Про зміни в світовідчутті. Випадково.
Я от думала, що ляжу спати, але засіла читати косметисту (хто не знає -- сайт такий про косметику) і там в одному коментарі знайшла:
у меня, в период бурной молодости, была черная помада мэри кей! тогда у меня были рыжие волосы, я делала бешеный начес на половину головы, надевала драные джинсы, кеды и платье из двойной ткани: полупрозрачной черной снизу, бежевой в дырках и затяжках - свеху. фасон с длиннющим расклешонным рукавом на одно плечо.
народ на улице, наверное, меня шугался и прохожие думали про меня что-то однозначно нехорошее))))) но мне тогда было все равно. я наслаждалась образом, в котором было весело и комфортно.
от. згадала свою молодість. і згадала справді оте відчуття -- коли ти зливаєшся з отим образом, який на себе приміряєш. І от зараз поки я все оце пишу, як умудрьонна опитом доросла тьотя думаю, що причина того є те, що зараз Я вже остаточно сформоване і стійке, а тоді воно ще формувалося, було не таким стійким, і ти справді вірив, що отой образ, отій дівчині в камфуляжних штанах і рваних джинсах почуватися вільно допомагають саме рвані джинси. Очевидно почуватися вільно було якось повязано з якорем -- рваними джинсами.
А зараз зовсім і абсолютно -- що б не одягнула, якого стилю -- на світовідчуття зовсім не впливає. Якби не той комент -- так і не помітила б тих змін в собі. От так буває деколи. Зміни відбуваються, але повільно і для тебе непомітно. А потім одного дня прокидаєшся і опа! дійшло -- "а я вже нова" -- і аж сама собі дивуєшся.)
Перечитала -- фу. Я не умудрьонна опитом, я занудна тьотя. Розбираю все по косточкам і розкладаю по поличках. Кошмар.
p.s. а, і ще. я рада, що в моєму житті були рвані джинси. просто то такий досвід -- який ні з чим не порівняєш і нічим не заміниш. Справді відчуття волі. І його можна включити собі в будь-який час і в будь-якому одязі.
у меня, в период бурной молодости, была черная помада мэри кей! тогда у меня были рыжие волосы, я делала бешеный начес на половину головы, надевала драные джинсы, кеды и платье из двойной ткани: полупрозрачной черной снизу, бежевой в дырках и затяжках - свеху. фасон с длиннющим расклешонным рукавом на одно плечо.
народ на улице, наверное, меня шугался и прохожие думали про меня что-то однозначно нехорошее))))) но мне тогда было все равно. я наслаждалась образом, в котором было весело и комфортно.
от. згадала свою молодість. і згадала справді оте відчуття -- коли ти зливаєшся з отим образом, який на себе приміряєш. І от зараз поки я все оце пишу, як умудрьонна опитом доросла тьотя думаю, що причина того є те, що зараз Я вже остаточно сформоване і стійке, а тоді воно ще формувалося, було не таким стійким, і ти справді вірив, що отой образ, отій дівчині в камфуляжних штанах і рваних джинсах почуватися вільно допомагають саме рвані джинси. Очевидно почуватися вільно було якось повязано з якорем -- рваними джинсами.
А зараз зовсім і абсолютно -- що б не одягнула, якого стилю -- на світовідчуття зовсім не впливає. Якби не той комент -- так і не помітила б тих змін в собі. От так буває деколи. Зміни відбуваються, але повільно і для тебе непомітно. А потім одного дня прокидаєшся і опа! дійшло -- "а я вже нова" -- і аж сама собі дивуєшся.)
Перечитала -- фу. Я не умудрьонна опитом, я занудна тьотя. Розбираю все по косточкам і розкладаю по поличках. Кошмар.
p.s. а, і ще. я рада, що в моєму житті були рвані джинси. просто то такий досвід -- який ні з чим не порівняєш і нічим не заміниш. Справді відчуття волі. І його можна включити собі в будь-який час і в будь-якому одязі.