трошки про біле :)))
А точніше про білу. Білу Церкву.
В позаминулу суботу ми з vulpeculaz вибралися в "Олександрію". Я вирішила вбити одним пострілом двох зайців: завезти додому непотрібні речі та вигулятися десь. Останній раз, я гуляла рідним містом ніби то роки три тому, а от на дамбі років 7 точно не була. Та й в парку давненько була. Проглянувши всі фоточки, зроблені Сашкіним, скажу, що місто виправдовує свою назву) в ньому чимало стареньких будівель саме білого кольору.
Маленька екскурсія.
Першу білу церкву на нашому шляху, точніше Преображенський собор, Сашкін фоткав без мене. Біля нього скромно стоїть Шевченко. Точніше його бюстик :) Шкода, що в кадр не потрапила Микільська церква, побудована на кошти Мазепи. Дуже симпатична, мініатюрна та з цікавим розписом.
А потім ми пішли на дамбу. В той день саме спустили воду. Рибаки дуууже через то бідкалися. І матюкалися, ясна справа.
Добрі, певно, в дядька чоботи, еге ж? ;) а за дамбою виглядає жіночий монастир)
А ота цегляна будівля, ні, що інше, як млин :) 19 століття.
Як виявилося старий хід (навпрошки) до монастирю зачинений. Через будівництво. Монастирю. Тільки нагадало це будівництво чомусь більше якийсь замок, план якого намалював 10-річний хлопчик, а ніж монастир. Повний несмак! Хоча сам по собі старі монастирські будівлі та церква Марії Магдалини досить гарні.
Дуже кльова дзвіничка, як на мене) Наступним пунктом став римо-католицький костел Іоана Хрестителя, який був побудований на кошти Браницьких.
Археологи стверджують, що саме на цьому місці було побудовано першу, ще дерев"яну церкву) Гарне місце!
До костелу чапали через міст. Наразі в місті через річку є три мости. Один з них найстаріший, ще дерев"яний. Інші два високі та ведуть до відносно нових мікрорайонів з висотками. Річка по місту в"ється дійсно змійкою)
Зараз служби тут відбувають щонеділі та на свята. А взагалі то це будинок органної та камерної музики тепер.
Біля костелу знаходиться горезвісний БДАУ :) Хоча насправді репутацію він зіпсував собі нещодавно. А насправді саме у цій будівлі в 1847 було відкрито Білоцерківську гімназію.
Браницьки дуже серйозно вплинули на місто, зокрема на його архітектурну частину. У спадок білоцерківській школі мистецтв №1 (в якій я коли мала щастя вчитися неповних 7 років) дістався Зимовий палац Браницьких. З дитинства закохана у сосенки біля нього. А вони все ростуть і ростуть.
Ще 3 роки три тому якщо не помиляюся, поряд з ним стояла ще одна будівля. Вже в жахливому стані. але її ще можна було врятувати. Зараз застала тільки паркан. Це був будинок дворянського зібрання. В його підвальчику знаходилося до середини 90-тих улюблене кафе моєї мами, через яке я до 16 років не пила каву :))) А тепер нічого нема. Тільки зелений паркан та фотографії в архіві. (((
А ще за кілька кроків від цього всього знаходиться те місце, яке теоретично мало би викликати ностальгію у більшості народу мого віку. Чудєсна діскацєка клєтка :) Ну скажіть, що було ж таке, правда? ну не тільки ж в моєму дитинстві? ;)
Кожного разу, коли проходжу повз цей будиночок, біля торгових рядів, боюся, що знімуть вивіску. Подобається вона мені.
А знаходиться він в самісінькому центрі, в трьох хвилинах від головної вулиці, на якій розташований ЗАГС. В цьому будинку колись був шикарнючий магазин "Дитячий світ"... ех... я в ньому заблукала якось :)))
Аааа) так, оскільки засновнико міста вважають Ярослава Мудрого, то на березі річки, в тому місці, де археолого знайшли залишки давньоруського городища стоїть пам"ятник Ярику Мудрому) А в центрі міста у нас стоїть таварісч Лєнін :) І не простий, а з серпом та молотом. От так от :)
А по ліву руку від нього знаходить міськрада. Виглядають в дуеті феєрично :) Особливо після зовнішнього ремонту ради.
А потім ми вичалапали на площу Шевченка. Там Сашко побачив перукарню і ввирішив попитати щастя та спробувати постригтися. А колись це була центральна перукарня місті. А зараз вона лишилася такою ж, якою була років 20 тому, певно. Хіба кондиціонер поставили та новіший тєлєвізор :))
Постригли досить непогано, а взяли за то смішні гроші :)
А ось так задрапували найстаріший кінотеатр міста. Хоча навряд чи там вже колись покажуть кіно..(((
В міському парку відпочинку ще зберігся павільйон зі старими гральними автоматами типу морського бою та іншого. Правда ми в нього не втрапили. Зате покаталися на колесі абарзєнія)))
Після цього всього ми вирішили, що майже все цікаве бачили, тож надумалися рухатися в парк. Але це вже зовсім інша історія :)))
Вже для іншого посту :)
В позаминулу суботу ми з vulpeculaz вибралися в "Олександрію". Я вирішила вбити одним пострілом двох зайців: завезти додому непотрібні речі та вигулятися десь. Останній раз, я гуляла рідним містом ніби то роки три тому, а от на дамбі років 7 точно не була. Та й в парку давненько була. Проглянувши всі фоточки, зроблені Сашкіним, скажу, що місто виправдовує свою назву) в ньому чимало стареньких будівель саме білого кольору.
