1926 р. - "На смерть Симона Петлюри"
Іван Кучугура-Кучеренко (1928 р.)
Думу "На смерть Симона Петлюри" записано влітку 1926 p. y слободі Мурафа зі слів бандуриста, народного артиста УНР і УСРР Івана Кучугури-Кучеренка. Авторство твору приписують сліпцям-бандуристам: згаданому І. Кучугурі-Кучеренку, Павлові Гащенку та Степанові Пасюзі.
(Текст думи цитується за: Данилевський К. Петлюра в серцях і піснях свого народу. - Накладом філії Товариства українських політичних в'язнів в Реґензбурзі, 1947. - 11 с. Перевидання: Данилевський К. О. Петлюра в серцях і піснях свого народу. Відбитка з Народного Слова. - Пітзбурґ, США, 1951. - 24 с.)
=======
Сподівались ми Петлюри
З військом на Вкраїні,
Та донеслась сумна вістка:
Згинув на чужині!..
Із-за рогу клятий наймит
Шварцбарт виглядає -
В щире серце Отамана
Цілить-націляє.
Та всі кулі із пістоля
В груди випускає,
Ріки крови праведної
Нехрист розливає...
"Буде, годі! Схаменися,
Я вже й так сконаю,
За смерть мою неповинну
Мій народ згадає"...
Більше слова не домовив,
Уста помертвіли...
Мала доня та дружина
В горю заніміли...
У далекому Парижу
В чужу домовину
Опускали з України
Великого Сина...
Закотилось на Вкраїні
Покутне віконце,
Поховали під землю
Українське Сонце...
Над могилою співали,
Ладаном кадили,
Щирі сльози проливали,
Вінки покладали...
Тяжко йому на чужині,
В чужій домовині,
Він боровся за Вкраїну,
Стяги жовто-сині.
Сумно стало на Вкраїні,
Дзвони скрізь мовчали,
Тільки струни на бандурах
В думах заридали.
Настане суд незабаром,
Заспівають хори,
Поховають Тебе вдруге
На дніпрових горах.
Спи, Симоне, тихо, тихо,
Поки Бог розбуде,
Наша Ненька-Україна
Тебе не забуде...