Темрява закінчується вранці
В нас на районі (гг))) раптово вимкнули всі ліхтарі. В будинках світло світиться -- але на вулицях -- суцільна темрява. Не знаю, чи то той, хто відповідальний за ліхтарі так новини задивився, аж забув їх увімкнути, чи що. І якось так моторошно. От знаю -- що та вулиця має якісь свої, в певних геометричних рамках межі, але коли вона поглинута отим чорним, аж бархатним мороком -- здається -- що вона безмежна. Ніяк не можу себе привчити спокійно почуватися у темряві. Я її не боюся панічно, просто мені якось стає неспокійно, скільки б я не повторювала про себе мантру про те, що "я єдина з усесвітом" чи щось в тому ж дусі. А ще в темряві почуваюся дезорієнтованою. Бо немає верху-низу -- одна безкінечність.
І деколи, коли звідусіль на тебе накочує темрява, ти знаєш, що якось дочекаєш до ранку, але сам собі здаєшся таким маленьким, що вже не має значення той ранок, здається світ вже назавжди буде таким гіпертрофованим. Найголовніше тоді не тратити час. На страх чи чекання. Налякай темряву спершу, ніж вона налякає тебе. Особливо це важливо, коли здається, що і так вже нікуди відступати. Темрява змушує тебе відчувати неспокій, не робити того, що хочеш? Гни свою лінію і вір хоч у що небудь. Фактично будь-яка віра (не особиста, а колективне вірування) -- це спрощене на такому рівні щоб довести до свідомості якомога більше людей поняття про те, що те що відбувається, навіть якщо воно не подобається -- має вищий зміст, а значить все йде як треба. Людей заспокоює ота думка -- "на світі все як треба". І деколи варто штучно її на деякий час собі думати. Темряву головне не впускати всередину, не ставати таким, як вона, бо тоді розчинися у ній і вже не зберешся назад.
Для мене досі було два виходи, коли доводилося залишатися сам на сам з темрявою. Або намагатися до неї звикнути, тренувати свою сміливість і спокій, але це дуже швидко втомлювало, або заплющувати очі, і думати про щось відсторонене, чекаючи ранку. Бо ранок так чи так прийде. Це напевно єдиний відлік у темряві -- ранки, що приходять і свіжий. новий день, який треба далі проживати. І темрява мабуть сама по собі не така вже й страшна -- це всього-навсього інший набір фізичних умов. Інший набір фізичних умов, до яких треба пристосуватися, навчитися в них орієнтуватися і виробити нові правила поведінки. Рано чи пізно прийде і здатність бачити у темряві і здатність швидко орієнтуватися. І тоді станеш знову господарем обстановки.
І деколи, коли звідусіль на тебе накочує темрява, ти знаєш, що якось дочекаєш до ранку, але сам собі здаєшся таким маленьким, що вже не має значення той ранок, здається світ вже назавжди буде таким гіпертрофованим. Найголовніше тоді не тратити час. На страх чи чекання. Налякай темряву спершу, ніж вона налякає тебе. Особливо це важливо, коли здається, що і так вже нікуди відступати. Темрява змушує тебе відчувати неспокій, не робити того, що хочеш? Гни свою лінію і вір хоч у що небудь. Фактично будь-яка віра (не особиста, а колективне вірування) -- це спрощене на такому рівні щоб довести до свідомості якомога більше людей поняття про те, що те що відбувається, навіть якщо воно не подобається -- має вищий зміст, а значить все йде як треба. Людей заспокоює ота думка -- "на світі все як треба". І деколи варто штучно її на деякий час собі думати. Темряву головне не впускати всередину, не ставати таким, як вона, бо тоді розчинися у ній і вже не зберешся назад.
Для мене досі було два виходи, коли доводилося залишатися сам на сам з темрявою. Або намагатися до неї звикнути, тренувати свою сміливість і спокій, але це дуже швидко втомлювало, або заплющувати очі, і думати про щось відсторонене, чекаючи ранку. Бо ранок так чи так прийде. Це напевно єдиний відлік у темряві -- ранки, що приходять і свіжий. новий день, який треба далі проживати. І темрява мабуть сама по собі не така вже й страшна -- це всього-навсього інший набір фізичних умов. Інший набір фізичних умов, до яких треба пристосуватися, навчитися в них орієнтуватися і виробити нові правила поведінки. Рано чи пізно прийде і здатність бачити у темряві і здатність швидко орієнтуватися. І тоді станеш знову господарем обстановки.