Вчора на сцені львівського Євромайдану вийшов лікар з закарпаття, який рятував і не зміг врятувати того 17-річного хлопчину. Він плакав і просив у людей вибачення за те, що не зміг його врятувати. Ото справжня людина. Не жалів свого життя, рятував життя інших і ще й тепер плаче і каже вибачте, робив все, що зміг і не врятував. Отаких людей я хочу бачити навколо, жити між такими, і щоб мої діти були такими ж і між такими жили.
Зараз мені здається час не тільки для перезавантаження влади, а і для кожного. Бо не годен від того всього відійти, багато з того, що раніше важливим було зараз здається зовсім не важливим, другорядним. Фейсбучиком гуляє вже картинка з закликом не давати і не брати хабарів. Це добре. Але то не тільки в хабарях справа. В тому, щоб себе робити кращим кожного разу. Бути поруч з сильними і самому стати сильним. Приклад тепер є в кого брати. Багато людей, з яких можна взяти приклад. І роботу свою робити так, щоб не встидно перед собою. І кожному з нас думаю варто ще раз перечитати історію. Я от перечитуватиму. Хоч і так її знаю, але все ж.
і годі вже розглядати палаци тих хапуг. їхнє золото їх від розплати не вбереже. он ще скільки зниклих без вісти, поховалися всі пташки, а вони ж так просто нікуди не дінуться, всеодно свою погану справу робитимуть, бо іншого не вміють, а мізки в них промиті, і щось вже сьогодні в новинах ажіотаж з пошуками ялинковича притих. Зате про вибори всі триндять -- погодився, не погодився, від крісла відмовився. Тьху.
Я оце і подібні відео переглядаю і переглядаю. Таке одразу просто не вкладається в голову, мені кожного дня все сумніше стає. І крутити їх треба по всіх каналах, нехай в якості соціальної реклами чи якось так, але хоча б рік. Або стільки, поки до людей не дійде.
Click to view