроші мені на нову оргтехніку. Я ще не бачила, скільки цих грошей, не знаю, від кого вони надійшли, але сльози на очах від зворушення.
Повернуть мені чи не повернуть техніку - присягаюся, все до копійки використаю не на особисті потреби, а виключно на те, щоб зробити свої інформаційні ресурси якіснішими.
Моя оцінка ситуації: тиск суттєво посилюється. І цим не закінчиться. Будемо триматись і протистояти.
UPD: Забула написати, що під час обшуку допитали моїх батьків - чи знають вони, чим я займаюся, звідки дізналися про підпал і де я була у ту ніч.
Відео Оксани БОЙКО:
Олена Білозерська виходить з Печерського РВВС 12.01.2011
Все по порядку.
О пів на дев"яту ранку до мене приїхала група з шістьох чоловік. Головним був слідчий Печерського РУГУ МВС майор Цуркан Дмитро. До групи входили двоє понятих - студенти юрфаку, які явно проходять практику у міліції, але казали, що о 8 ранку просто прогулювались повз мій будинок і були запрошені понятими.
Мені пред"явили ордер на обшук, підписаний суддею Печерського суду на прізвище Горкава. Там зазначалося, що йдеться про кримінальну справу, порушену за фактом спроби підпалу офісу Партії регіонів (якщо не помиляюся, Печерський узвіз, 19). Стаття, за якою порушено справу - 194 ч.1 - "Пошкодження майна шляхом підпалу" (пишу з пам"яті). В ордері було сказано, що у мене вдома можуть знаходитись носії інформації, що мають відношення до цієї кримінальної справи.
Як ви пам"ятаєте, я розміщувала на сайті ІА "Поряд з вами", а потім на блозі замітку про цей інцидент з лінком на відеоролик. Цей лінк нам надіслали на Е-мейл якісь невідомі.
Обшук тривав приблизно з 8:30 до 14:30. Перерили квартиру догори дном, конфіскували всю техніку, а саме - системний блок, нетбук, принтер, сканер, фотоапарат, відеокамеру, усі можливі флешки і всі жосткі і компакт-диски, навіть із фільмами, диктофон, і навіть стареньку "мильничку" батька. Тобто - повністю позбавили мене можливості працювати.
Для тих, хто ще не знає: це пряме порушення ст. 17 Закону України "Про державну підтримку ЗМІ і соціальний захист журналістів", де сказано: "Службова діяльність журналіста не може бути підставою для його арешту, затримання, а також вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених ним матеріалів та технічних засобів, якими він користується у своїй роботі".
Я їм, звісно, одразу ж пред"явила своє журналістське посвідчення, членський квиток КНМП і акредитацію до ВР і зацитувала цю статтю, і докладно написала потім про це у протоколі обшуку і протоколі допиту.
МЕНІ НЕ ДОЗВОЛЯЛИ ЗВ"ЯЗАТИСЯ З МОЇМ АДВОКАТОМ СИДОРОМ КІЗІНИМ! Я встигла лише набрати його номер, як у мене одразу ж відібрали всі телефони. Мамі подзвонили по роботі - і мобільник забрали у мами.
Коли Кізін передзвонив, слухавку узяв слідчий і не дозволив йому переговорити зі мною. Тоді Кізін просто приїхав і трохи побув зі мною, через що запізнився на судове засідання по "руйнаторах Леніна". Потім адвокат поїхав на суд, і обшук тривав без нього. Після суду Сидір Кізін повернувся з журналістами і громадськими активістами.
Далі мене мали одразу везти на допит, але оскільки ми з адвокатом обоє не снідали, він попросив годину-півтори на обід. Як тільки він пішов, пообіцявши заїхати за мною, міліціонери, які вже начебто пішли, повернулися - оперуповноважений отримав наказ не спускати з мене очей і доправити до відділку. Так і сидів у нас на кухні, поки не повернувся адвокат. За цей час приїздив телеканал СТБ, двоє журналістів знімали у мене вдома і взяли інтерв"ю.
Далі мене повезли на допит, який тривав приблизно чотири або чотири з половиною години. Питали багато разів у різних варіантах, яке розміщений у мережі відеоролик має відношення до моєї журналістської діяльності, як і яким чином я його поширювала (а я ж не поширювала!), і хто мені його надіслав, і чи це я його знімала, і чи брала я участь у тому підпалі, і де я була в ту ніч.
