Патріот Моріарті
Хто з вас не чув про Шерлока Голмса? Головний герой оповідань Артура Конан Дойля мав величезний вплив на розвиток детективів. Але він приходив до нас не тільки зі сторінок книжок, але і з екранів. Ми, на жаль, мало знайомі з найкращими світовими роботами минулих років, український молодий глядач буде асоціювати ім’я Шерлока з Бенедиктом Камбербетчем чи Робертом Дауні-молодшим. Були і анімаційні екранізації, серед котрих Kabukichou Sherlock та “Патріот Моріарті”. І сьогодні саме час поговорити про останній, свіжинку 2021 року.
Головним героєм “Патріота Моріарті”, як видно з назви, є професор Джеймс Моріарті - головний злочинець з фандому Конан Дойля. В телевізійних екранізаціях, та й в книжках він зображався доволі мерзенною людиною, котра всі свої геніальні математичні здібності спрямувала на злочини. Повість “Долина жаху” дає нам опис професора: “Ця людина дивно схожа на пресвітеріанського проповідника, у нього таке худе обличчя, і сива шевелюра, і пишномовна мова”. Однак в аніме нам з’являється персонаж, котрий разюче відрізняється від книжкового образу. Він також походить з хорошої родини, але є набагато молодшим за книжковий оригінал.
Взагалі, бішьоненний образ і м’яка наполегливість куди більше пасують Моріарті, ніж традиційне уявлення про цей персонаж. Як злочинець і антагоніст він надзвичайно чудово прописаний, надзвичайно привабливий, вмотивований, і я впевнений, що не одна людина захоче закосплеїти Джеймса Моріарті. Ну, справжній “король злочинів”: холоднокровний, коли треба вбити, провести розрахунок чи зробити план. І в той же час надзвичайно тактичний і ввічливий.
Йому протистоїть сам Шерлок Голмс. Анімешний персонаж теж суттєво відрізняється від книжного, хоча не так разюче, як у випадку Моріарті. Такий же ексцентричний, тільки аж занадто він вирізняється із загальних вікторіанських, доволі суворих правил. Часом здається, що він клеїть дурня і не завжди зрозуміло - чи це в ньому прокидається певна асоціальність, чи це навмисна гра. Гарна з них парочка вийде, з протагонгіста та антагоніста. Навіть ліпша, ніж книжкова, де ми бачимо все виключно через очі лікаря Вотсона.
Сам лікар теж з’являється і більш-менш відповідає своєму віку, хоча часто в кіно його, як і Шерлока, зображували значно старшими за свої реальні літа. Вотсон практично весь серіал страждає від того, що Шерлок не має його за повноцінного партнера із розслідувань, хоча, наскільки я пам’ятаю, книжний оригінал в силу традиційної британської стриманості не дуже цим переймався. Є також Ірен Адлер, інспектор Лестрейд, шантажувальник Мірвертон та ще пару-трійку персонажів з книг.
І Моріарті, і Шерлоку доводиться жити в цікаві часи: промислова революція спричинила до повного переформатування трудових відносин. На передній план вийшли великі промисловці, але і стара аристократія не втратила сили. Простим же людям велося дуже не просто: промисловці витискували все можливе і неможливе з робітників, аристократи ж надалі продовжували дивитися зверхньо на інші класи. Загалом, ситуацію в Британії добре описало багато письменників та економістів того часу (особливо у Маркса), оскільки економіка країни була передовою у світі, а сама імперія - найбільшою. Водночас починають ширитися трейд-юніони, що захищали інтереси робітників, та різноманітні соціалістичні рухи, а між ними і терористичні. Гадаю, в 1881 році - саме в цей час познайомилися Голмс та Вотсон, і саме тоді відбувається дія в серіалі - мало що змінилося в британському суспільстві.
Взагалі, аристократів в серіалі показали як мало не головне зло, через котре чиняться всі несправедливості. Лише деякі представники, такі як родина Моріарті чи лорд Вайтлі, починає розуміти, що подальше погане ставлення до простих людей може обернутися катастрофою. І треба діяти. Таким чином автори сценарію чудово підвели обґрунтування під вчинки Моріарті, котрі в книгах є проявом лише злої натури професора. Лінія Моріарті проходить через весь серіал, навіть попри те, що в деяких серіях головна увага приділяється пригодам Шерлока Голмса і лікаря Вотсона.
