Вчора у Києві прощалися з Юрієм Іллєнком (фото)
Безліч людей прийшли вчора до Будинку вчителя, щоб попрощатися з кінорежисером, оператором, сценаристом і публіцистом Юрієм Іллєнком.
Церемонія прощання тривала з 9 до 12. Організувала її ВО "Свобода" - так заповів митець.
Прийшла Ліна Костенко. Були Іван Драч, Богдан Ступка, Богдан Бенюк, колеги, друзі, родичі, безліч шанувальників - і жодного з можновладців. Хоча вінки, кажуть, прислали.
Виносили труну під оплески - найкраще, мабуть, прощання для митця.
І під музику з фільму "Білий птах з чорною ознакою".
І під звук двох трембіт.
І весь день, поки тривало прощання, лунала "Хорея козацька".
Довжелезна процесія пройшла до Володимирського собору, де Патріарх Філарет відслужив відправу.
Прах Юрія Іллєнка захоронили у селі Прохорівка Черкаської області.
Висловлюю щире співчуття близьким Юрія Герасимовича, особливо синові Андрію, якого добре знаю.
БІОГРАФІЯ ЮРІЯ ІЛЛЄНКА
Юрій Іллєнко народився 1936 року у напіввимерлому від Голоду-33 містечку Черкаси. Тікаючи від війни, в 41-му, опинився з мамою і двома братами в самому серці Сибіру, селі Філіповці на Обі. Молодший брат помер там від виснаження. Повернення на Україну в 44-му було недовгим. В 46-му батько, демобілізований з фронту інженер-будівельник, завербувався на найшкідливіше виробництво скловати, але в Москву, щоб дати дітям пристойну освіту. Сім'я жила в бараці на території заводу, через що мама захворіла на туберкульоз.
Закінчив школу на робочій околиці Москви і вступив до престижного інституту кінематографії на операторський факультет. У 1960-му зняв дипломну роботу, перший в історії інституту повнометражний фільм "Прощавайте, голуби", і отримав за нього найвищі нагороди на світових кінофестивалях в Празі і Локарно за найкращу операторську роботу. В 1963 отримав запрошення зі студії Довженка зняти режисерові Параджанову фільм "Тіні забутих предків".
Дебют в режисурі - "Криниця для спраглих" за сценарієм Івана Драча, про винищення українського села, було заборонено постановою ЦК компартії України на 22 роки. Наступний фільм "Вечір напередодні Івана Купала" - алегорична історія України, було знято з екрану рішенням Міністра культури СРСР Романова і покладено на полицю на 18 років. Фільм реабілітовано в 1988 році.
У 1971 році на 24-му з'їзді компартії України заборонено наступний, третій фільм Юрія Іллєнка "Білий птах з чорною ознакою" як "найбільш шкідливий фільм, що колись було зроблено в Україні, особливо шкідливий для молоді".
Була дворічна еміграція в Югославію, де Юрій Іллєнко знімає фільм "Жівіо заінат", що перекладається як "Живу наперекір всьому". Фільм отримав "Срібну арену" на фестивалі в Пулі і приз за найкращу чоловічу роль. В Україні на екран був не допущений. Наступний фільм "Мріяти і жити" за сценарієм Івана Миколайчука і Юрія Іллєнка було 42 рази зупинено у виробництві на різних стадіях.
У різні роки було заборонено майже всі проекти Юрія Іллєнка на стадії сценарію. З написаних 42 сценаріїв, лише сім стали фільмами.
До проекту "Молитва за гетьмана Мазепу" Юрій Іллєнко йшов близько третини свого життя. Фільм знято з кінопоказів, заборонено для показу по ТВ, не випущено на відео.
За сорок вісім років роботи в кіно рівно половину був безробітний як кінематографіст. Усе ж став Лауреатом держаної премії імені Шевченка, народним артистом України, академіком АМУ, професором кафедри кінорежисури і кінодраматургії, Почесним Доктором Міжнародної Кадрової Академії.
