"Русскій марш" в Одесі і спроба його зірвати
(Фото звідси)
Цей звіт написав і надіслав мені один з безпосередніх учасників події.
Десь три тижні тому у інтернеті стали з’являтися чутки, що 28 лютого у Одесі має пройти «русский марш». Подібна перспектива не могла не зацікавити певних людей, і почалася активна розвідувальна робота.
Незабаром стали відомі подробиці:
- Організатори маршу - не партія або організація, а просто ініціативна група проросійськи налаштованих одеських студентів.
- Гасла маршу: (цитую) «против нато, против упа, уважение ветеранам, За Русский Язык, За Одессу, За Россию».
- Заявку на участь у інтернеті дало більше сотні бажаючих.
- Будуть гості з інших міст - Ізмаїла, Миколаєва, Херсона, а також представники «данєцкай рєспублікі».
- Певна частина одеситів має наміри завадити українофобській акції.
Всі ці фактори посилювали бажання багатьох людей організувати візит «львовских школьников» до славного міста.
Потім 2 тижні поспіль тривало очікування та моніторинг новин: заяви організаторів, що маршу не буде; заяви організаторів, що марш все ж буде; дискусії учасників щодо поведінки під час маршу. Як з’ясувалося пізніше, через проблеми з документами марш під своє крило взяло відоме проросійське лампасне «казачєство» «Войско верных казаков черноморских». Постійні учасники подібних заходів - куровці та марковці - відмовилися від участі і навіть опублікували заяву, що цей марш - провокація СБУ. Крім того, зазнав змін формат акції - «Марш русского единства» перетворився на «Митинг "Единство"».
Тим часом готувалися і патріотичні сили у Одесі та поза нею. Одесити підійшли як завжди творчо, і на багатьох інтернет-ресурсах з’явилася наступна новина:
http://misto.odessa.ua/index.php?u=novosti/odessa/nom,15786
Також стало відомо, що «Свобода» проводить у місті контракцію, і всі бажаючі з міст півдня та сходу можуть долучитися.
За 2 дні до маршу пресса знову повідомила, що нічого не буде - організатори відізвали заяви. Проте з надійних джерел стало відомо, що нічого насправді не відміняється. Як з’ясувалося, це «казаки» далі задній хід.
І остання з передмаршевих новин - «Свобода» змінила місце акції «За соборність України, проти сепаратизму» з Соборної площі (де планували збиратися опоненти) до пам’ятнику Шевченку. Чому це відбулося, мені невідомо. Цілком можливою, що місцева влада не дозволила проведення таких акцій близько одна до одної.
Нарешті ми (жителі одного з міст України) зібралися і рушили на Одесу. Зранку під’їжджаємо, і наближаємося до парку Шевченка. Наступні 2 години триває збір. Поступово прибувають все нові і нові автобуси. Я побачився з декількома знайомими з Одеси та інших регіонів. А десь о 12й ВО «Свобода» розгортає свої прапори (був ще один прапор «Патріота України», декілька державних та червоно-чорних) та всі колоною підходять до пам’ятника Шевченку, де має розпочатися мітинг. Тут з глибину парку ми чуємо гучне, багатоголосе та чітке «Слава Україні!», і незабаром до нас строєм підходить чимала київська колона.
Починається мітинг. Не буду зупинятися на змісті промов, хоча деякі були досить яскравими.
Поки триває мітинг, на задніх рядах відбувається обговорення щодо координації сил та подальших дій. Розвідка з Соборної Площі повідомляє: ворогів десь 30-40, переважно молодь та «вєрниє казакі». Ще є бабусі від ПСПУ, але вони нас не цікавлять. Крім того, десь 20-30 стоїть у дворах (яке потім з’ясувалося, це були сумновідомі бійці з «Родіни» Маркова, здоровенні бугаї, які начебто працюють у приватних охоронних структурах того ж Маркова).
(Фото звідси)
Нас значно більше - десь 50 одеситів та 150 гостей (Київ, Миколаїв, Крим, Полтава, Запоріжжя). Окрім «Свободи» є інші організації, а також велика кількість людей поза організаціями. При цьому більша частина налаштована на активні дій після мітингу.
Нарешті під час закінчення мітингу спонтанно визріває план: не йти 15-20 хвилин до Соборки такою великою колоною, а швиденько сісти у київський автобус (він великий, 2 поверхи), зробити вигляд, ніби їдемо додому, а самим поїхати на площу або на Дерибасівську, якою вже зібралися йти імперці. Колона (100-110 штіків) імпровізованим маршем йде через парк Шевченка до автобусу. Швиденько завантажуємося, місць на всіх не вистачає, але шлях очікується недалекий.
Їдемо центром міста, в цей час повідомляють - малороси, новороси та інші «нєдороссіянє» вже почали йти Дерибасівською.
