Побавимося в слова
Розкажу вам ще про одну штуку. Час від часу я публікую в себе в жж якісь діалектні слова, описую їхні властивості і пропоную відгадати що то. Так от - цього разу:
Веснєні мартівки і осінні підкіпки.
Суть вони одне і теж. Різниця між ними полягає лише в тому, що на Різдво перші вже готові виконати своє життєве призначення, а другі ще ні. Мають певний стосунок до однієї з моделей Всесвіту. Більше якось про них і сказати нічого. Ну? Що воно таке?
upd: мають стосунок до одного з президентів Америки
і вони ЖИВІ, тобто не зроблені руками людей, не явища природи і т.д.
Ну?)
upd 2: а ще вони є головними персонажами одвічного філософського питання. нуууу?)
upd 3: а ще вони можуть розрахуватися на 1-2-3 і є одвічним головним болем МНС-ників. Нууу?)
ну так от - у коментах вже прозвучала правильна відповідь. Це курчата. Веснєні мартівки - курчата, що вилуплюються десь на у березні. І от, щоб вони не померзли, і крім того, щоб в стайні до них не добрався якийсь хижак коморний, їх тримали... під столом на кухні. Так-так. Стіл, саморобний, отакий що в ньому ніжки навскіс перехрещуються. і під ним ще така прибита типу "поличка" на хліб. і от під ним стелили сіно, і садили там квочку з курчатами. і закривали - закладали фанеркою. так їх ніхто не бачив і вони нікого не бачили і сиділи собі тихо. Але я їх бачила)))з іншого боку столу сиділа в кутку, піднімала клейонку, і дивилася на них. А вони ж на світло реагують як всі денні пташки - оживають і щось там собі цвірінькають. ну а як їх добре заслонити, думають, що то ніч і сидять тихо. Пам'ятаю, мене все сварили за ту клейонку, щоб не піднімала). А ще - кілька раз на день - щоб погодувати і "вигуляти" їх випускали на хату, насипали їсти і вони собі там щось дзьобали, цвірінькали (вони коли їдять, то так файно цвірінькають, але то поки маленькі, десь місяць)) і от за ними спостерігати так класно) але ж і спіймати хочеться і полюбцяти - ну бо вонитакі маленькі, жовті, няшні. Тіко тут як з квочкою пощастить. Бо одного разу я спіймала, тішуся собі - воно теж наче не проти - і тут в мен на голові опиняється квочка (а мене чомусь неодмінно в дитинстві заплітали в таку складну конструкцію з чотирьох переплетених кіс) і починає бити мене крильми по голові. То може кумедно звучить, але квочка велика, грізна і дуже зла, а мені десь в межах 6 років, скинути з голови я її не можу - бо вони своїми пазуриськами заплуталась у ті коси, затулила очі - і не навіть не розумію до кінця, що робиться. Коли вас по голові і вухах з усієї сили бють крилами, то дуже шумно, знаєте, і ніц не чути взагалі. Добре, що там ще була моя цьоця, то вона ту квочку відчепила, а мене тоді добряче висварили, хоч мені і так дісталося... Але курчат я і далі продовжувала ловити, тіко за квочкою вже пильнувала) Так от , ті весняні курчата потім влітку переселялися на день в таку халабуду, типу така легенька конструкція, але щільна - світла в ній багато, але вийти вонине можуть. А на ніч, їх треба було ловити, складати в такий великий ящик і там вони ночували разом з квочкою в коридорі. Тут квочка вже не була проти, щоб їх хтось ловив, бо курчата геть не хотіли лягати спати в призначений час і квочказ найчемнішими приходила сама в той ящик, а всіх хуліганистих по саду треба було збирти і ловити. Звідки вони опинилися в саду? Їх увечері виводили "прогулятися перед сном" на дві годинки - тож треба було пильнувати, щоб до сусідів не повтікали і хтось їх не вполював.
Ближче до зими вони вже були цілком великими і самостійними, щоб зимувати в курнику з іншими, дорослими представниками свого виду, а от ті осінні підкіпки, вони тіко в кінці літа виводились, на зиму були маленькі, в курнику кури їх дзьобали і їм було холодно. суцільна морока з ними. Весняні вже деякі неслися на Різдво і їх цілком можна було в суп. А з осінніх ще не було ніякого толку. Так що заводьте собі весняних мартівок, якщо що)
По підказках: про призначеня вже розповіла, модель світу - яйце, і невже ніхто не пам'ятає "ніжки Буша"?)), філософське питання - курка чи яйце?, розрахуватися на 1-2-3 - "ще треті півні не співали" ай, отак ми літературу в школі вчимо, ну і головний біль МНС-ників - червоний півень.
