Вісімдесят третя весна Ліни Костенко
І я повстав. Душа спитала - доки?!
Втопили край у підлості і злі.
І я сказав: чужинці,дайте спокій,
не сійте зради на моїй землі.
Уже і так насіяно. Вродило.
Вже не бере ні плуг, ані коса.
А ми ще є. І то найбільше диво,
що цей народ іще раз воскреса...
Втопили край у підлості і злі.
І я сказав: чужинці,дайте спокій,
не сійте зради на моїй землі.
Уже і так насіяно. Вродило.
Вже не бере ні плуг, ані коса.
А ми ще є. І то найбільше диво,
що цей народ іще раз воскреса...
Click to view