«За вашу і нашу свободу, галичани!» - призыв сделать первыми шаг на встречу понимания и примирения
Мудрые - поймут друг друга и каждый сделает выводы. Дураки будут действовать по принципу двух баранов на мосту.
Интересный материал прочел в ЖЖ buzila_politic о восприятии жителями Галиции исторической сути Украины. Не все там фарионы-тягнибоки, не все бандеры-шухевичи, стецьки и прочие. Есть достойные и понимающие люди, которые хотят жить в стране и гордиться ей, как гордятся и на Востоке, и на Севере Украины, в Центре и в Крыму. Великая Победа - она для всех одна. Желание жить для Украины без нацизма-национализма - одно на всех.
--------------------------------------------------------------------------
З руки натофіла Кириленка, єгипетської націоналістки Ірини Фараон, маргінальних КУН і лінгусів по Україні прокотилася антитабачна кампанія - чергове свідчення того, що частина українського суспільства демократію та діалог, на жаль, не сприймає, чим перераховані політичні суб’єкти й скористалися.
Кампанія побудована на брехні - це однозначно. З українофобією, в якій звинувачують Табачника, нашого міністра науки та освіти нічого не ріднить. Адже людина, яка називає Україну «Великою», апріорі висловлює свою повагу до Батьківщини - тобто, українофобом не може бути навіть теоретично.
Інша справа, що Табачник жорстоко критикує галичан, і цього ніхто не збирається заперечувати. А що його критика безпідставна? За 70 років перебування в українській державі мешканці Галичини не позбавилися постколоніальних стереотипів і повністю не прийняли українську національну ідею. Тому вони досі вихваляють ОУН-УПА, називають вулиці ім’ям чеченських терористів, намагаються знести монументи визволителям. Табачник одним з перших заявив, що галицький націоналізм - зло, ганьба не тільки для України, а й для її західної частини насамперед. Жити по його принципах - крокувати в немічне й закомплексоване майбутнє.
Але трагедії з популярності галицького націоналізму робити не треба - його часи підходять до кінця. На останніх президентських виборах в одному лише Львові Януковича підтримали близько десяти відсотків виборців. Це значить, що там десять відсотків українців, слов’ян, православних, наслідників Візантії. Десять відсотків нескорених, необманутих, небандерізованих.
Перед такими галичанами Дмитру Володимировичу справді потрібно вибачитися за різкі вислови. Іншим б мешканцям цього краю (досить прекрасного, до речі, але зіпсованого деякими чинниками) я б порадив перш ніж вимагати покаяння від когось, самим попросити пробачення. За Бандеру, Стецько, Шухевича, Тягнибока та сотень інших покидьків-націоналістів, яких виродила галицька земля. Ми, українці, народ-переможець Великої Вітчизняної війни, з вищезазначеними особами нічого спільного не маємо «ни в ментальном, ни в конфессиональном, ни в лингвистическом, ни в политическом плане», цитуючи класика.
Отож, ми чекаємо, шановні галичани-українці. І сміливіше, будь ласка. Покажіть приклад!
--------------------------------------------------------------------------
Русскоязычный вариант. Делаю перевод.
--------------------------------------------------------------------------
С подачи натофила Кириленко, египетской националистки Ирины Фараон, маргинальных КУН и лингусов по Украине прокатилась антитабачная кампания - очередное свидетельство того, что часть украинского сообщества демократию и диалог, к сожалению, не воспринимает, чем перечисленные политические субъекты и воспользовались.
Кампания построена на лжи - это однозначно. С украинофобией, в котором обвиняют Табачника, нашего министра науки и образования ничего не роднит. Ведь человек, который называет Украину «Великой», априори выражает свое уважение к Родине - то есть, украинофобом не может быть даже теоретически.
Другое дело, что Табачник жестоко критикует галичан, и этого никто не собирается отрицать. А что его критика безосновательна? За 70 лет пребывания в украинском государстве жители Галиции не избавились постколониальных стереотипов и полностью не приняли украинскую национальную идею. Поэтому они до сих пор восхваляют ОУН-УПА, называют улицы именем чеченских террористов, пытаются снести монументы освободителям. Табачник одним из первых заявил, что галицкий национализм - зло, позор не только для Украины, но и для ее западной части прежде. Жить по его принципам - шагать в немощное и закомплексованное будущее.
Но трагедии из популярности галицкого национализма делать не стоит - его времена подходят к концу. На последних президентских выборах в одном только Львове Януковича поддержали около десяти процентов избирателей. Это значит, что там десять процентов украинцев, славян, православных, наследников Византии. Десять процентов непокоренных, необманутых, небандеризированных.
Перед такими галичанами Дмитрию Владимировичу действительно нужно извиниться за резкие высказывания. Другим б жителям этого края весьма прекрасного, кстати, но испорченного некоторыми факторами) я бы посоветовал прежде чем требовать покаяния от кого-то, самим попросить прощения. За Бандеру, Стецько, Шухевича, Тягнибока и сотен других отбросов-националистов, которых породила галицкая земля. Мы, украинцы, народ-победитель Великой Отечественной войны, с вышеупомянутыми лицами ничего общего не имеем «ни в ментальном, ни в конфессиональном, ни в лингвистический, ни в политическом плане», цитируя классика.