Веснєні мартівки і осінні підкіпки.
Суть вони одне і теж. Різниця між ними полягає лише в тому, що на Різдво перші вже готові виконати своє життєве призначення, а другі ще ні. Мають певний стосунок до однієї з моделей Всесвіту. Більше якось про них і сказати нічого. Ну? Що воно таке?
upd: мають стосунок до одного з президентів Америки
і вони ЖИВІ, тобто не зроблені руками людей, не явища природи і т.д.
Ну?)
upd 2: а ще вони є головними персонажами одвічного філософського питання. нуууу?)
upd 3: а ще вони можуть розрахуватися на 1-2-3 і є одвічним головним болем МНС-ників. Нууу?)
ну так от - у коментах вже прозвучала правильна відповідь. Це курчата. Веснєні мартівки - курчата, що вилуплюються десь на у березні. І от, щоб вони не померзли, і крім того, щоб в стайні до них не добрався якийсь хижак коморний, їх тримали... під столом на кухні. Так-так. Стіл, саморобний, отакий що в ньому ніжки навскіс перехрещуються. і під ним ще така прибита типу "поличка" на хліб. і от під ним стелили сіно, і садили там квочку з курчатами. і закривали - закладали фанеркою. так їх ніхто не бачив і вони нікого не бачили і сиділи собі тихо. Але я їх бачила)))з іншого боку столу сиділа в кутку, піднімала клейонку, і дивилася на них. А вони ж на світло реагують як всі денні пташки - оживають і щось там собі цвірінькають. ну а як їх добре заслонити, думають, що то ніч і сидять тихо. Пам'ятаю, мене все сварили за ту клейонку, щоб не піднімала). А ще - кілька раз на день - щоб погодувати і "вигуляти" їх випускали на хату, насипали їсти і вони собі там щось дзьобали, цвірінькали (вони коли їдять, то так файно цвірінькають, але то поки маленькі, десь місяць)) і от за ними спостерігати так класно) але ж і спіймати хочеться і полюбцяти - ну бо вонитакі маленькі, жовті, няшні. Тіко тут як з квочкою пощастить. Бо одного разу я спіймала, тішуся собі - воно теж наче не проти - і тут в мен на голові опиняється квочка (а мене чомусь неодмінно в дитинстві заплітали в таку складну конструкцію з чотирьох переплетених кіс) і починає бити мене крильми по голові. То може кумедно звучить, але квочка велика, грізна і дуже зла, а мені десь в межах 6 років, скинути з голови я її не можу - бо вони своїми пазуриськами заплуталась у ті коси, затулила очі - і не навіть не розумію до кінця, що робиться. Коли вас по голові і вухах з усієї сили бють крилами, то дуже шумно, знаєте, і ніц не чути взагалі. Добре, що там ще була моя цьоця, то вона ту квочку відчепила, а мене тоді добряче висварили, хоч мені і так дісталося... Але курчат я і далі продовжувала ловити, тіко за квочкою вже пильнувала) Так от , ті весняні курчата потім влітку переселялися на день в таку халабуду, типу така легенька конструкція, але щільна - світла в ній багато, але вийти вонине можуть. А на ніч, їх треба було ловити, складати в такий великий ящик і там вони ночували разом з квочкою в коридорі. Тут квочка вже не була проти, щоб їх хтось ловив, бо курчата геть не хотіли лягати спати в призначений час і квочказ найчемнішими приходила сама в той ящик, а всіх хуліганистих по саду треба було збирти і ловити. Звідки вони опинилися в саду? Їх увечері виводили "прогулятися перед сном" на дві годинки - тож треба було пильнувати, щоб до сусідів не повтікали і хтось їх не вполював.
Ближче до зими вони вже були цілком великими і самостійними, щоб зимувати в курнику з іншими, дорослими представниками свого виду, а от ті осінні підкіпки, вони тіко в кінці літа виводились, на зиму були маленькі, в курнику кури їх дзьобали і їм було холодно. суцільна морока з ними. Весняні вже деякі неслися на Різдво і їх цілком можна було в суп. А з осінніх ще не було ніякого толку. Так що заводьте собі весняних мартівок, якщо що)
По підказках: про призначеня вже розповіла, модель світу - яйце, і невже ніхто не пам'ятає "ніжки Буша"?)), філософське питання - курка чи яйце?, розрахуватися на 1-2-3 - "ще треті півні не співали" ай, отак ми літературу в школі вчимо, ну і головний біль МНС-ників - червоний півень.