Chanson d'automne - Осіння пісня

[bberez]

Луна довго просилася до королівського парку на прогулянку, а як потрапила, то більше не хотіла полишати це чарівне місце. В той день людей прийшло доволі багато - помилуватися чарівним золотим листям. Ми заледве знайшли затишний куточок на невеликому мостику через канал. І саме тут Луна згадала кілька рядків з вірша "Осіння пісня" Поля Верлена.




Les sanglots longs
Des violons
De l’automne
Blessent mon cœur
D’une langueur
Monotone.
Tout suffocant
Et blême, quand
Sonne l’heure,
Je me souviens
Des jours anciens
Et je pleure;
Et je m’en vais
Au vent mauvais
Qui m’emporte
Deçà, delà,
Pareil à la
Feuille morte

1866

Неголосні
Млосні пісні
Струн осінніх
Серце тобі
Топлять в журбі,
В голосіннях.

Блідну, коли
Чую з імли -
Б'є годинник:
Линуть думки
В давні роки
Мрій дитинних.

Вийду надвір -
Вихровий вир
В полі млистім
Крутить, жене,
Носить мене
З жовклим листям.

Переклад Григорія Кочура