Путешествие на скутере по Ровенской, Волынской и Львовской области

[bezumert]

Головний герой - скутер Shawoom Reaper 150 - проїхав 3509 км за 18 днів (з 8 по 25 травня 2011 року). Найбільша кількість км за день - 444 (з них близько 330 без зупинки).

Використано 119 літрів А-95, при нагоді заправляв найкращій бензин (Євро, Mustang, Pulls etc).

Відвідано 51 населений пункт у чотирьох областях (Рівненській, Волинській, Львівській, Тернопільскій):

• Гоща, Корець, Великі Межиричі, Щекічин
• Губків, Березне, Антонівка
• Кузнецовськ, Старий Чорторийськ, Базальтове, Деражне
• Клевань, Луцьк
• Олика, Колки
• Бучин, Лобна
• Світязь
• Любомль, Олеськ, Володимир-Волинський
• Червоноград
• Жовква, Крехів, Городок
• Вишня, Стара Сіль, Хирів, Добромиль, Самбір, Борислав
• Трускавець, Дрогобич, Львів
• Свірж, Золочів, Поморяни
• Белз, Угнів, Варяж, Тартаків
• Новий Милятин, Куткір, Буськ, Кути, Підгірці
• Олесько, Броди, Підкамінь, Почаїв, Кременець
• Новомалин
• збірка фотографій автобусних зупинок.
• збірка фотографій скутера Reaper 150

Позитивних вражень - безліч. Уже на другий день після повернення додому знову хочеться їхати далі: дихати на повні груди, стоячи на крутому березі річки, обідати під мурами замків, ночувати на квіткових полях біля монастирів, навіть і бруківка вже не така страшна.





Заправок достатньо будь-де, жодного разу не було проблем. Хоча деколи до заправки доїзджали, маючи у баці 200-300 грамів бензину. Все ж таки я б радив мати при собі літр-два про всяк випадок.

Готелі до 200 грн. за добу не дуже якісні та приємні. Ночівля в наметі приємніша у порівнянні з деякими дешевими готелями. Виключення є, але то просто диво.

Wi-Fi, поготів безкоштовний, знайти дуже, дуже важко - у більшості готелів та ресторанів взагалі про його існування не підозрюють. Тому, якщо інтернет конче необхідний, беріть із собою 3G (чи щось таке).

Негативу також вистачає. Дороги не просто жахливі, вони практично не існують. Їхати можна лише від Житомира до Луцька, кілька кілометрів нормального асфальту є навколо Львова, Рівненської АЕС та на півдні від Шацька.

Але завдяки кошмарним дорогам я навчився їздити під зливою, по піску, вночі, в оточенні фур та інших ідіотів. Правда, після падіння побоююся користуватися переднім гальмом і в поворотах не дуже люблю сильно нахилятися, тому сильно зменшую швидкість перед ними.

І найголовніше - це невідворотне відчуття запустіння, відчаю, журби і занедбаності. Я раджу їздити Україною не стільки тому, що велично, гарно й історично, а тому, що скоро багатьох пам’яток просто не буде.



Докладно про технічне обслуговування скутера, ремонт та поломки.

Детальніше про екіпірування та спорядження.

Подробиці про смачну їжу.