Про Крим, Україну, пропаганду і світ
Записки українського самасшедшего
Киселевщина головного мозга процвітає. То страшне -- скільки в людях зібралося злоби, яду і ненависті до інщих людей. Як вони бездумно готові знищувати заради самого задоволення знищувати. Коли в сталінські часи донощики доносили заради квартир і посад тих людей, яких вони оговорювали, то зараз просто з задоволення побути жорстоким. Тупо насаджується ненависть до всього українського -- зрозуміло, що то багаторічна політика, яку ми воліли не помічати, бо якби помітили, то з нею довелося б щось робити. А так можна закрити очі і перечекати. В жж одні одних поливають грязюкою або танцюють на кістках, по телефону я вислуховую які ми тут зазомбовані і як нам важко буде економічно житися. а оскільки я бандерівка, то зі мною взагалі сказали, що перестають спілкуватися)) Забувають всіх -- заради примарного панського чобота -- реальних друзів. Капец.
Я от спостерігаю за собою і бачу -- в мене раніше було багато злості -- місяць тому, коли загинули бійці Небесної Сотні. зараз злості немає. При будь-якому випаду в мій бік -- немає. Я просто знаю -- я є. Все -- це нерушима істина і мені цього вистачає, щоб спокійно до всього ставитись. Людей, які стараються все обгидити -- немає. В них немає душ -- і все. То порожня мильна булька. Може вам легше так буде у суперечках, якщо когось такі тролі ще вибивають з колії. Хочеться просто, щоб до тих зомбі вернулося те, що вони бажають українцям, щоб вони на своїй шкурі відчули, як то не можна бути собою. Але більше я зараз думаю про нормальну більшість. Бо їх якраз і є більшість, просто вони ще не разом. І їм прийдеться найважче -- тим, хто не згоден, але залежний, бо має батьків або дітей, хто не зможе відкрито бути собою. Це вже і гуманітарна і соціальна катастрофа. Навіть чекати не треба. Вже настала.
Про кримські форуми. Я тут не полінувалася і зайшла на форуми Сімферополя,Ялти і Севастополя. (я розумію, що багато моїх знайомих по таких форумах не сидять, але є ж люди, що й туди свою думку висловлювати приходять)Найбільше незгодних з новими в Ялті (хоч форуми там не дуже велелюдні, але в основному переживають за сезон і не дуже тішаться визволителям.) В Севастополі життя з Україною з часів її незалежності називають окупацією, кажуть, що молодь яка виросла в незалежні часи вже забула всі проросійські цінності (вони якраз цього найбільше і бояться -- свободи в умах) що за рахунок військової специфіки міста зберігся ген хоча б в Севастополі, Українська мова називається "ущербною бидломовою", вчителям пропонується перекваліфіковуватись, бо інакше не матимуть годин. Чомусь в складі України і російська мова вивчалась, і вчителі рос. філологи години мали. Не тратити час на укр предмети, а терміново доганяти упущене з рос. історії!!!. Це не постанови влади, а думки форумчан, але не важко догадатися, якими ж будуть постанови нової "влади". Ага -- і ще на рахунок того дня російської мови у Львові, коли тут говорили російською, а на сході українською. Як почула я по тел. з кримського боку -- засуньте себе этот день в *опу. От)) Одним словом все українське буде викорінюватися. А дітям знову, з самого малку промиватимуть мізки. Сімферополь сприймає все помірковано, більше переймається побутовими питаннями -- виплат, пенсій і перекваліфікації. Була тема -- чи ви вірите в світле майбутнє (так і називалася) більшість каже що ні, проте очікують не покращень, а стабільності. Відкрито кажуть, що очевидно "гавкати" вже не можна буде, але заради перспектив (??) готові це терпіти
Мені здається Росія найбільше боїться саме Україну з усього пострадянського простору. Бо тут ніяк люди не ламаються, не перестають вірити, скільки б ти їх донизу не тягнув. Всеодно -- перетерплюють неможливе і вірять. І вони і справді бояться отого духу. Бо його нічим не проймеш, він вистоїть...
Україна ніколи не зможе стати частиною Росії. І Крим не зможе. Дух інший. От який Крим -- маленький, компактний, гарячий, запальний, швидкий, а в Росії издалекаааа доооолго течет река Вооооолга.(я не насміхаюся з чужої культури, просто цитата хороша) Не той менталітет і спосіб думання, не те небо над головою, не те повітря. Помилка Росії в тому, що вона завжди думала, наче над всіма її народами одне небо і одне повітря. В Криму волі забагато, тут сам терпкий сосново-морський запах, свіже повітря і хмари під ногами в горах заставлять почуваися гордим і вільним, сильним, а в Росії самі знаєте яка воля. Головне поки люди ще волю памятають, зробити все, щоб її не забути. Нам памятати. Бо їм скоро і говорити не можна буде (а точніше з 9 травня). І ми не вправі від них вимагати, щоб вони говорили і ризикували собою. Важливіше, щоб вони памятали. І ми маємо памятати. За них. Для них. Не викреслювати для себе Крим, як це багато роблять. І не радіти, коли там все погано -- погано буде якраз хорошим.