Взагалі, серіал настільки гарний, що його можна спокійно ставити на одну поличку з “Шерлоком” від BBC. Він не тільки експериментальний, але і чудово затягує. В сюжеті, безумовно, використані декілька оригінальних оповідань Конан-Дойля, але всі вони чітко об’єднані однією лінією.
Єдине, що мене шокувало, це кінцівка. Ще в 12 серії другого сезону я почав щось підозрювати, але в останній... Матінко, нащо це все? Чому? Чому так? Отже, кінцівка видалася мені настільки дивною, настільки недоречною, що зіпсувало все враження від серіалу. І тут мова не стільки про фінальну крапку, скільки про ті умови, котрі передували та оточували її. Вона настільки наївна, що важко повірити в те (увага, спойлер), що аристократія та робітники ось так просто знайшли спільну мову. Це як ніби дітки в дитячому садочку: мирись-мирись і більше не сварись. Ну, не аж так, але надто все наївно виглядало. Та й не забуваймо, що лінія протистояння пролягала зовсім не між аристократами та пролетаріатом, а між промисловцями та власниками заводів, фабрик та шахт. Аристократи ж більшою мірою були великими землевласниками, і з того мали свої прибутки. І, хоч шляхетні дивилися зверху на інші шари, все ж, гадаю, не було все аж настільки критично. Але, як елемент сюжету - чом би й ні. От тільки розв’язку треба було обставити інакше.
Що ж, у підсумку варто сказати, що серіал дуже достойний і надзвичайно цікавий. І, на відміну від багатьох інших, присвячених вікторіанській епосі, піднімає багато важливих соціальних питань: від збоченців і маніяків, на котрих немає жодного впливу через те, що вони мають шляхетне положення і до робітничих рухів і революції, привид котрої блукає вулицями Лондона. Головне - тут немає звеличення аристократів та їх благородства, так притаманним “вікторіанським” аніме, як немає і магії та всілякої містики. Зате є не тільки елементи оповідань Конан Дойля, але і міські легенди на кшталт Джека Різника. Аніму можна було б назвати своєрідним зрізом британського суспільства XIX століття, якби автори майже повністю не викорчували саму згадку про клас буржуазії і не перенесли акценти протистояння. Тому серіал “Патріот Моріарті” можна назвати реалістичною фантазією на тему Вікторіанської Британії.
Ну і, гм, я не пам’ятаю, аби цілі квартали вщент переповненого Лондона були не житловими.
P.S. Готичним лолітам це аніме має зайти.
Головним героєм “Патріота Моріарті”, як видно з назви, є професор Джеймс Моріарті - головний злочинець з фандому Конан Дойля. В телевізійних екранізаціях, та й в книжках він зображався доволі мерзенною людиною, котра всі свої геніальні математичні здібності спрямувала на злочини. Повість “Долина жаху” дає нам опис професора: “Ця людина дивно схожа на пресвітеріанського проповідника, у нього таке худе обличчя, і сива шевелюра, і пишномовна мова”. Однак в аніме нам з’являється персонаж, котрий разюче відрізняється від книжкового образу. Він також походить з хорошої родини, але є набагато молодшим за книжковий оригінал.
Взагалі, бішьоненний образ і м’яка наполегливість куди більше пасують Моріарті, ніж традиційне уявлення про цей персонаж. Як злочинець і антагоніст він надзвичайно чудово прописаний, надзвичайно привабливий, вмотивований, і я впевнений, що не одна людина захоче закосплеїти Джеймса Моріарті. Ну, справжній “король злочинів”: холоднокровний, коли треба вбити, провести розрахунок чи зробити план. І в той же час надзвичайно тактичний і ввічливий.
Йому протистоїть сам Шерлок Голмс. Анімешний персонаж теж суттєво відрізняється від книжного, хоча не так разюче, як у випадку Моріарті. Такий же ексцентричний, тільки аж занадто він вирізняється із загальних вікторіанських, доволі суворих правил. Часом здається, що він клеїть дурня і не завжди зрозуміло - чи це в ньому прокидається певна асоціальність, чи це навмисна гра. Гарна з них парочка вийде, з протагонгіста та антагоніста. Навіть ліпша, ніж книжкова, де ми бачимо все виключно через очі лікаря Вотсона.
