Жертви «погорілового» режиму
Жертви «погорілового» режиму
Порівняймо два заколоти: «помаранчевий» в Україні і «погоріловий» в Ужгороді. Саме заколоти, адже обидві ці акції переслідували одну й ту саму мету: невизнання результатів народного волевиявлення і як результат - встановлення незаконного правлячого режиму. Різниця лиш одна: на українські «майдани» люди йшли «за ідею», а на ужгородські виборчі дільниці - за гроші. А що не вдалося зробити напередодні і вдень голосування за 150 грн/виборець, то потім «відкоригували» за багато більші гроші куплені члени виборчих комісій та ще за більші гроші куплені судді, котрі відмовилися задовольнити законні позови на незаконні рішення виборчкомів..
Хтось може заперечити, що «помаранчевий» і «погоріловий» заколоти - речі непорівнювані, адже в результаті першого п’ять жахливих років потерпала вся держава, а в результаті другого - страждає одне тільки місто Ужгород, і пройшло лишень три тижні. Заперечимо: як океан складається з крапель, як пустеля - з піщинок, так і світова спільнота - з кожної окремо взятої людської долі. І якщо мовчки спостерігати, як сьогодні нищиться одна доля, то завтра за цим обов’язково і невідворотно слідуватиме нищення другої, третьої, четвертої… З історії нам добре відомі режими, жертвами яких ставали мільйони людей.
Свого часу позиція «моя хата з краю» призвела до калічення десятків мільйонів доль тих, хто «не стояв на Майдані». Сьогодні байдуже ставлення до чужої біди може призвести до калічення десятків тисяч доль тих, хто не записувався в холуї у «погоріловому офісі» на площі Театральній.
Принагідно слід звернути увагу на ще одну спільну характерну рису «помаранчевого» і «погорілового» заколотів. Першим кроком «помаранчевого» режиму була розстановка на постах (і не лише на «ключових» - на всіх без винятку!) «своїх» людей. Причому викидалися з посад справжні професіонали, а всадовлювали у керівні крісла виключно «вірнопідданих», нехай навіть вони ні бельмеса не розумілися у тій справі, котра їм передавалася у відання. Що ми зараз бачимо в Ужгороді? Ту саму картину - викидаються на вулицю справжні професіонали, а на їхні посади призначаються виключно «вірнопіддані», котрі у більшості випадків «ні в зуб ногою» у тій справі, котра їм передається у відання. Єдине, що вони вміють, це «в зуб ногою» у самому прямому смислі цих слів.
Приклади? Їх вже багато, і з кожним днем стає дедалі більше. У свіжому номері комунальної газети «Ужгород» той, хто видає себе за мера обласного центру, вихваляється, що вже здійснив десятки кадрових призначень. Хоча який він, до біса, мер, якщо за три тижні міська виборча комісія так і не спромоглася опублікувати свій проголосований і підписаний протокол щодо того, скільки ужгородців рахуються такими, що взяли участь у голосуванні 31 жовтня, і скільки з них рахуються такими, що нібито голосували за Віктора Погорєлова.
Між тим, процедура обнародування результатів голосування чітко прописана у виборчому законодавстві. У цьому контексті варто пригадати Чацького з відомої комедії Олександра Грибоєдова «Горе від розуму». Він запитував: «А судді хто?» Виходячи з того, що з боку тих, до чиїх безпосередніх функціональних обов’язків це входить, відсутнє будь-яке реагування на явне і грубе порушення конституційних норм і чинного законодавства України, ми вправі перефразувати запитання Чацького: «А прокуратура хто?»… «А СБУ хто?»… Втім, «А судді хто?» - теж залишається злободенним…
Даною публікацією ми відкриваємо Список жертв «погорілового» режиму.
При цьому констатуємо: на офіційному сайті Ужгорода та Ужгородської міської ради будь-яка інформація відсутня, останнє повідомлення датоване 23.09.2010 (Звіт про стан виконання бюджету міста за 1 півріччя 2010 року). Разом з тим, відсутня інформація про кадрові звільнення-призначення і в офіційній газеті Ужгородської міськради - тут ми не знаходимо нічого, крім прізвищ нібито заступників нібито мера Погорєлова, а також нібито секретаря нібито міськради нового скликання та нібито членів нібито нового виконкому. Уточнення «нібито» аж ніяк не випадкове, адже до обнародування офіційних підсумків виборів, що відбулися 31 жовтня, не можуть вважатися легітимними ні мер Погорєлов, разом з усіма його розпорядженнями, ні міська рада нового скликання, разом з усіма її рішеннями, ні новий міськвиконком, разом з його кадровими звільненнями-призначеннями.
