Ora et labora
Каждой собаке -- палку и кость
Каждому волку -- зубы и злость
Снова за окнами балый день
День вызывает меня на бой
Цой
Зараз багато зустрічаю -- "не знаю. що робити, як зібрати себе докупи". В мене трішки інакше очевидно психіка працює, бо в мені прокинулася зараз злість. Але я розумію людей, які почуваються розгубленими, коли спокійне життя вже не таке як раніше. Вони просто ще не прийняли нове життя. Перше -- життя вже не буде таким, як раніше. Навіть "як все закінчиться". Бо ви вже отримали нові знання і вони змінили ваш світогляд.
Колись, коли і я не знала що робити і було просто нестерпно, кожен день в щоденнику я закінчувала записом "Боже, не дай мені зійти з розуму". І тоді я дуже звузила коло думок (і відповідно переживань). Тільки до тих, які потрібні для виживання. В день я мала зробити роботу, приготувати їсти, зробити гігієнічні процедури. Все. Більшого я від себе не вимагала. Цього достатньо. Якщо для цього треба себе заставити -- треба тупо заставити. Мабуть мені легко зараз це говорити бо доводилось багато заставляти себе в житті робити те, що не хотілося. Хочу сказати що отак в різні часи періодично "щоб вижити" доводилось жити місяцями. Вижила. Ці три речі -- їсти, доглядати за собою, працювати -- вони постійні, константа, вони є завжди і на них можна орієнтуватися. Бо знаю по собі буває що здається, що весь світ зїхав з глузду і ти не знаєш куди кидатися, кого слухати і що насправді є вартісне, а що ні. Як би люди не бурчали, робота добра не тільки для матеріального забезпечення, а і для психіки в першу чергу. Поживете так тиждень і ваш розум відпочине і звільниться, ви будете мати якір, до якого можна привязуватись і від якого можна відштовхуватись. Ви вже не губитиметесь. Витерпіть тиждень.
Я от не можу зараз радуватись і займатися тим, що мене раніше тішило. Навіть фотки не редагую, а мені воно завжди настрій піднімало. Зате зараз я переробила купу тієї роботи, якої завжди уникала. Раз вам розподобались повсякденні заняття -- може вони були лишніми? Ми так багато тратимо часу на несуттєве. Зараз не час займатися тим, що подобається. Треба робити те, що треба.
Працювати і молитися. Молитися, щоб мати сили працювати і не зійти з розуму ( не в тому сенсі, що всі подумали -- а щоб розум був чистий і не піддаватися всьому, чим його намагаються затуманити).
Прочитайте всі "Жажда жизни" Лондона.
І не треба себе звинувачувати, що ви живі, а хтось інший ні. Просто не просріть своє життя. То ваш найцінніший подарунок, який дістався вам просто так.
upd: блін, так якось сухо написала, людям сумно, а я їм "працювати". ну щоб стало легше от просто саме зараз -- сходіть до церкви, якщо ходите, або на природу. спіть. спіть-спіть, спіть -- скільки можна без шкоди для бюджету. спокій, їсти і спати. ну фактично -- розвантажити мізки і підтримати організм. А організм розумний, сам справиться.
Каждому волку -- зубы и злость
Снова за окнами балый день
День вызывает меня на бой
Цой
Зараз багато зустрічаю -- "не знаю. що робити, як зібрати себе докупи". В мене трішки інакше очевидно психіка працює, бо в мені прокинулася зараз злість. Але я розумію людей, які почуваються розгубленими, коли спокійне життя вже не таке як раніше. Вони просто ще не прийняли нове життя. Перше -- життя вже не буде таким, як раніше. Навіть "як все закінчиться". Бо ви вже отримали нові знання і вони змінили ваш світогляд.
Колись, коли і я не знала що робити і було просто нестерпно, кожен день в щоденнику я закінчувала записом "Боже, не дай мені зійти з розуму". І тоді я дуже звузила коло думок (і відповідно переживань). Тільки до тих, які потрібні для виживання. В день я мала зробити роботу, приготувати їсти, зробити гігієнічні процедури. Все. Більшого я від себе не вимагала. Цього достатньо. Якщо для цього треба себе заставити -- треба тупо заставити. Мабуть мені легко зараз це говорити бо доводилось багато заставляти себе в житті робити те, що не хотілося. Хочу сказати що отак в різні часи періодично "щоб вижити" доводилось жити місяцями. Вижила. Ці три речі -- їсти, доглядати за собою, працювати -- вони постійні, константа, вони є завжди і на них можна орієнтуватися. Бо знаю по собі буває що здається, що весь світ зїхав з глузду і ти не знаєш куди кидатися, кого слухати і що насправді є вартісне, а що ні. Як би люди не бурчали, робота добра не тільки для матеріального забезпечення, а і для психіки в першу чергу. Поживете так тиждень і ваш розум відпочине і звільниться, ви будете мати якір, до якого можна привязуватись і від якого можна відштовхуватись. Ви вже не губитиметесь. Витерпіть тиждень.
Я от не можу зараз радуватись і займатися тим, що мене раніше тішило. Навіть фотки не редагую, а мені воно завжди настрій піднімало. Зате зараз я переробила купу тієї роботи, якої завжди уникала. Раз вам розподобались повсякденні заняття -- може вони були лишніми? Ми так багато тратимо часу на несуттєве. Зараз не час займатися тим, що подобається. Треба робити те, що треба.
Працювати і молитися. Молитися, щоб мати сили працювати і не зійти з розуму ( не в тому сенсі, що всі подумали -- а щоб розум був чистий і не піддаватися всьому, чим його намагаються затуманити).
Прочитайте всі "Жажда жизни" Лондона.
І не треба себе звинувачувати, що ви живі, а хтось інший ні. Просто не просріть своє життя. То ваш найцінніший подарунок, який дістався вам просто так.
upd: блін, так якось сухо написала, людям сумно, а я їм "працювати". ну щоб стало легше от просто саме зараз -- сходіть до церкви, якщо ходите, або на природу. спіть. спіть-спіть, спіть -- скільки можна без шкоди для бюджету. спокій, їсти і спати. ну фактично -- розвантажити мізки і підтримати організм. А організм розумний, сам справиться.