емоція №14

[beglovstea]

Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Львів.
Висота - поверхів з п'ять. Може, вище.
І з тієї висоти (а відтак - з глибини віків)
Видно Ґранд-Готелю апартаментне горище,
А знизу - видно, як на наповнені змістами перекури
До помитих, однак все-одно ароматних під'їздів
Бігають діди і діти. На сцені лишається Юра -
Вибраний Тьотьою Ірою ватажок націоналістів.
Він називає Т. Г. Шевченка "духовним батьком"
І веде цю планову зустріч вміло - мов телешоу.
Поруч продають сосиски, книжки і стокові плаття,
Ремонтують супінатори, дають безкоштовних розмов.
Але головне - криків на цілий проспект,
Там тричі вигукують "Слава!" - відповідно до процедури.
А був собі просто художник, просто талановитий поет,
Писав собі - бо писалось. А не для прийомного Юри.