Про армію. Здали Крим і все таке. Так, здали, але не військові, які не мали наказу, а політики, які тягнули і мнялися. Сподіваюся, що колись то таки розслідують. Я коли побачила сюжет, як наші військові повернулися з Криму -- подумала, Боже, дякую що живі. Мені шкода кожного українського солдата, навіть якби він за собою 5 ворожих потягнув. Але Росію треба брати ізмором, бо військові сутички тільки її заохотять і вона далі йтиме, не знаючи спину. Це мавпа з гранатою, яка не шкодує своїх солдат. Навіть, якщо їй відрізати руку чи ногу -- вона всерівно бездумно йтиме вперед.
Про вибори. А шо вибори? Вибори будуть між Юлькою і Порошенком. Порошенко обіцяв повернути Крим, Юлька обіцяла зробити армію (але щось вона мені не теє...)
Про реформи. Яценюк каже -- треба тугіше затягнути паски. Так би тим паском і удавила кожну суку, яка так каже. Ви знаєте що таке затягнути паски для тих людей, які живуть від зарплати до зарплати? Це що -- їсти через день? Ходити на роботу голяка але в чоботях, або в плащі але босому?
Про правий сектор. Думаю зараз зарано з ними сваритися, краще було б -- пообіцявши їм пряників, якось взяти їх під контроль. Бо захистити країну вони якраз можуть і запалу мають достатньо. А щоб не відсиджувалися за деревяними щитами беззбройних студентів -- якраз чітко ними керувати. В міліцію їх наприклад взяти (на основі конкурсів, звісно). А то плачемо, що нема міліції і нема до кого звертатися. Ну от...
З Росією я б припинила всікі відносини економічні. Котрі можна зараз, а далі -- якомога швидше. Закрила кордони і зробила надзвичайно жорсткий візовий режим. Кордони слід було закривати ще перед всіма подіями на півдні і сході. Ті люди на півдні і сході, які працюють на заводах, котрі орієнтовані на Росію. За ними обовязково зберігати місця і не зменшувати їм зарплату. Але перекваліфікувати їхні заводи по можливості на військове виробництво. Нашій армії треба збільшити і чисельність і озброєння. Зменшити чи зняти податки в галузі озброєння -- зробити максимально привабливу її для підприємців, але під контролем держави. Зброя хороша штука -- не пригодиться самим -- можна продати.
Киселевщина головного мозга процвітає. То страшне -- скільки в людях зібралося злоби, яду і ненависті до інщих людей. Як вони бездумно готові знищувати заради самого задоволення знищувати. Коли в сталінські часи донощики доносили заради квартир і посад тих людей, яких вони оговорювали, то зараз просто з задоволення побути жорстоким. Тупо насаджується ненависть до всього українського -- зрозуміло, що то багаторічна політика, яку ми воліли не помічати, бо якби помітили, то з нею довелося б щось робити. А так можна закрити очі і перечекати. В жж одні одних поливають грязюкою або танцюють на кістках, по телефону я вислуховую які ми тут зазомбовані і як нам важко буде економічно житися. а оскільки я бандерівка, то зі мною взагалі сказали, що перестають спілкуватися)) Забувають всіх -- заради примарного панського чобота -- реальних друзів. Капец.
Я от спостерігаю за собою і бачу -- в мене раніше було багато злості -- місяць тому, коли загинули бійці Небесної Сотні. зараз злості немає. При будь-якому випаду в мій бік -- немає. Я просто знаю -- я є. Все -- це нерушима істина і мені цього вистачає, щоб спокійно до всього ставитись. Людей, які стараються все обгидити -- немає. В них немає душ -- і все. То порожня мильна булька. Може вам легше так буде у суперечках, якщо когось такі тролі ще вибивають з колії. Хочеться просто, щоб до тих зомбі вернулося те, що вони бажають українцям, щоб вони на своїй шкурі відчули, як то не можна бути собою. Але більше я зараз думаю про нормальну більшість. Бо їх якраз і є більшість, просто вони ще не разом. І їм прийдеться найважче -- тим, хто не згоден, але залежний, бо має батьків або дітей, хто не зможе відкрито бути собою. Це вже і гуманітарна і соціальна катастрофа. Навіть чекати не треба. Вже настала.
