Трохи сумної лірики

[bilozerska]

* * *
Від мене до смертних гріхів кількасот кілометрів.
Скаженому псові, як всім нам відомо, вони не гак.
Хоч сказу немає, та є з півдесятка моментів,
Що хочеш не хочеш, примусять вчинити так.

З них кривда найпершою жалість і людяність виїсть,
Як цього немає, тоді і людини вже теж нема.
І тільки кістяк, де з’єднались терпіння і вірність,
У людській подобі ще поки мене трима.

Олена БІЛОЗЕРСЬКА