Атмосфера у автобусі позитивно-агресивна - нас більше (а як імперці обіцяли вивести 5-6 тисяч своїх та привезти людей зі всього південного сходу!), крім того, якість деяких бійців не залишає сумнівів. Зайвих людей в автобусі нема, всі готові до будь-якого розвитку подій. Але того, що буде далі, мабуть не очікував ніхто.
Коли ми вже начебто наближаємося до головної вулиці Одеси, перед нашим автобусом виникає міліцейська машина. Скоріш за все водію вказали їхати за ними (з водієм спілкуватися можливості не було - від був відгороджений суцільною стінкою). Автобус розгортається і везе нас невідомо куди. Всі розуміють, що екшен зривається. Люди починають вимагати, щоб водій зупинився та висадив всіх, але марно. Незабаром розуміємо - ми на краю міста, і везуть нас у напрямку київської траси. Нарешті, у якомусь передмісті водій зупиняється, і всі моментально вистрибують з автобусу. Зрозуміло, що втримати сотню людей одна міліцейська машина не зможе. Але через заляпане скло ми не бачили, що позаду їхав автобус з «Беркутом», який моментально вибіг та оточив нас.
Через декілька хвилин переговорів в одеситів перевіряються документи та відпускають, а нас примушують повернутися до автобуса та везуть далі. Сказали - вивезуть за місто, а там вже повернемося.
Через 15 хвилин шляху колона зупиняється на київській трасі, що цікаво - чомусь біля місцевих жриць кохання, які починають щось розповідати «Беркуту»)).
Півгодини триває стояння на узбіччі, але поступово нервозність спадає. Всі розуміють - імперці сьогодні залишаться цілими, тепер головне - потрапити на свої автобуси. Поступово на це місце прибувають автобуси з різних міст, щоб забрати своїх. Всі прощаються до нових зустрічей…
Ну що ж, тепер мої враження.
По-перше, скажу абсолютно об’єктивно - нічия. Так, нас було більше, ми були готові зірвати марш, але не змогли. Ворог все ж пройшов Одесою.
Стосовно кількості - ось світлини (інших, нажаль, немає):
вони:
http://dozor-odessa.org/actions/135-marsh-edinstva-kotorogo-ne-bylo-foto-video.html
http://unso.blox.ua/html
http://www.reporter.com.ua/news/37649/
ми: http://gaidamaky.pp.net.ua/news/2009-02-28-345
Хоч і не дуже люблю цього, але скажу: нас було більше, ніж на фотках. Люди стояли у декілька рядів, десь 200-250 (все ж таки не думаю, що було 300, як пишуть на сайтах). А по фотках таке враження, ніби трохи більше сотні. Плюс більша частина бойового складу стояла позаду, і його не видно.
По-друге: причина того, що в нас не вийшло того, що планували - оперативні дії міліції. Сенсу прориватися через «Беркут» не було, все одно ми були вже далеко.
Ще одним негативним моментом було перенесення місця нашого мітингу - багато хто з імперців взагалі сумнівається,що в нас щось було.
Я деякий час думав, що нашою помилкою був автобус, що треба було все ж іти пішки. Але потім знайомий повідомив, що вони пішли 30-кою, і міліція їх не підпустила, оточила і під конвоєм повела назад. На самій площі ментів було доволі багато, також були виставлені металеві огорожі.
По-третє: все ж таки добре, що така кількість людей змогла мобілізуватися у такий короткий проміжок часу. При чому були переважно гості з півдня та сходу (окрім киян). Декілька чоловік навіть приїхало з Севастополя))
До речі, наші «шановні друзі» планують через декілька місяців ще один такий самий марш у Одесі.
То ж до нових зустрічей!
А це - висновки автора цього ЖЖ (по мотивах прочитаного, бо мене самої там не було).
По-перше, щоб відучити українських мєнтів брати газорублі, треба вчинити з ними, як у Грузії з ДАІшниками: розігнати абсолютно всіх і набрати нових. Таким чином можна буде подолати безробіття серед молоді. А ці, колишні, нехай їдуть на заробітки до Росії, якщо вже так хочеться їй служити.
По-друге, щоб акція була вдалою, треба прибувати першими і займати місце. При цьому збиратися всім разом, не розкачуватись, не зупинятись на мітинги, а робити справу. І автобус мати свій, якщо немає - іти пішки. Якщо мєнти зупинять колону - там, де зупинили, і робити мітинг. І подбати, щоб при цьому було побільше ЗМІ. Бо ЗМІ треба когось фотографувати і знімати - що їм, закритий автобус показувати??
По-третє, мати заздалегідь продуманий план дій і чітко його дотримуватись, щоб провокатор "спонтанно" не завів у "потрібний" автобус.
http://bilozerska.livejournal.com/127032.html?format=light
http://deep-water.ru/?http://bilozerska.livejournal.com/127032.html