розкатка на Довбуш-дх
В четвер приїхав принц на желізному коні Бодя, забирав туристів зі Львова. І сталось так, що мене забрали теж :) Тепер я в Яремче, працюю і засинаю під заспокійливий плюскіт води у річці. Я тут наразі лише день і буду до змагань, хоча в Яремче дуже душевно і я б з радістю за сприятливих умов придбала б тут хатинку. Може колись...
Сьогодні в 6 ранку ми з Бодьою поїхали на Довбуш-дх. Майже годинне випирання 16-кг велосипеда на гору лишає нервово палити в стороні будь-який спортзал. Як на мене, траса технічна: 85% каміння, досить вузькі проїзди між деревами, численні повороти та кілька крутяків. Сині маршрути у Пилипці просто не до порівняння.
Доки стартували, почав накрапувати невеликий дощик, каміння стало слизькішим. А потім у мене був жахливий тупняк, багато адреналіну, падінь... Нервувала, не могла стартанути. Думаю, Бодя очікував побачити від мене кращого. Зрештою поїхала. Зупинялась. Падала. Тупанула і поїхала відрізок, де планувала зійти пішки. Тут знайшла найкращий рубель (мамо, якщо ти це читаєш, то краще не читай) - перелетіла кермо, поцілувала дерево, покатулялась ще трохи вниз :) Добре, що практично всі частини тіла закриває захист, тож отримала лише подряпину на лікоть.
Бодя сварився, хоча це добре, адже між тим, він радив де і як їхати та вказував на мої помилки. Бодя сказав, що я дубово їду. Я й сама це розуміла, тому що байк сьогодні явно не відчувався. Коротше, треба катати і катати багато. Я тільки тепер починаю усвідомлювати куди їду наступного тижня, сподіваюсь все буде ок.
Сьогодні в 6 ранку ми з Бодьою поїхали на Довбуш-дх. Майже годинне випирання 16-кг велосипеда на гору лишає нервово палити в стороні будь-який спортзал. Як на мене, траса технічна: 85% каміння, досить вузькі проїзди між деревами, численні повороти та кілька крутяків. Сині маршрути у Пилипці просто не до порівняння.
Доки стартували, почав накрапувати невеликий дощик, каміння стало слизькішим. А потім у мене був жахливий тупняк, багато адреналіну, падінь... Нервувала, не могла стартанути. Думаю, Бодя очікував побачити від мене кращого. Зрештою поїхала. Зупинялась. Падала. Тупанула і поїхала відрізок, де планувала зійти пішки. Тут знайшла найкращий рубель (мамо, якщо ти це читаєш, то краще не читай) - перелетіла кермо, поцілувала дерево, покатулялась ще трохи вниз :) Добре, що практично всі частини тіла закриває захист, тож отримала лише подряпину на лікоть.
Бодя сварився, хоча це добре, адже між тим, він радив де і як їхати та вказував на мої помилки. Бодя сказав, що я дубово їду. Я й сама це розуміла, тому що байк сьогодні явно не відчувався. Коротше, треба катати і катати багато. Я тільки тепер починаю усвідомлювати куди їду наступного тижня, сподіваюсь все буде ок.