До речі, другий день підряд, і зараз теж, у мене під під"їздом товкуться "якісь невідомі люди".
Після допиту мені повернули мобільні телефони, принтер, сканер і ще кілька дрібних речей, але не повернули головне - комп"ютер, нетбук, фотоапарат і відеокамеру, без чого я реально не можу працювати. Коли повернуть - невідомо.
Коли я вийшла з райвідділу, на мене чекала група підтримки - чоловік 20. Було ще більше, але дехто не зміг дочекатися - зокрема, телеканал СТБ. Приїздив нардеп Андрій Парубій, але вже не застав мене у відділку. Я їх як побачила - тих, хто дочекався - одразу зрозуміла, що таке мати друзів.
Друзі! Я ще не бачила новин. Я ще дуже мало знаю.
Але передусім хочу подякувати всім, хто допоміг, або пропонував допомогу, чи просто хвилювався за мене.
Передусім, це мій адвокат Сидір КІЗІН. Він вже не вперше приходить мені на допомогу, кидаючи власні важливі справи.
Це мій друг і партнер Олексій ЯРОСЛАВЦЕВ alek_ya, свою безмірну подяку якому я краще висловлю особисто.
Це нардепи Андрій ПАРУБІЙ (цілий день шукав мене по райвідділках), Леся ОРОБЕЦЬ, Віктор УКОЛОВ.
Це голова Київської незалежної медіапрофспілки (до якої я належу) Юрій ЛУКАНОВ - телефонував цілий день, підготував заяву від КНМП (http://www.pravda.com.ua/news/2011/01/12/5777044/)
Це свободівці, зокрема, Андрій МОХНИК, які першими, мабуть, повідомили журналістів про те, що трапилось: http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/018702/
Це Оксана РОМАНЮК, представник "Репортерів без кордонів" в Україні - зателефонувала однією з перших.
Це Вікторія ОМЕЛЬЧЕНКО, яка здійняла в Інтернеті неабияку бучу, збираючи людей до райвідділку, і приїхала туди сама.
Це Ігор ГУРЧИК, який разом з усіма кілька годин чекав мене, а потім зробив фотографії, як я виходжу з міліції.
Це голова Вінницької правозахисної групи Дмитро ГРОЙСМАН (до речі, колега по нещастю - проти нього зараз порушено кримінальну справу, у нього були обшуки), який попри не одну віртуальну сутичку між нами теж встав на мій захист. Заява ВПГ: http://www.vpg.org.ua/2011/01/blog-post_12.html
Це людина-легенда Анатолій СУХИЙ, автор "Крука".
Це, звісно, Віктор КРУК.
Це всі інші, хто стояв там кілька годин, хто приходив до мене додому під час обшуку, хто просто допоміг - журналіст "Коммерсанта" Артем СКОРОПАДСЬКИЙ, журналісти СТБ, 5-го каналу, "Газети по-українськи", Бюро журналістських розслідувань "Свідомо", "Конфліктів і законів", і всі інші журналісти і видання, які миттєво відреагували на обшук у колеги.
Це Ігор МАЗУР (Тополя), це Микола КОХАНІВСЬКИЙ, це Олександр МІСЮРА, це Сашко, Едуард, Інна, інші хлопці і дівчата, деяких я навіть імен не знаю, а кого забула, пробачте мені, будь ласка - важкий день :)
І це всі, хто почали збирати і надсилати гроші мені на нову оргтехніку. Я ще не бачила, скільки цих грошей, не знаю, від кого вони надійшли, але сльози на очах від зворушення.
Повернуть мені чи не повернуть техніку - присягаюся, все до копійки використаю не на особисті потреби, а виключно на те, щоб зробити свої інформаційні ресурси якіснішими.
Моя оцінка ситуації: тиск суттєво посилюється. І цим не закінчиться. Будемо триматись і протистояти.
UPD: Забула написати, що під час обшуку допитали моїх батьків - чи знають вони, чим я займаюся, звідки дізналися про підпал і де я була у ту ніч.
Відео Оксани БОЙКО:
Click to viewОлена Білозерська виходить з Печерського РВВС 12.01.2011