І знову про Бандеру і Коханівського
З того, що я вам ще не розповіла про святкування 14 жовтня, залишився спектакль "Чорна рілля. Любов і смерть Степана Бандери" у Будинку актора - і там же, після вистави, неофіційна частина святкування весілля Миколи Коханівського.
Про спектакль, поставлений Театром української традиції "Дзеркало", мені писати важко.
По-перше, я була не з самого початку (заряджала, як ви пам’ятаєте, вдома фотоапарат :)
По-друге, я не настільки розуміюся у театральному мистецтві, щоб брати на себе роль театрального критика.
Тому напишу лише свої особисті дилетантські враження.
Сам стиль, у якому поставлено спектакль, мені не дуже до смаку - як на мене, забагато містики і пафосу. Вистава побудована на діалогах між Бандерою і його убивцею Богданом Сташинським. Бандеру грав сам режисер - Володимир Петранюк, Сташинського - актор Василь Шандро. Майбутній убивця видає себе то за орнітолога, то за кур’єра, то за ще когось, і розповідає, як раз у житті потрапив у пастку - був упійманий за безквитковий проїзд і змушений був після цього співпрацювати із... залізницею :)
Паралельно перед очима Бандери проходять жіночі постаті - сексапільна шпигунка - зв’язкова ОУН Анна Чемеринська, у якої в юності були теплі стосунки зі Степаном, а потім вона публічно звинуватила його у смерті свого чоловіка, мельниківця Ярослава Барановського, хоча він і переконував її, що непричетний до цього.
Також він бачить кохану дружину Ярославу Опарівську, яка приходить до нього "між світами" і розповідає про його майбутнє, і Смерть - даму в чорному, причому цей самий персонаж виступає і в ролі Інги Поль, коханої Сташинського. Інга-Смерть, вона ж совість і страх, залякує майбутнього убивцю. Сташинському вона каже, що передсмерне скавчання собаки, якого він убив, щоб випробувати отруту - це передсмертний плач їхньої дитини, яка народиться за кілька років. А Бандері каже, що він терорист, що з часом пробачать усім, хто воював у цій війні - а йому не пробачать, і що він ніс тортури і смерть всім, до кого був близький.
Сташинський страшенно мучиться, боїться, сперечається з Бандерою про те, знав чи не знав Христос, що його розіпнуть. Каже, що Христос, як всемогутній Бог, усе знав, і захищає Юду як виконавця великої, але невдячної місії - хтось же мав зрадити Христа (позиція, близька до "Юди Іскаріота" Леоніда Андреєва). Врешті-решт Ярослава пояснює Степанові, що Христос залишив за людьми свободу вибору, як їм вчинити - зрадити чи не зрадити, розіп’яти чи не розіп’яти Месію. І Бандера поступово доходить до думки, що не тікатиме від своєї смерті (як вона його на це не спокушає), а подивиться їй в обличчя.
Десь воно приблизно так, якщо коротко.
З дуже вдалих моментів, як на мене:
1. Поділеність спектаклю на окремі розділи - "Вирок", "Голгота" тощо, назви яких писали самі персонажі крейдою на дошці збоку. Оскільки дія відбувалася у кав’ярні - не знаю, як тоді, а зараз на таких дошках крейдою пишуть меню, так що присутність такої дошки виглядала доречною.
2. Експресивні танці, іноді на межі з акробатикою, що супроводжували появу жіночих персонажів. Взагалі, у спектаклі багато танцювали.
3. Деякі репліки персонажів. Наприклад, Бандера розповідає "орнітологу" Сташинському, що він садівник - займається тим, що бореться зі шкідниками. Як саме бореться? А знищує. Сташинський ніби на на повному серйозі розпитує, чи опираються якось шкідники, а Бандера відповідає, мовляв, ще й як, але якщо їх не знищувати, часто разом із хворими деревами, то сад пропаде, і що на цьому шляху вже загинуло багато садівників і вчених-ботаників. По ходу він захоплюється і починає говорити про свою діяльність майже відкритим текстом, навіть без цих прозорих аналогій.
4. Передфінальна зустріч Бандери зі Сташинським, де вони обіймаються на прощання, причому Бандера весь у білому, а Сташинський весь у чорному, але під час обіймів кожен тримає капелюха іншого: людина в білому - з чорним капелюхом і навпаки. Це нагадало мені вражаючу сцену з вайдівського "Попелу та діаманту": боєць Армії Крайової Мацек розстрілює впритул комуніста Щуку, такого ж поляка, як і він сам, і вбитий падає йому в обійми, і цей час за їхніми спинами у небо злітає салют на честь перемоги і закінчення Другої світової...
Зал був повний, і в кінці люди довго аплодували стоячи. В першому ряду чоловік і жінка підняли над головою червоно-чорний прапор.
Володимир Петранюк у ролі Степана Бандери
Степан Бандера і Анна Чемеринська
Сташинський показує Бандері фото своєї коханої Інги Поль. Фотоапаратом, на який він її сфотографував, його нагородили за дрібні послуги залізниці :)
Одна зі сцен у кав’ярні
Інга-Смерть залякує Сташинського
Бандера і Ярослава
Смерть звинувачує Бандеру і пропонує йому тікати
Кремлівський убивця чекає на свою жертву і думає, чи не застрелитись самому
******************************************************
Після спектаклю у тому ж таки Будинку актора відбулося святкування одруження Миколи Коханівського. Миколу і Катерину вітали друзі, побратими, було багато КУНівців і Андрій Мохник від "Свободи", який казав, що в політиці завжди є конкуренція, а вони з Миколою належать до різних партій, а конкуренції між ними не було й немає. Була відома актриса Раїса Недашківська і колектив театру "Дзеркало".
Всі фотографувалися із молодятами, дехто жартував, що фотографія з Коханівським - майбутня перепустка до криївки :)
На завершення молодятам пов’язали руки рушником, і всі разом заспівали "Лента за лентою". Це було сильно!
Залишається лише ще раз побажати нашим молодятам родинного щастя і спільного шляху до перемог. Будьте щасливі, друзі!
Ліворуч - Андрій Мохник з дружиною
Катерина Коханівська і Раїса Недашківська
Вітає Андрій Мохник
Молодята і журналіст Артем Скоропадський
Гір-ко!
Весільні рушники і "Лента за лентою"
