ВРЯТУЙ СВОЮ МОВУ - 2 (фото)
(По-русски читать тут)
Сьогодні, 18 жовтня, біля комітетів Верховної Ради, вже вдруге після 4 жовтня, відбувся мітинг з вимогою зняття з реєстрації законопроекту "Про мови в Україні", який де-факто робить російську мову другою державною.
Аналогічні акції відбулися і в інших містах, попри те, що в деяких їх заборонив суд.
Людей було багато, думаю, одночасно десь більше 500, але оскільки мітинг тривав кілька годин, склад людей постійно частково мінявся - хтось уходив, а хтось підходив. Ведучим знову був Євген Ніщук. Казав, що цей законопроект - це позиція Москви, це позиція ворога України...
Міліція з краю проїжджої частини притискала людей до тротуару (тому на фото, зроблених з протилежного боку вулиці, видно самі міліцейські спини), але поводилась без хамства. Між міліцією і учасниками акції був навіть вузенький прохід, яким можна було вільно пересуватися від одного кінця мітингу до іншого.
Проїжджу частину біля ВР час від часу невідомо навіщо перекривали ДАІшники, і транспорт на Грушевського стояв у довжелезній пробці.
Уздовж натовпу мітингуючих закріпили довжелезну розтяжку: "Займайтеся ділом, а не язиком!". Також були плакати: "Зрадите мову - зрадите Україну!", "Без мови немає нації!", "Податковий терор + мовний розкол = нова влада", "Не нацьковуйте язик на мову!", "Янукович - "розкольник" України!" тощо.
Всі були дуже активні, стукали і грюкали пластиковими пляшками і паличками в оцинковані відра, як і минулого разу, були також бубни і барабани. Скандували "Ганьба!", "Зека геть!", "Україна єдина! Українська мова єдина!"... Коли я прийшла, виступав Сергій Пантюк, який закінчив свою промову закликом боротися методами УПА, після чого весь натовп голосно скандував "Слава УПА!".
Врешті-решт з комітетів вийшов Яворівський (мені здалося, що його знову освищуть, але обійшлося) і повідомив, що з погоджувальної ради законопроект знято, і принаймні до листопада він не розглядатиметься. Ще казав, що коли він прийшов 14 жовтня на акцію на захист української мови і побачив майже порожню площу, йому ледь погано не стало, але потім зійшлися люди, і це самих тих шести тисяч людей, що були тоді на Софійському майдані, злякалася влада, і законопроект було знято з погоджувальної ради. (А Литвин вже сказав, що у розкладі засідань парламенту це питання не стоїть ні на поточному пленарному тижні, ні на наступному (2-5 листопада).
Звісно, мітингувальники вимагали не цього, а взагалі повного відкликання законопроекту.
Після повідомлення Яворівського мітинг тривав ще доволі довго. Виступав Сашко Положинський. Казав, що це його перший виступ не в якості співака - що він просто "прийшов побачити, скільки нас є". Далі казав про те, що багато хто з порядних молодих людей ніби соромиться - мовляв, у них мало знань, сил, досвіду, інших якостей - що це треба долати і йти у владу, приводити у владу наших людей. Що хто може тільки воювати, повинен воювати, хто може тільки говорити, має говорити, і так далі. Сформулював "Кредо трьох "П" - якщо не помиляюся, це "патріотизм, професіоналізм, порядність".
Всіх промовців я, на жаль, не чула, тому згадую тут лише деяких. Пані Наталя Осьмак, дочка президента УГВР Кирила Осьмака, казала, що вперше почула російську мову з вуст енкаведиста, який на її слова: "Мамо, я хочу їсти!" сказав: "Что значит "їсти"? Надо говорить "кушать"!". А матері сказав: "Мы вас заставим всех перейти на единый советский язык!". "Що це за совіцька мова у багатонаціональній державі?" - запитала мати, і почула, ясна річ, що це російська мова...
Голова КМО УНА-УНСО Ігор Мазур (Тополя) розповідав, як під час ув’язнення за "Україну без Кучми" спілкувався з іншими в’язнями виключно українською мовою, і знаходив повне розуміння. Лише кілька закоренілих кримінальників казали іноді "Почему не говоришь на общепонятном?". Закликав до спільних дій молодь і пенсіонерів, зазначив, зокрема, що старих людей ніколи не битиме міліція. Казав, звертаючись до міліції, що як би хто не ставився до Юри Луценка, але він був з нами під час "України без Кучми", як і присутній тут Свистович, а потім став міністром МВС. Так що серед цих людей цілком можуть бути майбутні міністри, в т.ч. міністри МВС. Адже якщо людина з двома судимостями стала Президентом, то чому тут не може стояти міністр МВС? :)
Колишній політв’язень Євген Сверстюк казав, що, мовляв, вони хочуть діалогу, а який з ними може бути діалог?
Врешті-решт з комітетів вийшов якийсь представник і почав казати - мовляв, чому ви, люди, обурюєтесь, цей же законопроект лише для врегулювання мовного питання, бла-бла-бла... Що тут почалося! Люди засвистіли, загрюкали, закричали: "Ганьба!", "Окупанти!" і т.д.
P.S. В кінці, коли я трохи відійшла від натовпу, повз мене проходив якийсь дядько, на вигляд простий роботяга, і спитав:
- За что воюем?
- Проти другої державної мови, - кажу.
- А "зэка на нары" слабо? Вот это был бы лозунг! А то у меня сын спрашивает: "Папа, а что надо, чтобы президентом стать?". Я, старый дурак, говорю: "Академию окончить надо". А он: "Тю, так это же долго. Я лучше шапку сниму".
Цитую це тут задля того, щоб люди бачили, що прості російськомовні дядьки теж не люблять Януковича. Хоча насправді головний його гріх не в молоді роки зроблений.
P.P.S. У вівторок 19 жовтня о 10.00 у Печерському районному суді міста Києва (Хрещатик, 42-б) відбудеться судове засідання по справі українського націоналіста Миколи Коханівського (відомого спробою демонтажу пам'ятника Лєніну), якого тепер звинувачують ще й у побитті спецназівців біля Верховної Ради 27 квітня цього року під час масової протестної акції проти Харківських угод Мєдвєдєва-Януковича.
"Жодного представника правоохоронних органів я не чіпав. Справа проти мене шита білими нитками з метою нейтралізувати найактивніших, які чинять опір режиму", - стверджує Коханівський.
UPD: Лінк на 40-хвилинне відео з акції на захист української мови, зняте паном Лісничим:
http://www.ex.ua/view/2607350