(По-русски читать тут)Сьогодні, 12 жовтня 2010 р., напередодні свята Покрови, в приміщенні Української Інформаційної служби відбулася презентація книги Олександра Іщука і Валерія Огородника «Генерал Микола Арсенич: Життя та діяльність шефа СБ ОУН», виданої з нагоди його 100-річчя.
Вихідні дані книги: Коломия: Видавничо-поліграфічне товариство «Вік», 2010. Тираж - 1000 прим. Видавці - Галузевий державний архів Служби безпеки України та Центр досліджень визвольного руху.
Видання - суто наукове (хоч і написано «науково-популярне»), з великою кількістю посилань. Створене на базі матеріалів з архіву СБУ. Науковий редактор - той самий Руслан Забілий, акція на захист якого була нещодавно під СБУ.
Книжка продавалася, коштувала 30 грн., у подарунок до неї давали диск "УПА: Історія нескорених".
На жаль, я змогла побути на презентації лише перші 15 хвилин. За цей час виступив голова Центру досліджень визвольного руху Володимир В’ятрович і один з авторів книги, який розповів про структуру СБ ОУН. На екрані демонструвались слайди: схема СБ і короткі відомості про її чільних діячів. Микола Арсенич обійняв цю посаду після засновника СБ ОУН Миколи Лебедя, який у 1941 році був призначений міністром безпеки у створеному ОУН уряді.
Взагалі все, що розповідали, було дуже цікавим. Зокрема, у кожного чільного діяча СБ ОУН була своя охоронна боївка чисельністю від 3 до 20 осіб. Крім охорони, вони виконували господарські функції. Боївка Арсенича називалася двадцятка, хоча насправді двадцяти людей не налічувала.
Далі другий співавтор книги почав розповідати про постать самого Арсенича. Але тут я змушена була піти, тому процитую довідку з прес-релізу:
"Микола Арсенич - один із дев’яти генералів УПА і єдиний генерал безпеки. Він створив службу безпеки, яка 7 років водила за ніс дві найсильніші спецслужби світу - німецьке Гестапо і СД та радянське НКВД. У 30 років Микола Арсенич створює і до загибелі 1947 року керує найтаємнішим підрозділом таємної організації - Службою безпеки Організації українських націоналістів. Шеф СБ майже ніколи не фотографувався, на сьогодні відомі лише п’ять світлин із ним, причому більшість із них - ще зі студентських часів. Виглядає на те, що вороги таки не мали фотографії Арсенича: НКВД двічі наївно рапортував про його «успішну ліквідацію» в той час, як керівник бандерівської безпеки і далі керував своєю мережею".
Самої книжки і диску у мене ще нема, але скоро будуть - попросила Олексія Кляшторного купити для мене :)