Свято неіснуючої держави (фото, відео)
Трохи оговталась від вчорашнього параду і напишу кілька слів.
Враження доволі тяжкі.
Перш за все, приношу вибачення за якість фото і відео. Знімати з двох рук взягалі важко, а тут годину довелося стояти, балансуючи на спинці лавки, ще й штовхалися люди безперервно, ще й фотік у мене поламався, не працює як слід. Коротше, як сказав живий класик, маємо те, що маємо :)
Людей на Хрещатику було - не продихнути. На всьому, що бодай трохи вивищувалось над рівнем асфальту, - люди, люди, люди. На голові одне в одного. Знайти місце для зйомки було майже нереально. І це - за 40 хвилин до початку параду.
Георгіївських стрічок на людях було не так багато, як можна було очікувати. Точніше, зовсім небагато. На жаль, вочевидь, не тому, що люди у нас свідомі, а тому, що не знали, де їх дістати. Принаймні, на моє провокаційне питання: "Чому Ви не вдягли сьогодні георгіївську стрічку?" двоє чи троє людей відповіли саме так :)
Нехарактерний одяг
Хрещатиком ходили люди з червоними прапорами
Також постійно "курсували" Хрещатиком радянський прапор поруч з прапором "Антиоранж"
Сам парад мені видався слабеньким. Але головне не це. Головне - що це було свято неіснуючої держави. Картинка з мого дитинства, тільки майже без поважних сивочолих ветеранів - скільки їх там вже залишилось... То для кого свято? Для північносхідних сусідів - показати, що ми з ними одне ціле? Заодно й показати, що ми - ніби їхня провінція, бо в їхній столиці парад був справжній, потужний...
Не просто свято неіснуючої держави - антидержавне свято. Коли пройшли військові і "реконструктори" - бійці, вдягнені в уніформу часів Другої світової, очепленим міліціянтами Хрещатиком - під державною охороною - почалася хода різнокольорових противників української державності. До них значною мірою можна віднести "малинових" соціалістів, і стовідсотково - "червоних" комуністів і "трикольорову" збірну солянку, яка йшла за ними.
Вони не тримали жодного державного прапору. Вирішили, мабуть, що вже можна.
І не кажіть мені, що це данина тому часу - мовляв, синьо-жовтих прапорів з тризубом тоді не було, а були червоні з серпом і молотом. Так триколорів, любі мої, тоді теж не було. Певніше, були, але під ними воювали власівці.
Якщо у всій державі 9 травня вихідний, значить, це державне свято. Державні кольори - синій і жовтий, що неясно? І якщо 9 травня, крім нас, святкує ще хтось, у кого інші прапори, - яке нам має бути до цього діло?
...А Сталіних, Сталіних скільки несли!
"Сталин - наше знамя!", "Янукович - наш президент!". Все логічно.
Прикро мені, що подвиг наших дідів... У мене обидва діди воювали в Червоній Армії. Один до незалежності не дожив. Другий дожив, 9 травня на все життя залишилося для нього великим святом, але після того, як з’явилася своя держава, він ніколи не пішов би на парад чи будь-який інший захід разом з комуністами.
Так ось, прикро мені, що подвиг людей, на землі яких прийшов загарбник, і вони, хто добровільно, хто ні, але пішли його бити - молодими їх використали вороги людства як м’ясо у загарбницькій війні, яка лише дивом, бо Гітлер устиг напасти першим, стала Вітчизняною - а тепер їх використовують вороги нашої держави для її знищення.
Антидержавне гасло. Його скандували і вголос
Україна тоді не воювала, бо її не було. Українці воювали - переважна більшість у складі чужої армії. І перемогли. Нашим дідам є чим пишатися.
Але... Я згадую прекрасне свято 9 травня у 2005 році. Тоді теж була кругла дата - 60 років перемоги, і була атмосфера справжнього свята, і Президент Ющенко закликав ветеранів радянської армії і ветеранів УПА до взаємного примирення. Не послухали. Певніше, не вони не послухали, а ті, хто голосно верещать від їхнього імені - "ветерани" табірних вишок і самозванці, яким по 60 років.
А 5 років для таких старих - це дуже багато. Плюс наступні 5 років президентства Януковича - як їм тепер примиритися?
Німці - інша держава, інший народ. Що примирилися з ними - правильно, але в першу чергу треба було примиритися між собою. На основі головної цінності - суверенітету України. Мені здається, пока вона суверенна, нова світова війна неможлива.
"І нащо на мене ту георгіївську стрічку вчепили?"
Єдине поєднання державних кольорів - на парасольці у жіночки
Малий знімає "будьонівку"
P.S. Тим часом у Криму білборди із зображенням Сталіна невідомі патріоти прикрашають фарбою і зеленкою.
"Стріляють" влучно - "маршалів перемоги" не чіпають, лише генералісімуса.
Фото Олекси Носаненка, більше фоток і подробиць тут.
Кліп про парад на музику "Арії":
Click to view