голод 1932-1933
Поки на підвіконнику горить свічка хочеться згадати про предків...
Вся моя велика родина з батькової та материної сторони вихідці з села, тому голод відчули в повній мірі. Спогадів чув багато і від бабусі і від прабабусі.
Переповім те, що зміг свого часу записати.
Прапрадід Макар відставний офіцер царської армії, служив у Санкт-Петербурзі десь там у гарнізоні що займався державною охороною (крайній справа). Після служби повернувся у рідне село, одружився, обзавівся дітьми, господарством. Родина жила не бідно, але і голод не пройшов мимо. Комуняки забрали усе їстівне. Вдалося відкупити тільки корову і бичка. Тримали худобу завдяки цьому родина і вижила.
Вже навесні 1933 року коли голод був позаду, дід Макар зарізав бичка, випив свіжої крові і помер.
Прапрабаба Катерина з чоловіком Андрієм мали багато дітей. Комуняки забрали все їстівне. Родина голодувала. Весною 1933 року старша дочка Тетяна пішла в ліс по леворду і не повернулася. Ходили чутки, що її вкрали люди із сусіднього села і зїли. Родина ненавиділа комуну. Син Михайло памятаючи про голод і його причини відмовився вступати в колгосп і у 1937 році був репресований і засланий у Магадан.
Є і інші родові історії. Вічна їм память.
Вся моя велика родина з батькової та материної сторони вихідці з села, тому голод відчули в повній мірі. Спогадів чув багато і від бабусі і від прабабусі.
Переповім те, що зміг свого часу записати.
Прапрадід Макар відставний офіцер царської армії, служив у Санкт-Петербурзі десь там у гарнізоні що займався державною охороною (крайній справа). Після служби повернувся у рідне село, одружився, обзавівся дітьми, господарством. Родина жила не бідно, але і голод не пройшов мимо. Комуняки забрали усе їстівне. Вдалося відкупити тільки корову і бичка. Тримали худобу завдяки цьому родина і вижила.
Вже навесні 1933 року коли голод був позаду, дід Макар зарізав бичка, випив свіжої крові і помер.
Прапрабаба Катерина з чоловіком Андрієм мали багато дітей. Комуняки забрали все їстівне. Родина голодувала. Весною 1933 року старша дочка Тетяна пішла в ліс по леворду і не повернулася. Ходили чутки, що її вкрали люди із сусіднього села і зїли. Родина ненавиділа комуну. Син Михайло памятаючи про голод і його причини відмовився вступати в колгосп і у 1937 році був репресований і засланий у Магадан.
Є і інші родові історії. Вічна їм память.