Про кримські форуми. Я тут не полінувалася і зайшла на форуми Сімферополя,Ялти і Севастополя. (я розумію, що багато моїх знайомих по таких форумах не сидять, але є ж люди, що й туди свою думку висловлювати приходять)Найбільше незгодних з новими в Ялті (хоч форуми там не дуже велелюдні, але в основному переживають за сезон і не дуже тішаться визволителям.) В Севастополі життя з Україною з часів її незалежності називають окупацією, кажуть, що молодь яка виросла в незалежні часи вже забула всі проросійські цінності (вони якраз цього найбільше і бояться -- свободи в умах) що за рахунок військової специфіки міста зберігся ген хоча б в Севастополі, Українська мова називається "ущербною бидломовою", вчителям пропонується перекваліфіковуватись, бо інакше не матимуть годин. Чомусь в складі України і російська мова вивчалась, і вчителі рос. філологи години мали. Не тратити час на укр предмети, а терміново доганяти упущене з рос. історії!!!. Це не постанови влади, а думки форумчан, але не важко догадатися, якими ж будуть постанови нової "влади". Ага -- і ще на рахунок того дня російської мови у Львові, коли тут говорили російською, а на сході українською. Як почула я по тел. з кримського боку -- засуньте себе этот день в *опу. От)) Одним словом все українське буде викорінюватися. А дітям знову, з самого малку промиватимуть мізки. Сімферополь сприймає все помірковано, більше переймається побутовими питаннями -- виплат, пенсій і перекваліфікації. Була тема -- чи ви вірите в світле майбутнє (так і називалася) більшість каже що ні, проте очікують не покращень, а стабільності. Відкрито кажуть, що очевидно "гавкати" вже не можна буде, але заради перспектив (??) готові це терпіти
Мені здається Росія найбільше боїться саме Україну з усього пострадянського простору. Бо тут ніяк люди не ламаються, не перестають вірити, скільки б ти їх донизу не тягнув. Всеодно -- перетерплюють неможливе і вірять. І вони і справді бояться отого духу. Бо його нічим не проймеш, він вистоїть...
Україна ніколи не зможе стати частиною Росії. І Крим не зможе. Дух інший. От який Крим -- маленький, компактний, гарячий, запальний, швидкий, а в Росії издалекаааа доооолго течет река Вооооолга.(я не насміхаюся з чужої культури, просто цитата хороша) Не той менталітет і спосіб думання, не те небо над головою, не те повітря. Помилка Росії в тому, що вона завжди думала, наче над всіма її народами одне небо і одне повітря. В Криму волі забагато, тут сам терпкий сосново-морський запах, свіже повітря і хмари під ногами в горах заставлять почуваися гордим і вільним, сильним, а в Росії самі знаєте яка воля. Головне поки люди ще волю памятають, зробити все, щоб її не забути. Нам памятати. Бо їм скоро і говорити не можна буде (а точніше з 9 травня). І ми не вправі від них вимагати, щоб вони говорили і ризикували собою. Важливіше, щоб вони памятали. І ми маємо памятати. За них. Для них. Не викреслювати для себе Крим, як це багато роблять. І не радіти, коли там все погано -- погано буде якраз хорошим.
Про армію. Здали Крим і все таке. Так, здали, але не військові, які не мали наказу, а політики, які тягнули і мнялися. Сподіваюся, що колись то таки розслідують. Я коли побачила сюжет, як наші військові повернулися з Криму -- подумала, Боже, дякую що живі. Мені шкода кожного українського солдата, навіть якби він за собою 5 ворожих потягнув. Але Росію треба брати ізмором, бо військові сутички тільки її заохотять і вона далі йтиме, не знаючи спину. Це мавпа з гранатою, яка не шкодує своїх солдат. Навіть, якщо їй відрізати руку чи ногу -- вона всерівно бездумно йтиме вперед.
Про вибори. А шо вибори? Вибори будуть між Юлькою і Порошенком. Порошенко обіцяв повернути Крим, Юлька обіцяла зробити армію (але щось вона мені не теє...)
Про реформи. Яценюк каже -- треба тугіше затягнути паски. Так би тим паском і удавила кожну суку, яка так каже. Ви знаєте що таке затягнути паски для тих людей, які живуть від зарплати до зарплати? Це що -- їсти через день? Ходити на роботу голяка але в чоботях, або в плащі але босому?
Про правий сектор. Думаю зараз зарано з ними сваритися, краще було б -- пообіцявши їм пряників, якось взяти їх під контроль. Бо захистити країну вони якраз можуть і запалу мають достатньо. А щоб не відсиджувалися за деревяними щитами беззбройних студентів -- якраз чітко ними керувати. В міліцію їх наприклад взяти (на основі конкурсів, звісно). А то плачемо, що нема міліції і нема до кого звертатися. Ну от...
З Росією я б припинила всікі відносини економічні. Котрі можна зараз, а далі -- якомога швидше. Закрила кордони і зробила надзвичайно жорсткий візовий режим. Кордони слід було закривати ще перед всіма подіями на півдні і сході. Ті люди на півдні і сході, які працюють на заводах, котрі орієнтовані на Росію. За ними обовязково зберігати місця і не зменшувати їм зарплату. Але перекваліфікувати їхні заводи по можливості на військове виробництво. Нашій армії треба збільшити і чисельність і озброєння. Зменшити чи зняти податки в галузі озброєння -- зробити максимально привабливу її для підприємців, але під контролем держави. Зброя хороша штука -- не пригодиться самим -- можна продати.