Робота мрії
.jpg)
Знайшла оцю фоточку в неті і залипла. Отаку роботу хочу - бути бібліотекарем в такому маленькому альпійському містечку, ходити кожного ранку на роботу повз охайні будиночки з затишними двориками і барвистими квітниками. Пяніти від запаху свіжого ранкового повітря, настояного на росі і листі, а потім проводити день в тиші, де лише книжки перешіптуються між собою думками. Бібліотекар в світі - не те, що в нас. Там він і компютерним кабінетом завідує, і акції культурно-мистецькі проводить, і екскурсії для школярів. От екскурсії для дітей і різні творчі гуртки я б любила найбільше, і вони б теж проводились у мене в бібліотеці. А ще там був би фотоклуб. А ввечері я б поверталася додому, зупинялася, щоб поговорити зі знайомими і взнати останні плітки, бо в такому місті всі всіх знають, заходила в маленьку кондитерську за випічкою, приходила додому, вечеряла, брала собаку (бо в мене був би смішний і волохатий собака) і ми йшли з ним гуляти вздовж озера доти, доки б на небі не починали зявлятися перші зірки. Потім би поверталися, я би заварювала гарячий чай, пила його з запашною, хрумкою випічкою з маленької кондитерської і сідала писати казки. Дороге мірозданіє! Я ніколи не прошу тебе про якусь єрунду, але збудь мою мрію! Або пошли в мою голову думки а в тіло сили, щоб я її збула. Бо то якраз те, чого я хочу.