Всю інформацію про кадрові пертурбації останніх тижнів взято з неофіційних, але достовірних джерел.
У міру надходження нової інформації список буде постійно оновлюватися (дату чергового оновлення буде вказано в дужках після заголовку).
Поповненню відомостей можете сприяти і ви, шановні читачі. Відому Вам інформацію Ви можете обнародувати у своєму коментарі до цієї публікації, або ж передати її у повідомленні до редакції сайту - http://www.clipnews.info/contact.htm
Будемо вдячні за співпрацю. А наразі - про те, що вже відомо.
Список жертв «погорілового» режиму
1. Черняк Олександр Гаврилович. Директор КП «Боздоський парк». Яким був цей парк до того, як директором призначили Олександра Гавриловича, ми всі добре пам’ятаємо. Яким став парк сьогодні - ми всі чудово бачимо. На що перетвориться Боздоський парк до весни - побачимо. Якщо побачимо парк взагалі - надто це ласий шмат землі для загребущих рук. За директорства О.Черняка до приватної власності не перейшло жодного квадратного метру парку. Чи залишиться тут хоч один «неприватний» метр площі у ближчому майбутньому?.. Запитання аж ніяк не риторичне.
2. Бобаль Матвій Матвійович. Директор стадіону «Авангард». У минулому - відомий футболіст і тренер. Стадіон для нього був другою домівкою, скільки душі та зусиль вклав Матвій Матвійович у цей цілісний спортивний комплекс, ми всі чудово бачили. ФК «Закарпаття» нарешті перестав поневірятися по футбольних полях Чопа-Мукачева та отримав надійну і відповідну до вимог та нормативів базу для тренування і проведення матчів в обласному центрі. Новопризначений директор, наскільки відомо, такий же далекий від спорту, як побиття бейсбольними бітами - від власне бейсболу. Тому є всі підстави зробити припущення, що на стадіон «Авангард» очікуватиме та ж само доля, що й на Боздоський парк. Через ту ж саму причину: надто це ласий шмат землі для загребущих рук.
3. Муртазін Олег Анатолійович. Начальник управління у справах культури, сім’ї, молоді та спорту Ужгородського міськвиконкому. Скільки ця людина зробила для Ужгорода та ужгородців за роки свого перебування на посаді - цілу книжку можна видавати. Але, як і у двох попередніх випадках, новій владі не потрібні люди на своєму місці - їй потрібні місця для своїх людей…
4. Адріана Михайлівна Мельникова. Директор КП «Бюро технічної інвентаризації» м. Ужгорода. Вранці 8 листопада вийшла на роботу і виявила, що вхідні двері опечатано, міліція не впускає у приміщення ні працівників бюро, ні її саму. За чиїм наказом? Виявляється, міліцією командує нібито заступник нібито мера Юрій Бєляков… Причина такого кроку? Чим швидше всадовити у БТІ тих людей, котрі допомагали розтягувати міське майно за часів попереднього мерствування Віктора Погорєлова.
5. Качанова Віра Василівна. Головний лікар Ужгородської міської поліклініки. Жодних серйозних нарікань на роботу цього медичного закладу в цілому чи окремих його працівників останнім часом не було. Чим завинила Віра Василівна перед «командою Погорєлова», невідомо. Скоріш за все, ця посада стала платою за поміч «подільникам» у «погоріловому» заколоті.
6. Федько Руслан Михайлович. Головний лікар Ужгородського перинатального центру. Ще не звільнений, позаяк перебуває у відпустці. Але в деяких «кишенькових» електронних ЗМІ з`явилася інформація про те, що колектив цього центру нібито звернувся з листом В.Погорєлова. Медики нібито звинувачують Р.Федька у створенні системи хабарництва і просять його із займаної посади. Ось що з цього приводу сказав сам Руслан Михайлович: «Я не бачу за собою ніяких негативів чи кримінальних дій. Я думаю, що ніякого листа до Погорєлова немає… Хтось живе по принципу: «Для достижения цели все средства хороши». Бог їм суддя. А я дуже спокійно до цього ставлюся, бо такі звинувачення не відповідають дійсності». Як і в попередньому випадку, скоріш за все, ця посада теж виступає платою за поміч «подільникам» у «погоріловому» заколоті.
Далі буде…