Маленька екскурсія.
Першу білу церкву на нашому шляху, точніше Преображенський собор, Сашкін фоткав без мене. Біля нього скромно стоїть Шевченко. Точніше його бюстик :) Шкода, що в кадр не потрапила Микільська церква, побудована на кошти Мазепи. Дуже симпатична, мініатюрна та з цікавим розписом.
А потім ми пішли на дамбу. В той день саме спустили воду. Рибаки дуууже через то бідкалися. І матюкалися, ясна справа.
Добрі, певно, в дядька чоботи, еге ж? ;) а за дамбою виглядає жіночий монастир)
А ота цегляна будівля, ні, що інше, як млин :) 19 століття.
Як виявилося старий хід (навпрошки) до монастирю зачинений. Через будівництво. Монастирю. Тільки нагадало це будівництво чомусь більше якийсь замок, план якого намалював 10-річний хлопчик, а ніж монастир. Повний несмак! Хоча сам по собі старі монастирські будівлі та церква Марії Магдалини досить гарні.
Дуже кльова дзвіничка, як на мене) Наступним пунктом став римо-католицький костел Іоана Хрестителя, який був побудований на кошти Браницьких.
Археологи стверджують, що саме на цьому місці було побудовано першу, ще дерев"яну церкву) Гарне місце!
До костелу чапали через міст. Наразі в місті через річку є три мости. Один з них найстаріший, ще дерев"яний. Інші два високі та ведуть до відносно нових мікрорайонів з висотками. Річка по місту в"ється дійсно змійкою)
Зараз служби тут відбувають щонеділі та на свята. А взагалі то це будинок органної та камерної музики тепер.
Біля костелу знаходиться горезвісний БДАУ :) Хоча насправді репутацію він зіпсував собі нещодавно. А насправді саме у цій будівлі в 1847 було відкрито Білоцерківську гімназію.
Браницьки дуже серйозно вплинули на місто, зокрема на його архітектурну частину. У спадок білоцерківській школі мистецтв №1 (в якій я коли мала щастя вчитися неповних 7 років) дістався Зимовий палац Браницьких. З дитинства закохана у сосенки біля нього. А вони все ростуть і ростуть.
Ще 3 роки три тому якщо не помиляюся, поряд з ним стояла ще одна будівля. Вже в жахливому стані. але її ще можна було врятувати. Зараз застала тільки паркан. Це був будинок дворянського зібрання. В його підвальчику знаходилося до середини 90-тих улюблене кафе моєї мами, через яке я до 16 років не пила каву :))) А тепер нічого нема. Тільки зелений паркан та фотографії в архіві. (((
А ще за кілька кроків від цього всього знаходиться те місце, яке теоретично мало би викликати ностальгію у більшості народу мого віку. Чудєсна діскацєка клєтка :) Ну скажіть, що було ж таке, правда? ну не тільки ж в моєму дитинстві? ;)
Кожного разу, коли проходжу повз цей будиночок, біля торгових рядів, боюся, що знімуть вивіску. Подобається вона мені.
А знаходиться він в самісінькому центрі, в трьох хвилинах від головної вулиці, на якій розташований ЗАГС. В цьому будинку колись був шикарнючий магазин "Дитячий світ"... ех... я в ньому заблукала якось :)))
Аааа) так, оскільки засновнико міста вважають Ярослава Мудрого, то на березі річки, в тому місці, де археолого знайшли залишки давньоруського городища стоїть пам"ятник Ярику Мудрому) А в центрі міста у нас стоїть таварісч Лєнін :) І не простий, а з серпом та молотом. От так от :)
А по ліву руку від нього знаходить міськрада. Виглядають в дуеті феєрично :) Особливо після зовнішнього ремонту ради.
А потім ми вичалапали на площу Шевченка. Там Сашко побачив перукарню і ввирішив попитати щастя та спробувати постригтися. А колись це була центральна перукарня місті. А зараз вона лишилася такою ж, якою була років 20 тому, певно. Хіба кондиціонер поставили та новіший тєлєвізор :))
Постригли досить непогано, а взяли за то смішні гроші :)
А ось так задрапували найстаріший кінотеатр міста. Хоча навряд чи там вже колись покажуть кіно..(((
В міському парку відпочинку ще зберігся павільйон зі старими гральними автоматами типу морського бою та іншого. Правда ми в нього не втрапили. Зате покаталися на колесі абарзєнія)))
Після цього всього ми вирішили, що майже все цікаве бачили, тож надумалися рухатися в парк. Але це вже зовсім інша історія :)))
Вже для іншого посту :)