Геніально!
Анекдот-притча, що годиться бути епіграфом для серйозної статті про політкоректність.
Взяла у _torba
Дача, бабушка с внучкой пьют чай. На столе стоит варенье, к которому с разных сторон ползут муравьи. Девочка, недолго думая, раздавила одного.
Бабушка давит на жалость ребенка:
- Лизонька, ты что, как же так можно?! Муравьишки тоже ведь живые, им больно! У них детки есть! Вот представь: сидят они дома и ждут свою маму... А мама не придет...
Лиза (давя пальчиком очередное насекомое):
- И папа тоже не придет!
А це мій власний спогад з раннього дитинства.
У трирічному віці я ніжкою розчавила таргана і заявила: "Тепер буде знати!"
Здавалося б, що може "знати" розчавлений тарган?
Але у наївній дитячій репліці була глибока мудрість :)
Тарган, поки його не розчавиш, знати не буде.
Взяла у _torba
Дача, бабушка с внучкой пьют чай. На столе стоит варенье, к которому с разных сторон ползут муравьи. Девочка, недолго думая, раздавила одного.
Бабушка давит на жалость ребенка:
- Лизонька, ты что, как же так можно?! Муравьишки тоже ведь живые, им больно! У них детки есть! Вот представь: сидят они дома и ждут свою маму... А мама не придет...
Лиза (давя пальчиком очередное насекомое):
- И папа тоже не придет!
А це мій власний спогад з раннього дитинства.
У трирічному віці я ніжкою розчавила таргана і заявила: "Тепер буде знати!"
Здавалося б, що може "знати" розчавлений тарган?
Але у наївній дитячій репліці була глибока мудрість :)
Тарган, поки його не розчавиш, знати не буде.