(no subject)
...а ще, на останніх вихідних нарешті рішився пригнути з парашутом, зібрав команду, одягнув фотоапарат і поїхав на закритий аеропорт.. Дуже хотілось відзняти все, що відбувалось, але самого цікавого так і не зазняв... шось в останній момент передумав брати камеру в літак.. Та й справді, коли випригуєш з дверей на висоті 1200 метрів, останнім про шо думаєш - так це камера... Не зважаючи на то, шо інструктор переконував в безвідмовності основних парашутів, а також в надійності запасних парашутів, сидячи в літаку встиг помолитись та згадати все кльове, що було в мому житті.. Призначись чесно, страшно було лише півсекунди, коли стояв перед відкритими дверима літака... руки на груди -> удар по плечу -> пішов -> 3 секунди шось непонятне -> фраза "блять, ніхуя собі" -> і все, летиш і тішишся , що випригнув, а не попхали... Це було кльово, поставив ще одну "галочку" в планах на життя...
Click to view