БУВАЄ Ж ТАКЕ: Нові обличчя львівського шоу-бізнесу
Після концерту у "Львівській Філармонії" лишилося кілька якихось незрозумілих висновків. Але оптимістичних. Найголовніше, шо викристалізувалося в голові - львівський шоу-бізнес нарешті отримав своє т. з. друге дихання. Або друге покоління. Або називайте як хочете.
Спостерігав, до прикладу, за представниками т.з. бомонду, що були присутні у залі. Як завжди викликав щонайменше нерозуміння Заліско - ну як можна усюди ходити в светрі? Ще й в одному і тому самому светрі! Ще й у светрі, який явно куплено на Краківському. Потішив Сергій Пастух - що б про нього там не казали, але його наявність - це симптом народження т.з. нового дихання)) Бо кожен пристойний шоу-бізнес має мати свого ботексно-пафосного "найдорожчого" стиліста. Такий тепер є і у Львові. Віва Пастух! Віва!
Далі до сцени. Першою на сцені витойвочувалася Андріана. Андріана також потішила - кілька нових номерів, цікаві костюми балету, інтірєсні постановки. Але щось не те... Все-одно щось не те - ну якось нема харизми і все. Ну, тобто я підозрюю, що десь там в Андріани та харизма є. Але вона вдало замаскована.
Далі настала черга Владіслава Левицького. Чесно зізнаюся, шо трохи переживав, бо все-таки якось наші з ним шляхи перетинаються. Одразу можу сказати, що почав пишатися тим співаком - від першої до останньої пісні народ його любив. А він любив народ. Нормальними були і аплодисменти, і реакції на заготовані провокації, і все інше. Ще більше і я, і народ полюбили Левицького, коли у мене сльози потекли щоками під час пісні "Соколята". Молодець і все.
Повертаємося до глядацької зали. Серед інших потішила Люда Ясінська - як завжди красива і шармовита, до того ж - на перший погляд навіть щира. Її попередній концерт у Picasso (про який Божка nielogiczna писала не дуже схвально) мені сподобався плюральністю ідей. Вони, звісно, не всюди були втілені так, як би хотілося, та все ж...
Словом, власне, Людмила Ясінська і Владіслав Левицький, як на мене, і є обличчями нового львівського шоу-бізнесу. Тут все простіше простого: цільовою аудиторією обрано не мешканців сіл і організаторів корпоративів, а середньостатистичних мешканців міста, яким хочеться нормальної якісної поп-музики. В селах та на корпоративах лишаться привиди минулого: Іра Федишин, Андрій Заліско, та сама Андріана (що сумно), підтюнінгований Остап, інші.
Словом, нарешті буде несоромно за львівських співаків - то саме ті, які, знайшовши інвестора, мають шанси видертися на загальноукраїнський рівень. Так, як це зробила львівська шоу-мама, Наталка Карпа. Успіхів!
Спостерігав, до прикладу, за представниками т.з. бомонду, що були присутні у залі. Як завжди викликав щонайменше нерозуміння Заліско - ну як можна усюди ходити в светрі? Ще й в одному і тому самому светрі! Ще й у светрі, який явно куплено на Краківському. Потішив Сергій Пастух - що б про нього там не казали, але його наявність - це симптом народження т.з. нового дихання)) Бо кожен пристойний шоу-бізнес має мати свого ботексно-пафосного "найдорожчого" стиліста. Такий тепер є і у Львові. Віва Пастух! Віва!
Далі до сцени. Першою на сцені витойвочувалася Андріана. Андріана також потішила - кілька нових номерів, цікаві костюми балету, інтірєсні постановки. Але щось не те... Все-одно щось не те - ну якось нема харизми і все. Ну, тобто я підозрюю, що десь там в Андріани та харизма є. Але вона вдало замаскована.
Далі настала черга Владіслава Левицького. Чесно зізнаюся, шо трохи переживав, бо все-таки якось наші з ним шляхи перетинаються. Одразу можу сказати, що почав пишатися тим співаком - від першої до останньої пісні народ його любив. А він любив народ. Нормальними були і аплодисменти, і реакції на заготовані провокації, і все інше. Ще більше і я, і народ полюбили Левицького, коли у мене сльози потекли щоками під час пісні "Соколята". Молодець і все.
Повертаємося до глядацької зали. Серед інших потішила Люда Ясінська - як завжди красива і шармовита, до того ж - на перший погляд навіть щира. Її попередній концерт у Picasso (про який Божка nielogiczna писала не дуже схвально) мені сподобався плюральністю ідей. Вони, звісно, не всюди були втілені так, як би хотілося, та все ж...
Словом, власне, Людмила Ясінська і Владіслав Левицький, як на мене, і є обличчями нового львівського шоу-бізнесу. Тут все простіше простого: цільовою аудиторією обрано не мешканців сіл і організаторів корпоративів, а середньостатистичних мешканців міста, яким хочеться нормальної якісної поп-музики. В селах та на корпоративах лишаться привиди минулого: Іра Федишин, Андрій Заліско, та сама Андріана (що сумно), підтюнінгований Остап, інші.
Словом, нарешті буде несоромно за львівських співаків - то саме ті, які, знайшовши інвестора, мають шанси видертися на загальноукраїнський рівень. Так, як це зробила львівська шоу-мама, Наталка Карпа. Успіхів!