Сам лікар теж з’являється і більш-менш відповідає своєму віку, хоча часто в кіно його, як і Шерлока, зображували значно старшими за свої реальні літа. Вотсон практично весь серіал страждає від того, що Шерлок не має його за повноцінного партнера із розслідувань, хоча, наскільки я пам’ятаю, книжний оригінал в силу традиційної британської стриманості не дуже цим переймався. Є також Ірен Адлер, інспектор Лестрейд, шантажувальник Мірвертон та ще пару-трійку персонажів з книг.
І Моріарті, і Шерлоку доводиться жити в цікаві часи: промислова революція спричинила до повного переформатування трудових відносин. На передній план вийшли великі промисловці, але і стара аристократія не втратила сили. Простим же людям велося дуже не просто: промисловці витискували все можливе і неможливе з робітників, аристократи ж надалі продовжували дивитися зверхньо на інші класи. Загалом, ситуацію в Британії добре описало багато письменників та економістів того часу (особливо у Маркса), оскільки економіка країни була передовою у світі, а сама імперія - найбільшою. Водночас починають ширитися трейд-юніони, що захищали інтереси робітників, та різноманітні соціалістичні рухи, а між ними і терористичні. Гадаю, в 1881 році - саме в цей час познайомилися Голмс та Вотсон, і саме тоді відбувається дія в серіалі - мало що змінилося в британському суспільстві.
Взагалі, аристократів в серіалі показали як мало не головне зло, через котре чиняться всі несправедливості. Лише деякі представники, такі як родина Моріарті чи лорд Вайтлі, починає розуміти, що подальше погане ставлення до простих людей може обернутися катастрофою. І треба діяти. Таким чином автори сценарію чудово підвели обґрунтування під вчинки Моріарті, котрі в книгах є проявом лише злої натури професора. Лінія Моріарті проходить через весь серіал, навіть попри те, що в деяких серіях головна увага приділяється пригодам Шерлока Голмса і лікаря Вотсона.
Взагалі, серіал настільки гарний, що його можна спокійно ставити на одну поличку з “Шерлоком” від BBC. Він не тільки експериментальний, але і чудово затягує. В сюжеті, безумовно, використані декілька оригінальних оповідань Конан-Дойля, але всі вони чітко об’єднані однією лінією.
Єдине, що мене шокувало, це кінцівка. Ще в 12 серії другого сезону я почав щось підозрювати, але в останній... Матінко, нащо це все? Чому? Чому так? Отже, кінцівка видалася мені настільки дивною, настільки недоречною, що зіпсувало все враження від серіалу. І тут мова не стільки про фінальну крапку, скільки про ті умови, котрі передували та оточували її. Вона настільки наївна, що важко повірити в те (увага, спойлер), що аристократія та робітники ось так просто знайшли спільну мову. Це як ніби дітки в дитячому садочку: мирись-мирись і більше не сварись. Ну, не аж так, але надто все наївно виглядало. Та й не забуваймо, що лінія протистояння пролягала зовсім не між аристократами та пролетаріатом, а між промисловцями та власниками заводів, фабрик та шахт. Аристократи ж більшою мірою були великими землевласниками, і з того мали свої прибутки. І, хоч шляхетні дивилися зверху на інші шари, все ж, гадаю, не було все аж настільки критично. Але, як елемент сюжету - чом би й ні. От тільки розв’язку треба було обставити інакше.
Що ж, у підсумку варто сказати, що серіал дуже достойний і надзвичайно цікавий. І, на відміну від багатьох інших, присвячених вікторіанській епосі, піднімає багато важливих соціальних питань: від збоченців і маніяків, на котрих немає жодного впливу через те, що вони мають шляхетне положення і до робітничих рухів і революції, привид котрої блукає вулицями Лондона. Головне - тут немає звеличення аристократів та їх благородства, так притаманним “вікторіанським” аніме, як немає і магії та всілякої містики. Зате є не тільки елементи оповідань Конан Дойля, але і міські легенди на кшталт Джека Різника. Аніму можна було б назвати своєрідним зрізом британського суспільства XIX століття, якби автори майже повністю не викорчували саму згадку про клас буржуазії і не перенесли акценти протистояння. Тому серіал “Патріот Моріарті” можна назвати реалістичною фантазією на тему Вікторіанської Британії.
Ну і, гм, я не пам’ятаю, аби цілі квартали вщент переповненого Лондона були не житловими.
P.S. Готичним лолітам це аніме має зайти.