Итак, мы ждем, уважаемые галичане-украинцы. И смелее, пожалуйста. Покажите пример!
Интересный материал прочел в ЖЖ buzila_politic о восприятии жителями Галиции исторической сути Украины. Не все там фарионы-тягнибоки, не все бандеры-шухевичи, стецьки и прочие. Есть достойные и понимающие люди, которые хотят жить в стране и гордиться ей, как гордятся и на Востоке, и на Севере Украины, в Центре и в Крыму. Великая Победа - она для всех одна. Желание жить для Украины без нацизма-национализма - одно на всех.
--------------------------------------------------------------------------
З руки натофіла Кириленка, єгипетської націоналістки Ірини Фараон, маргінальних КУН і лінгусів по Україні прокотилася антитабачна кампанія - чергове свідчення того, що частина українського суспільства демократію та діалог, на жаль, не сприймає, чим перераховані політичні суб’єкти й скористалися.
Кампанія побудована на брехні - це однозначно. З українофобією, в якій звинувачують Табачника, нашого міністра науки та освіти нічого не ріднить. Адже людина, яка називає Україну «Великою», апріорі висловлює свою повагу до Батьківщини - тобто, українофобом не може бути навіть теоретично.
Інша справа, що Табачник жорстоко критикує галичан, і цього ніхто не збирається заперечувати. А що його критика безпідставна? За 70 років перебування в українській державі мешканці Галичини не позбавилися постколоніальних стереотипів і повністю не прийняли українську національну ідею. Тому вони досі вихваляють ОУН-УПА, називають вулиці ім’ям чеченських терористів, намагаються знести монументи визволителям. Табачник одним з перших заявив, що галицький націоналізм - зло, ганьба не тільки для України, а й для її західної частини насамперед. Жити по його принципах - крокувати в немічне й закомплексоване майбутнє.
Але трагедії з популярності галицького націоналізму робити не треба - його часи підходять до кінця. На останніх президентських виборах в одному лише Львові Януковича підтримали близько десяти відсотків виборців. Це значить, що там десять відсотків українців, слов’ян, православних, наслідників Візантії. Десять відсотків нескорених, необманутих, небандерізованих.
Перед такими галичанами Дмитру Володимировичу справді потрібно вибачитися за різкі вислови. Іншим б мешканцям цього краю (досить прекрасного, до речі, але зіпсованого деякими чинниками) я б порадив перш ніж вимагати покаяння від когось, самим попросити пробачення. За Бандеру, Стецько, Шухевича, Тягнибока та сотень інших покидьків-націоналістів, яких виродила галицька земля. Ми, українці, народ-переможець Великої Вітчизняної війни, з вищезазначеними особами нічого спільного не маємо «ни в ментальном, ни в конфессиональном, ни в лингвистическом, ни в политическом плане», цитуючи класика.
Отож, ми чекаємо, шановні галичани-українці. І сміливіше, будь ласка. Покажіть приклад!
--------------------------------------------------------------------------
Русскоязычный вариант. Делаю перевод.
--------------------------------------------------------------------------
С подачи натофила Кириленко, египетской националистки Ирины Фараон, маргинальных КУН и лингусов по Украине прокатилась антитабачная кампания - очередное свидетельство того, что часть украинского сообщества демократию и диалог, к сожалению, не воспринимает, чем перечисленные политические субъекты и воспользовались.
Кампания построена на лжи - это однозначно. С украинофобией, в котором обвиняют Табачника, нашего министра науки и образования ничего не роднит. Ведь человек, который называет Украину «Великой», априори выражает свое уважение к Родине - то есть, украинофобом не может быть даже теоретически.
Другое дело, что Табачник жестоко критикует галичан, и этого никто не собирается отрицать. А что его критика безосновательна? За 70 лет пребывания в украинском государстве жители Галиции не избавились постколониальных стереотипов и полностью не приняли украинскую национальную идею. Поэтому они до сих пор восхваляют ОУН-УПА, называют улицы именем чеченских террористов, пытаются снести монументы освободителям. Табачник одним из первых заявил, что галицкий национализм - зло, позор не только для Украины, но и для ее западной части прежде. Жить по его принципам - шагать в немощное и закомплексованное будущее.
Но трагедии из популярности галицкого национализма делать не стоит - его времена подходят к концу. На последних президентских выборах в одном только Львове Януковича поддержали около десяти процентов избирателей. Это значит, что там десять процентов украинцев, славян, православных, наследников Византии. Десять процентов непокоренных, необманутых, небандеризированных.
Перед такими галичанами Дмитрию Владимировичу действительно нужно извиниться за резкие высказывания. Другим б жителям этого края весьма прекрасного, кстати, но испорченного некоторыми факторами) я бы посоветовал прежде чем требовать покаяния от кого-то, самим попросить прощения. За Бандеру, Стецько, Шухевича, Тягнибока и сотен других отбросов-националистов, которых породила галицкая земля. Мы, украинцы, народ-победитель Великой Отечественной войны, с вышеупомянутыми лицами ничего общего не имеем «ни в ментальном, ни в конфессиональном, ни в лингвистический, ни в политическом плане», цитируя классика.
Итак, мы ждем, уважаемые галичане-украинцы. И смелее, пожалуйста. Покажите пример!