Взагалі я давно мріяла побувати в печерному місті -- щоб побачити те, про що пишуть в журналах для мандрівників)) Дорога від Успенського монастиря широка, хоча і не рівна. Йдеш і якщо добре постаратися і уявити, то можна відчути себе наче в ті часи.
ось так з дороги виглядає місто
з такими природніми стінами не потрібно будувати штучних
а ось так виглядає місце, звідки ми прийшли. хоча думаю раніше там щоб збільшити видимість не було стільки рослинності
отут кам'яний мішок. така собі середньовічна мишоловка, коли сюди все-таки пробивалися вороги їм раптово на голови сипались стріли, летіло каміння ну і гаряча смола.
в ті часи теж були прохідні кімнати...
а ось такий краєвид був у місцевих мешканців за вікном
якесь господарське приміщення, хоча, можливо, щось і військове
вузькі звивисті вулички. по них ходили тисячу років тому...
караїмська кенаса XVI ст
табличка, яка вказує що тут в 1886 році побувала царська сім'я
от мені ще з тих часів цікаво, що за тими воротами, але в екскурсійний маршрут то не входило. І мені чомусь здається, що там навколо ще стільки всього... вікіпедія каже що то ворота середньої оборонної стіни
столові гори
спускаємось в печеру, де гарна луна
тут колони всередині -- казали що тут був склад
план міста